2. Правова характеристика окремих особистих немайнових прав подружжя.

Стаття 49. Право на материнство

1. Дружина має право на материнство.

2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.

4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди. Слід зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

4. У частині четвертій коментованої статті закріплено обов'язок чоловіка щодо створення у сім'ї умов вагітній дружині, збереження її здоров'я та народження здорової дитини. У випадку не виконання такого обов'язку, дружина може бути ініціатором припинення шлюбних відносин шляхом розірвання шлюбу.

Стаття 50. Право на батьківство

1. Чоловік має право на батьківство.

2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

1. Право батька на батьківство є особистим немайновим правом чоловіка. Особисті немайнові права мають особистісний характер, оскільки складаються з приводу особливої категорії об'єктів - немайнових благ (життя, здоров'я, особиста недоторканність, ім'я, честь, гідність тощо), які неможливо відокремити від конкретної особи. Вони мають абсолютний характер. Носії цих прав є уповноваженою особою, а всі інші стосовно неї і з приводу цих прав є зобов'язаними особами. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. За порушення цього права наступає санкція.

2. Частина друга коментованої статті встановлює таку саму санкцію, яка встановлена за поведінку чоловіка частиною другою ст. 49 СК, за поведінку дружини. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток

1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

Коментар:

1. У коментованій статті знайшли своє відображення права фізичної особи, які закріплені як в Конституції України, так і в багатьох міжнародних документах. Однак, в коментованій статті мова йде про людину (фізичну особу), яка має статус дружини або чоловіка, тобто перебуває у сімейному союзі жінки та чоловіка, зареєстрованому у державному органі реєстрації актів цивільного стану, у шлюбі. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток. Це право передбачає гарантовану державою можливість вільного доступу до ознайомлення з духовними цінностями до реалізацію своїх принципів та віросповідань (стаття 35 Конституції України передбачає, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання). Щодо права дружини та чоловіка на освіту, то згідно із ст. 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов'язковою. Дружина та чоловік мають право на створення умов для праці та відпочинку.

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища

1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя. 2. У разі зміни прізвища орган державної реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.

У частині першій коментованої статті закріплено право дружини та чоловіка на зміну прізвища. Така зміна прізвища відбувається також по спрощеній процедурі. Так, якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік з будь-яких підстав зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право обрати прізвище одного з них як їхнє спільне прізвище або про приєднання до свого прізвища прізвище другого з подружжя.

Згідно з чинним законодавством процедура щодо зміни прізвища у випадку, передбаченому в ст. 53 СК, вимагає від осіб вчинення наступних дій: 1) подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про зміну прізвища та обрання спільного шлюбного прізвища; 2) отримати нове Свідоцтво про шлюб.

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї

1. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї. 2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї. 3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.

1. Усі питання, пов'язані із життям сім'ї, вирішуються дружиною та чоловіком на паритетних засадах. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Законодавець детально не регламентує, які саме права та обов'язки має окремо чоловік або дружина, оскільки це неможливо передбачити заздалегідь та врегулювати. Законодавець встановлює лише загальні принципи, з урахуванням яких повинен здійснюватися процес розподілу обов'язків в сім'ї, це принцип рівного вільного висловлення своєї позиції з цього питання. Чоловік та дружина мають спільно дійти згоди з усіх істотних питань щодо розподілу обов'язків в сім'ї. Будь-які зловживання з боку одного з подружжя або відсторонення іншого подружжя від вирішення всіх питань сім'ї можуть бути підставою для розірвання шлюбу. Порушення принципу рівності в сім'ї може також бути підставою для стягнення моральної шкоди (дивись коментар до ст. 51 СК).

Обов'язком дружини та чоловіка є утвердження поваги до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.

2. У частині другій статті 54 СК закріплено право чоловіка та дружини противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї. Якщо дії подружжя спрямовані на усунення перешкод, створених іншим з подружжя з приводу участі у вирішенні всіх питань, пов'язаних із життям сім'ї не досягли результату, то той з подружжя, якому було створено перешкоди, має право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу. У цьому випадку розірвання шлюбу розглядається як свого роду санкція за вчинене іншим з подружжя порушення прав та законних інтересів іншого з подружжя.

3. У частині третій коментованої статті закріплено презумпцію мовчазної згоди, яка полягає у тому, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї, вчинені на користь сім'ї, вважаються вчиненими за згодою іншого з подружжя. Наприклад, згідно ч. 2 ст. 65 СК при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згідно ч. 4 ст. 65 СК договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

З урахуванням презумпції мовчазної згоди, на майно подружжя, яке є спільною сумісною власністю, можуть бути накладені стягнення у тому випадку, якщо судом буде встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (ч. 2 ст. 73 СК).

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність

1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

1. У коментованій статті закріплено право як подружжя в цілому, так і чоловіка та дружини окремо, самостійно визначати місце свого проживання. На сьогодні чинне законодавство не пов'язує місце проживання сім'ї з місцем проживання одного із подружжя. Для продовження шлюбних відносин не має значення, чи проживають подружжя разом чи кожен з них має власне місце проживання. Чоловік та дружина можуть проживати як разом, так і окремо. Для існування шлюбу та сім'ї визначальним є лише ставлення чоловіка та дружини до продовження та підтримання шлюбних відносин, їх внутрішня воля і надалі здійснювати сімейні функції. У ч. 2 ст. 3 СК зазначено, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

2. У частині другій коментованої статті закріплено право дружини та чоловіка на збереження сім'ї. Це право полягає у тому, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. На сьогоднішній день чинне законодавство передбачає низку санкцій за насильство в сім'ї.

Згідно Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.