1.11.6. Валютна політика

Під валютною політикою слід розуміти сукупність економічних, правових та організаційних заходів і форм, здійснюваних державними органами, центральними банківськими і фінансовими закладами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями в області валютних відносин.

Через систему валютних відносин досягається динамічна рівновага внутрішньої економіки в системі світогосподарських зв’язків. В залежності від того, який в країні встановлений режим - фіксованих чи плаваючих курсів застосовується різний набір економічних важелів відновлення порушеної рівноваги.

При фіксованому купсі повинні проводитись зміни у внутрішній економіці з тим, щоб при існуючому валютному курсі ліквідувати зовнішній дисбаланс. Наприклад, при дефіциті балансу необхідно за рахунок продажу валютних резервів скорочувати грошову масу, проводити жорстку грошово-кредитну політику до тих пір, поки попит на національну валюту не відновиться.

При плаваючому курсі можлива інша крайність. Валютний курс під впливом короткотермінових (спекулятивних) факторів може привести до переоцінки макроекономічної незбалансованості економіки, що може привести до небажаних структурних змін.

В даний час ні один, ні другий режими валютних курсів в чистому вигляді не існують, хоча еволюція міжнародної валютної системи в цілому йшла в напрямку від режиму фіксованих до режиму плаваючих валютних курсів.

Одним з інструментіввалютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коректування динаміки валютного курсу.

Валютна інтервенція - це цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти певними границями його підвищення або пониження.

Інтервенції ефективні при тимчасовій незбалансованості міжнародних розрахунків країни, але у випадку глобальної незбалансованості вони не в стані протистояти падінню або підвищенню валютного курсу.

Контрольні запитання.

1. Що таке світова валютна система і яка її структура?

2. Охарактеризуйте кожен з етапів становлення світової валютної системи.

3. Що таке СПЗ і як вони використовуються?

4. Що таке європейська валютна система і яка її структура?

5. Дайте визначення валютного ринку та вкажіть його суб’єкти.

6. Охарактеризуйте основні функції валютного ринку.

7. Охарактеризуйте особливості діяльності міжбанківського і біржового валютних ринків.

8. Що таке валютний курс і валютна котировка?

9. Наведіть приклади прямої і непрямої валютної котировки.

10. Які фактори впливають на зміну валютних курсів?

11. Які методи встановлення валютних курсів використовуються у міжнародній практиці?

12. Що розуміють під валютною політтикою і які особливості її ведення у різних ситуаціях?

1.12. Міжнародні науково-технічні відносини.

1.12.1. Суть та особливості науково-технічних відносин

В сучасних умовах все більшого поширення набувають відносно нові форми міжнародних економічних відносин - міжнародні науково-технічні відносини. При цьому під ними розуміють відносини з приводу обміну результатами НДДР, спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільної розробки і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією [6.с.100]. Формами їх прояву є:

1. Обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення останньої в банках даних для спільного використання, наприклад у консультаційних цілях, включаючи обмін програмними продуктами.

2. Укладання і реалізація контрактних угод щодо порведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпотядження результатами розробок замовнику (в тому числі права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).

3. Спільне проведення на основі прямих зв’язків партнерами з різних країн коопераційних НДДКР щодо конкретного винаходу з наступним спільним володінням патентом і правом надання ліцензій (чи, що буває значно рідше - роздільним).

4. Здійснення міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розробки важливих спеціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.

5. Виконання міжнародних комплексних науково-технічних програм.

Головними причинами швидкого розвитку міжнародних науково- технічних відносин є посилення нерівномірності економічного розвитку окремих держав; монополізація НТП великими фірмами, які можуть фінансувати проведення дорогих НДДКР; загострення конкурентної боротьби на світовому ринку.

Нерівномірність економічного розвитку спричинює неоднаковий рівень розвитку науки і техніки у різних країнах в результаті чого в умовах сучасного рівня НТП передова техніка і технологія зосередилась у відносно невеликій групі промислово розвинутих країн. Велика роль у цьому процесі належить потужним фірмам, які мають змогу отримати надприбутки за рахунок підтримання передових позицій в техніному розвитку і продажу результатів наукових досліджень. Великі ТНК використовують експорт наукових досягнень та передових технологій для встановлення панування на світових ринках і встановлення контролю над дрібнішими фірмами.

Основними формами реалізації науково-технічних досягнень є міжнародна передача технології та міжнародне технічне сприяння.