- •Міжнародні економічні відносини.
- •Передмова.
- •Розділ 1. Міжнародні економічні відносини: базові поняття, теорія і господарська практика.
- •1.1. Міжнародний поділ праці та його особливості на сучасному етапі
- •1.1.1. Суть та фактори розвитку міжнародного поділу праці
- •1.1.2. Основні тенденції міжнародного поділу праці
- •1.1.3. Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва
- •1.1.4. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
- •Контрольні запитання :
- •1.2. Світовий ринок та світове господарство
- •1.2.1. Становлення світового ринку
- •1.2.2. Характерні риси світового ринку.
- •1.2.3.Міжнародний рух товарів, як ознака світового ринку
- •1.2.4.Сучасне світове господарство.
- •Контрольні запитання.
- •1.3. Міжнародна економіка.
- •1.3.1. Загальне поняття міжнародної економіки.
- •1.3.2 Структура міжнародної економіки.
- •Контрольні запитання :
- •1.4. Міжнародні економічні відносини у світовому господарстві
- •1.4.1. З історії міжнародних економічних відносин.
- •1.4.2. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
- •1.4.3. Роль міжнародних економічних відносин у вирішенні глобальних економічних проблем світового господарства.
- •Контрольні запитання.
- •1.5. Міжнародна торгівля.
- •1.5.1. Суть, види та показники світової торгівлі.
- •1.5.2. Динаміка та тенденції світової зовнішньої торгівлі
- •1.5.3. Типи зовнішньоторгівельної політики держав
- •1.5.4. Економічні наслідки провадження протекціоністської політики
- •1.5.5. Державне регулювання міжнародної торгівлі.
- •Одностороннє;
- •Двостороннє;
- •1. Економічні;
- •1.5.6. Зовнішня торгівля України
- •1.5.7. Теорії міжнародної торгівлі. Меркантилістська та неомеркантилістська теорії.
- •Теорія абсолютних переваг.
- •Теорія порівняльних переваг.
- •Теорія розміру країни.
- •Теорія співвідношення факторів виробництва.
- •Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва.
- •Теорія життєвого циклу товару.
- •Теорія подібності країн або теорія перетинаючогося попиту.
- •Теорія конкурентних переваг.
- •Контрольні запитання.
- •1.6. Платіжний баланс.
- •1.6.1.Платіжний баланс: основні поняття, структура.
- •Класифікація статей платіжного балансу за методикою мвф.
- •1.6.2. Методи балансування платіжного балансу.
- •1.6.3. Національне та міждержавне регулювання платіжного балансу.
- •1.6.4. Теорії платіжного балансу.
- •Контрольні запитання.
- •1.7. Міжнародний рух капіталу.
- •1.7.1. Форми міжнародного руху капіталу.
- •1.7.2. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу.
- •1.7.3. Особливості сучасного міжнародного руху капіталів.
- •1.7.4. Економічні ефекти прямих закордонних інвестицій
- •1.7.5. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні.
- •Контрольні запитання:
- •1.8. Мiжнародна мiграція робочої сили.
- •1.8.1. Суть I сучаснi риси мiжнародної трудової мiграцiї.
- •1.8.2. Основнi свiтовi ринки I експортери робочої сили.
- •1.8.3. Наслiдки мiжнародної трудової мiграцiї.
- •Наслідки для країн імміграції.
- •Наслідки для країн еміграції.
- •Економічні ефекти міграції
- •1.8.4. Мiжнародне регулювання мiграцiйних процесiв.
- •Контрольні запитання:
- •1.9. Мiжнароднi економiчнi iнтеграцiйнi процеси.
- •1.9.1.Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції.
- •1.9.2.Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.
- •1.9.3.Сучасні інтеграційні угрупування країн.
- •1.9.4. Міжнародні економічні організації системи оон.
- •1.9.5. Економічні наслідки інтеграції країн.
- •Контрольні питання:
- •1.10. Міжнародні кредитні відносини
- •1.10.1.Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах.
- •1.10.2. Форми міжнародного кредиту
- •1.10.3. Міжнародні кредити і міжурядові позики
- •1.10.4. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації
- •Контрольні запитання:
- •1.11 Свiтова валютна система та свiтовi валютнi ринки
- •1.11.1. Поняття валютної системи та її основнi елементи
- •1.11.2. Етапи становлення світової валютної системи
- •1.11.3. Європейська валютна система
- •1.11.4. Валютні ринки
- •1.11.5. Валютні курси.
- •1.11.6. Валютна політика
- •Контрольні запитання.
- •1.12. Міжнародні науково-технічні відносини.
- •1.12.1. Суть та особливості науково-технічних відносин
- •1.12.2 Міжнародна передача технології.
- •1.12.3. Міжнародне технічне сприяння.
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 2. Роль та значення окремих країн і регіонів у світовій економіці. Особливості міжнародних економічних відносин країн світу.
- •2.1. Класифікація країн.
- •Контрольні запитання.
- •2.2. Сша у міжнародній економіці.
- •2.2.1 Загальна характеристика економічного становища .
- •2.2.2. Фактори світового впливу сша у зовнішній торгівлі
- •2.2.3. Фактори світового впливу сша у сфері закордонного інвестування
- •Контрольні запитання.
