2. Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1. бездіяльністю;

2. на­станням наслідків;

3. причинним зв'язком між ними.

3. Бездіяльність особи може виявлятися у двох формах:

• ненадання до­помоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, якщо у винного була можливість надати йому допомогу без загрози для нього або його близьких осіб;

• неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам.

4. Небезпечний для життя людини стан може виникнути внаслідок дії стихійних сил природи, джерел підвищеної небезпеки, диких тварин тощо. Без допомоги іншої особи ця особа позбавлена можливості вийти з небез­печного стану.

5. Неповідомлення належним установам чи особам про такий стан, у якому опинилася інша особа. Такими установами можуть бути пожежна частина, міліція, служба порятунку на воді, швидка медична допомога, а також службові, чи інші особи, які зобов'язані і мають можливість надати допомогу потерпілому.

6. Винна особа повинна мати можливість або надати допомогу іншій особі, або повідомити у відповідну установу чи іншій особі. Це повідомлення повинне бути терміновим (невідкладним) для того, щоб оперативно можна було вжити заходів щодо врятування потерпілого.

7. Наслідками цього злочину є тяжкі тілесні ушкодження (ч. 1) або смерть потерпілого (ч. 3) статті. Між настанням цих наслідків і бездіяльністю особи повинен бути встановлений причинний зв'язок.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом щодо бездіяльності. Що стосується наслідків, то до них може бути віднесено як умисел (прямий або непрямий), так і необережність (злочинна самовпев­неність або злочинна недбалість).

9. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, на якій не лежить правовий обов'язок надання допомоги, або яка не поставила іншу особу в небезпечний для життя стан. У частині 2 ст. 136 КК встановлена відпо­відальність за ненадання допомоги малолітньому, тобто особі, якій не виповнилося 14 років.

Частина 3 ст. 136 КК встановлює відповідальність за діяння, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

10. Відмежування цього злочину від залишення в небезпеці (ст. 135 КК) проводиться за суб'єктом. У злочині, передбаченому ст. 135 КК, суб'єктом може бути лише особа, яка зобов'язана піклуватися про залишеного в небезпечному стані, або яка сама поставила його в такий стан.

7. Кримінально-правова характеристика незаконного аборту.

Стаття 134. Незаконне проведення аборту

1. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, — карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність незаконного аборту полягає в тому, що при його проведенні створюється загроза для життя та здоров'я потерпілої. Інколи ця складна операція спричиняє смерть, безплідність, тяжкі тілесні ушкодження тощо. Ці наслідки часто настають тоді, коли аборт вчиняють особи, які не мають спеціальної медичної освіти.

2. Проведення аборту дозволене в нашій країні, але за певних умов і осо­бою, яка має вищу медичну освіту (лікар-гінеколог, лікар-акушер тощо), що дає їй право на оперативне втручання для проведення цієї операції. Незаконним (кримінальним) аборт є у тому випадку, коли проводить його особа, яка не має спеціальної медичної освіти.

3. Аборт — це штучне переривання вагітності шляхом стороннього втру­чання в організм жінки.

4. З об'єктивної сторони незаконний аборт полягає у активних діях особи, спрямованих на переривання вагітності. Практиці відомі різні способи вчинення цього злочину:

1) оперативний — коли ця операція проводиться з допомогою спеціальних інструментів;

2) механічний — коли в матку вводять буж, катетер, інші предмети або рідину;

3) токсичний — введення в організм жінки різних токсичних речовин.

Злочин є закінченим з моменту вигнання плоду. Вчинення різних дій, спрямованих на плодовигнання, якщо це не призвело до переривання вагітності, повинне кваліфікуватися як замах на злочин (статті 15 і 134 КК).

5. Якщо переривання вагітності сталося внаслідок завдання жінці ударів, побоїв або інших насильницьких дій, то скоєне має кваліфікуватися як умисне або необережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження (статті 121 або 128 КК).

6. З суб'єктивної сторони незаконне проведення аборту вчинюється з прямим умислом, за якого особа усвідомлює, що за згодою жінки вона проводить операцію для штучного переривання вагітності, передбачає, що внаслідок вчинення цих дій вагітність буде перервана і бажає настання цього наслідку. Мотиви вчинення аборту можуть бути різними. Вони на кваліфікацію не впливають, але враховуються при призначенні покарання.

7. Суб'єктом злочину може бути особа, яка не має спеціальної медичної освіти і досягла 16-річного віку. Це можуть бути і лікарі, які не мають пра­ва на оперативні втручання (стоматологи, терапевти), особи середнього медичного персоналу (акушерки, фельдшери тощо) та інші особи, які не мають відношення до медичної професії. Вказані особи можуть не притягатися до кримінальної відповідальності, якщо вони діяли в стані крайньої необхідності, тобто для того, щоб врятувати життя вагітної жінки, змушені були негайно зробити операцію для переривання вагітності.

8. Вагітна жінка, яка сама викликала штучне переривання вагітності, не підлягає кримінальній відповідальності.

9. У частині 2 статті передбачена відповідальність за незаконне проведен­ня аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої.

10. Тривалий розлад здоров'я може мати місце при тяжкому і середньої тяжкості тілесному ушкодженні. Безплідність є ознакою тяжкого тілесного ушкодження, яка виділена в самостійну кваліфікуючу обставину.

11. При притягненні до відповідальності за ч. 2 цієї статті важливе зна­чення має правильне визначення форми вини щодо тяжких наслідків.

12. Вчиняючи аборт з прямим умислом, винна особа повинна ставитися до тяжких наслідків лише необережно (злочинна самовпевненість або зло­чинна недбалість). У першому випадку особа передбачає можливість настання тяжких наслідків, проте легковажно розраховує на їх відвернення (розраховуючи, наприклад, на свій великий досвід проведення подібних операцій таким способом). У другому випадку особа не передбачає настання цих наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Наприклад, при злочинно-недбалому проведенні операції особа пошкодила стінку матки, що викликало кровотечу і смерть потерпілої.

13. Якщо при незаконному проведенні аборту буде доведено прямий або непрямий умисел до смерті, то відповідальність повинна наставати за умисне вбивство. .

14. Якщо проведення законного аборту призвело до тяжких наслідків, то відповідальність може настати не за цією статтею, а за вбивство чи спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень через необережність (статті 119 або 128 КК).