1.1.4. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
В складі бувшого Радянського Союзу економіка України розвивалась майже без участі в процесі міжнародного поділу праці, світогосподарські зв’язки були відсутні майже повністю. У цього явища були такі причини:
а) ідеологічні особливості радянської економіки;
б) обмеженість виходу на світовий ринок, особливості формування цін, обмеженість розвитку прогресивних форм ЗЕД, тобто закрита неринкова економіка;
в) багаті природні ресурси Союзних Республік і загальносоюзний поділ праці;
г) політична ізоляція Радянського Союзу;
д) командно-адміністративна система управління та відповідна їй система економічних відносин: державна власність, яка ототожнювалася з суспільною; державний план без врахування ефективності використання ресурсів; монополізація багатьох галузей виробництва;
е) система зовнішньоекономічних зв’язків, яка відокремлювала внутрішню економіку від світового господарства.
Зараз склалися об’єктивні передумови широкої участі України в МПП, чому сприяє:
значна зміна системи економічних відносин;
прийняття низки законів та указів Президента про зовнішньоекономічні зв’язки та зовнішньоекономічну діяльність;
прискорення світового науково-технічного прогресу;
необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства: демографічної, продовольчої, екологічної, усунення загрози ядерної війни тощо;
структурна перебудова галузей народного господарства;
визнання України та включення її в міжнародні організації.
Незважаючи на це, для активного включення України в МПП слід докорінно перебудувати весь зовнішньо економічний механізм, належним чином оцінити роль і місце ЗЕЗ у розвитку народного господарства.
Контрольні запитання :
Суть міжнародного поділу праці.
Фактори міжнародного поділу праці.
Особливості та тенденції міжнародного поділу праці.
Форми міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.
Показники рівня міжнародної спеціалізації.
Класифікація міжнародного кооперування виробництва.
Охарактеризуйте пробдеми участі України у міжнародному поділі праці.
1.2. Світовий ринок та світове господарство
1.2.1. Становлення світового ринку
Міжнародний поділ праці і його міжнародне кооперування заклали основу для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є наслідком дуже довгого історичного розвитку. Сутність світового ринку та його структуру можна прослідкувати за схемою, рис.3.1.
Рис. 2.1. Схема світового ринку.
Зовнішні контури фігури (рис.2.1.) дають уявну картину світового ринку, який утворюється в результаті встановлення товарно-грошових відносин між країнами. У цій фігурі:
а)
-внутрішній ринок
б)
-національний ринок
в)
-міжнародний ринок
г)
-світовий ринок
Рис. 2.2. Еволюція форм ринку
На рисунку 2.2. представлена еволюція форм ринку: внутрішнїй ринок - національний ринок - міжнародний ринок - світовий ринок.
Найпростіша форма внутрішнього ринку виникла на ранній стадії товарного господарства, базованого на суспільному поділі праці. Поділ праці неминуче вимагає обміну. Власне з примітивних форм обміну і розпочалося формування внутрішнього ринку. На внутрішньому ринку виробник товару одночасно був і його продавцем, а покупець, - одночасно і кінцевим споживачем товару, одразу забирав та оплачував за товар продавцю. Розвиток обміну привів до появи грошей, що розширило стимули до виробництва тих чи інших товарів спеціально для обміну. Тільки тоді і змогло з’явитися товарне виробництво в прямому розумінні слова, тобто виробництво таких виробів, які потрібні їх виробнику не для власного споживання, а в якості носія вартості, який дає змогу отримати взамін десятки інщих потрібних для нього предметів. Іншими словами, з’явилося виробництво на ринок, для задоволення потреб інших людей. З появою грошей між продавцем і покупцем стає посередник-купець, який надає послуги в реалізації товару, а також міняйло, який позичає для нього гроші.
Невдовзі після виникнення внутрішніх ринків почали формуватися національні ринки. Цьому сприяла спеціалізація внутрішніх ринків (ринки праці, капіталу, оптові тощо), частина з яких з самого початку була орієнтована на іноземних покупців (наприклад на ринку праці-работоргівля). Таким чином національний ринок - це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.
Мануфактура, базована на поділі праці з XVI до середини XVIII століття сприяла розвитку виробництва товарів, спричинила розширення національних ринків і створення регіональних, міждержавних і міжнародних ринків. Міжнародний ринок - це частина національних ринків, яка безпосередньо зв’язана з закордонними ринками.
Великі географічні відкриття спричинили грандіозні зміни в торгівлі, вивезення у нові землі готових продуктів промисловості. Це надало значний поштовх розвитку продуктивних сил у Європі, де під тиском попиту у першій половині XIX століття виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якої вже не могла збуватися на внутрішньому ринку. Їй був потрібний всесвітній збут. Таким чином, в епоху первісного нагромадження капіталу локальні центри міждержавної торгівлі переросли у єдиний світовий ринок. Його кінцеве формування завершилось наприкінці XIX-початку XX століття, коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня розвитку, стало машинним. Сучасний світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.