- •2.3. Західна Європа у світовій економіці
- •2.3.1. Особливості економічного розвитку регіону
- •2.3.2. Західна Європа у системі світових зовнішньоекономічних зв’язків.
- •Контрольні запитання.
- •2.4. Японія у світовій економіці
- •2.4.1. Економічні закономірності та особливості розвитку Японії
- •2.4.2. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Японії
- •Контрольні запитання.
- •2.5. Країни, що розвиваються у світовій економіці
- •2.5.1. Загальна характеристика економіки країн, що розвиваються
- •2.5.2. Місце та роль країн, що розвиваються у міжнародному товарообміні.
- •Контрольні запитання.
- •2.6. “Нові індустріальні країни” у системі світового господарства.
- •2.6.1. Загальна характеристика “нових індустріальних країн”.
- •2.6.2. Основні особливості економічної моделі нік.
- •2.6.3. “Нові індустріальні країни” у системі міжнародного розподілу праці
- •Контрольні запитання.
- •Література.
- •Додатки. Додаток 1.
- •Додаток 2.
- •Додаток 3.
- •Додаток 4.
2.4.2. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Японії
Значні досягнення розвитку японської економіки сприяли становленню Японії як потужного суб’єкта світового господарства, здатного конкурувати з найбільш розвинутими країнами і перш за все зі Сполученими Штатами Америки. На початку 80-х рр. Японія вийшла на передові позиції у сфері міжнародної торгівлі. Саме у цей час сформувалися три основні центри світового впливу - США - Західна Європа - Японія. Через цю “потужну тріаду” здійснювалися основні товаропотоки міжнародної економіки.
У 1983 році Японія вперше посіла перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Країна значно випереджає усі інші за вивезенням легкових і вантажних автомобілей, побутової електроніки тощо.
У середині 90-х рр. частка Японії у світовій торгівлі становила 9,5%. Основу японського експорту складають машини й обладнання (майже 40%) і продукція автомобілебудування (14,5%). При цьому Японія спеціалізується на виробництві найбільш сучасних, високоякісних і складних видів цієї продукції, що створюється на основі новітньої технології і передових досягнень НТП. Виробництво ж товарів масового попиту вона активно переносить у країни Південно-Східної Азії та Китай. Тут створена величезна мережа складального виробництва японських ТНК.
Суттєво зросла роль Японії на світових фінансових ринках. На початку 90-х рр. країна стала лідером серед держав-кредиторів. Її частка на світовому ринку капіталу зросла до 53%. Японські банки утримують більше половини місць у першій десятці банків світу.
Надзвичайно активними суб’єктами світової зовнішньоекономічної діяльності є також японські ТНК. У середині 90-х рр. серед 20-ти найбільших корпорацій світу - японських нараховувалося 10. Найпотужніші позиції вони займають у автомобілебудуванні, робототехніці, електроніці та електротехніці тощо.
У географічному спрямуванні японський експорт орієнтований на США, куди надходить майже третина усіх експортних поставок країни. Дефіцит США у торгівлі з Японією у 90-ті роки дорівнював сумі 50-60 млрд. дол. на рік.
За останнє десятиріччя помітно зросло значення країн Південно-Східної Азії та Китаю для японського експорту. Частка цих держав складає більше 40% всього обсягу експорту Японії.
Частка Західної Європи у зовнішньоторговельному обороті Японії становить приблизно 19%.
У цілому залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35% всього обсягу внутрішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Хоча у японському імпорті поступово зростає частка обробної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, у 2 рази більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.
Взагалі ж для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно більше ніж для будь-якої іншої промислово-розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально для іноземців японський ринок закритий лише по 81-ій товарній групі. Реально однак ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай складною справою. Винятком являється імпорт новітньої науково-технічної продукції, в якій зацікавлена країна.
В Японії розроблений величезний обсяг різноманітних обмежень на імпорт, пов’язаний з існуванням нескінченної кількості стандартів для ввезення продукції (до 20 тис. екологічних, санітарних тощо). Додаткові складнощі для іноземних підприємців криються у специфічній системі організації посередницької діяльності в Японії. Практично незбагненною для іноземців лишається традиційна японська система зв’язку у ланцюгу “виробник - посередник - споживач”. Проте ця система дозволяє японським фірмам значно економити на витратах, забезпечуючи таким чином для себе перевагу у цінах.
Значне явне та неявне втручання у діяльність іноземних компаній в Японії має Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості. Воно за допомогою системи власних рекомендацій на адресу закордонної фірми, навіть необов’язкових для виконання, може зробити неможливим започаткування і подальше нормальне функціонування такої фірми.
Отож, японську економіку вважають переважно закритою для іноземної підприємницької діяльності. Саме тому загальна сума закордонних інвестицій в країні є відносно незначною - 10 млрд. доларів за даними на початок 90-х рр. Переважно це - американські капіталовкладення у вигляді філій компаній з унікальною технологією і досвідом, що мають немалий стаж роботи на зовнішніх ринках.
У загальному зовнішньоекономічна стратегія Японії визначається трьома основними пріоритетами:
вирівнювання диспропорцій у зовнішній торгівлі з іншими країнами;
збільшення експорту капіталу;
розширення офіційної допомоги країнам, що розвиваються, що у перспективі планується використовувати як стимул для подальшого розширення експорту сюди японських товарів.