7. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу

1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

2. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Коментар:

1. Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання.

Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. Слід підкреслити, що саме по собі розірвання шлюбу автоматично не призводить до поділу спільного майна подружжя (ч. 1 ст. 68 СК).

В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням (див. коментар до ст. 70 СК).

2. У разі здійснення поділу за договором останній підпорядковується загальним положення ЦК про форму правочинів (договорів) (ст. ст. 206 - 208, 639 ЦК). Якщо об'єктом поділу є нерухоме майно, договір про поділ укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (абзац другий ч. 2 ст. 69 СК, ч. 4 ст. 372 ЦК).

Посвідчений нотаріально договір поділу спільного майна подружжя є правовстановлювальним документом на нерухоме майно згідно вимог Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5. Сам договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, державної реєстрації не вимагає.

Право власності на нерухоме майно, набуте колишніми учасниками права спільної сумісної власності у роздільну власність, підлягає наступній державній реєстрації.

Нотаріально посвідчений договір поділу є правовстановлювальним документом на нерухоме майно згідно вимог Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5. Право власності на нерухоме майно, набуте за таким договором, підлягає реєстрації у органах, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і виникає з моменту державної реєстрації (ч. 1 ст. 182, абзац третій ч. 2 ст. 331 ЦК, ч. 6 ст. 3, ст. 4 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно"). Цей висновок жодним чином не ставиться під сумнів нормою ч. 3 ст. 334 ЦК, за якою якщо договір вимагає тільки нотаріальної форми, а державної реєстрації не потребує, право власності у набувача виникає з моменту нотаріального посвідчення. Вищенаведені норми дають переконливі підстави вважати, що закон пов'язує момент виникнення права власності на нерухоме майно з моментом державної реєстрації такого права, яка є обов'язковою.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 175 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України посвідчення такого договору про поділ спільного майна подружжя здійснюється в порядку, установленому пунктами 44, 45 цієї Інструкції.

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

1. Оскільки спільна сумісна власність не передбачає визначення часток учасників, а поширюється на усе майно, при здійсненні поділу такого майна слід виходити з презумпції рівності часток. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Подружжя мають право відступити від принципу рівності часток при поділі на підставі шлюбного договору (ч. 3 ст. 97 СК), якщо тільки дане положення шлюбного договору не ставить одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СК). Крім того, підставою для зміни рівності часток подружжя СК називає також "домовленість" між подружжям. Очевидно, під такою "домовленістю" слід розуміти укладення між подружжям договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності (ст. 69 СК). Якщо об'єктом поділу є нерухоме майно, договір укладається у письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 СК). Якщо поділ стосується винятково рухомого майна та (або) майнових прав, можна припустити, що договір укладається у більшості випадків у простій письмовій формі, якщо тільки він не виконується повністю в момент його вчинення, адже навряд чи вартість спільного майна складає менше, ніж 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 3 ч. 1 ст. 208 ЦК), а нотаріальне посвідчення здійснюється за бажанням подружжя або на вимогу одного з них.

2. Незважаючи на те, що ст. 71 СК, яка визначає порядок поділу спільного майна подружжя, не приділяє уваги іншим питанням, крім поділу речей, об'єктом поділу можуть бути також майнові права (ч. 1 ст. 61 СК), а також майнові обов'язки за умови, що вони входять до складу спільної сумісної власності подружжя (ч. 4 ст. 65, ч. 2 ст. 73 СК). Іншими словами, саме вартість майна подружжя в цілому, а не лише вартість речей, має враховуватись при застосуванні принципу рівності часток подружжя.

3. Частини друга та третя коментованої статті встановлюють підстави для відступу від принципу рівності часток за рішенням суду.

По-перше, це можливо якщо суд встановить обставини, які "мають істотне значення". Приклади таких обставин, наведені у ч. 2 ст. 70 СК, переконують, що в основу відповідного судового рішення можуть бути покладені випадки, коли один з подружжя, зокрема, не вносив достатньої кількості матеріальних коштів до сімейного бюджету або не бажав працювати незважаючи на те, що мав можливість для цього, витрачав майно подружжя для задоволення виключно або переважно своїх особистих потреб, укладав від імені подружжя матеріально обтяжливі зобов'язання, знищив чи пошкодив спільне майно зі своєї вини тощо. Перелік підстав, які дають можливість суду відступити від принципу рівності часток подружжя є відкритим. До інших випадків слід віднести обставини, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК) (абзац четвертий пункту 30 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р.).

По-друге, суд може присудити більшу частку одному з подружжя за умов, що: 1) з нею, ним проживають діти, повнолітні син, дочка, які є непрацездатними; 2) дана особа не отримує аліментів або їхній розмір є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, повнолітніх сина, дочки або другого з подружжя.

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.