1.11.5. Валютні курси.

Валютним курсом називається співвідношення обміну двох грошових одиниць або ціна однієї грошової одиниці, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Фіксування курсу національної грошової одиниці в іноземній називається валютною котировкою. Котировка валют дозволяє визначити співвідношення двох грошових одиниць, запропонованих для обміну.

Котировку проводять державні (національні) і великі комерційні банки. Розрізняють офіційну і вільну (ринкову) котировку валют. За офіційними котировками здійснюються всі валютні операції держави. У міжбанківській торгівлі валютою щоденні котировки коливаються навколо офіційного курсу.

Валютна котировка може бути прямою і оберненою (непрямою). При прямій котировці 1, 10, 100 одиниць іноземної валюти дорівнює Х одиниць національної валюти. При оберненій котировці 1, 10, 100 одиниць національної валюти дорівнює Х одиниць іноземної валюти.

В більшості країн при встановленні курсу національної валюти використовується пряма котировка. У Великобританії використовується обернена котировка, а в США застосовуються обидві котировки.

Приклад котировки деяких валют:

Париж на Нью-Йорк 1 дол. США = 5,7045 фр.фр.;

Нью-Йорк на Лондон 1 ф.ст. = 1,6853 дол. США;

Лондон на США 1 ф.ст. = 1,6940 дол. США.

Котировка завжди дається з точністю до чотирьох знаків після коми.

На валютному ринку його учасники використовують два курси: курс продавця і курс покупця. Курс продавця - це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну, а курс покупця - це курс, за яким він купляє іноземну валюту за національну. При цьому курс продавця завжди вищий за курс покупця.

Різниця між курсом продавця і покупця називається маржею. За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток валютних операціях.

Часто ділери, а також при економічних розрахунках чи у зовнішньоторгових контрактах для встановлення курсів валют використовують середній курс - середнє арифметичне курсів продавця і покупця.

В процесі здійснення валютних операцій виникає необхідність встановлення крос-курсу. Це є курс, отриманий розрахунковим шляхом з курсів двох валют до третьої. Або - це котировка двох іноземних валют жодна з яких не є національною валютою учасника угоди, який встановлює курс. Наприклад, курс долара до марки, встановлений національним банком України.

Курс національних валют визначається, як правило, до долара. Наприклад, якщо швейцарський банк хоче отримати курс швейцарського франка до шведської крони, то він виходить з курсу обидвох валют до долара, а потім виводить крос - курс швейцарського франка до шведської крони.

Схема розрахунку:

Х швейцарських франка = 100 шведським кронам;

3.7946 шведської крони = 1 дол. США;

1 дол. США = 1.9872 швейцарських франків.

Звідси 100 шведських крон = (100*1.9872)/3.7946 = 52.3692 швейцарських франків.

При розрахунках часто використовують “фіксінг” - визначення міжбанківського курсу послідовним співставленням попиту та пропозиції по кожній з валют, а потім на цій основі установлення курсу продавця і покупця. Їх публікують у офіційному бюлетені.

Валютний курс характеризує відношення попиту та пропозиції кожної валюти, що знаходить відображення в платіжному балансі.

Платіжний баланс являє собою співвідношення між платежами країни за кордон і надходженням їх з-за кордону. Між торговим балансом і валютним курсом існує обернений зв’язок. Якщо торговий баланс погіршується (збільшується від’ємне сальдо), то це є показником того, що країна більше витрачає грошей за кордоном, ніж продає товарів. Тобто, на валютному ринку збільшується пропозиція національної валюти і росте попит на іноземну, що створює умови для формування тенденції до падіння національної валюти. І навпаки, при активному балансі попит на національну валюту підвищується, і отже підвищується її курс. Погіршення платіжного балансу вимагає вживання заходів валютного контролю з боку національного уряду, що веде до посилення контролю за валютними операціями та збільшенню позик знижує попит на валюту, і отже знижує її курс.Стабільно активне сальдо платіжних балансів за останні роки мають лише Японія та Німеччина, що знаходить відображення в стабільності курсів їх курсів їх національних валют.

Коливання валютного курсу впливає і на зовнішньоекономічну діяльність: підвищення сприяє імпорту, зниження створює вигідні умови для експорту товарів та залучення іноземного капіталу. Коливання валютного курсу фірми використовують у своїх інтересах. Наприклад: американська фірма експортує товар в Німеччину за ціною 100 марок за одиницю. Курс долара в цьому році - 1.8 марки за 1 долар. Отже американська фірма за продану одиницю товару отримає 40 дол. (100 : 1.8) = 56). В наступному році курс долару впав до 1.5 марки за 1 долар. Валютна виручка при цьому складе 67 дол. Таким чином, валютний прибуток експортера за рахунок падіння курсу національної валюти складе 11 дол. за одиницю товару. Отже, фірма може знизити ціну на товар з метою розширення обсягу його продажі.

На зміну валютних курсів впливають різні фактори. Загальну закономірність зміни валютних курсів в залежності від різних факторів можна виразити таким чином:

r = [(Mн/Mі)*(Nн/Nі)]*(Ін-Іі)*(Pн-Pі)*T (7.6.1)

Тобто: курс іноземної валюти по відношенню до національної підвищується, якщо:

• збільшиться грошова маса в даній країні (Мн);

• зменшиться грошова маса в іноземній державі (Мі);

• підвищиться ВВП в даній країні (Nн);

• впаде ВВП в іноземній країні (Nі);

• знизиться відсоткові ставки в даній країні (Ін);

• підвищаться відсоткова ставка в іноземній країні (Іі);

• підвищаться очікувані темпи інфляції в даній країні (Рн);

• знизяться темпи інфляції в іноземній країні (Рі);

• знизиться сальдо торгового балансу даної країни (Т).

У міжнародній практиці використовуються два методи встановлення валютних курсів:

• режим фіксованих курсів валют;

• режим “плаваючих” курсів.

Перший метод діяв до 70-х років в рамках Бреттон-Вудзької валютної системи і передбачав обмеження коливання національних валют відносно встановленого між ними співвідношення.

У даний час використовується другий метод, при якому курси визначаються на валютному ринку під впливом попиту та пропозиції. Існує декілька режимів “плаваючих” валютних курсів:

1. Незалежне “плавання”, при якому курс встановлюється на основі попиту і пропозиції на національні валюти при мінімальному втручанні центральних банків. Цей режим використовують США, Японія, Великоблританія, Австралія, Венесуела, Аргентина та ін.

2. Кероване “плавання”, яке відрізняється від попереднього лише більшим впливом центральних банків. Такий режим мають Греція, Китай, Туреччина, Iндія, Південна Корея та ін. Деякі країни мають декілька валютних курсів, наприклад: курс для фінансових операцій, курс для зовнішньоторгових операцій, курс для туристів.

3. Спільне плавання. Використовують його країни - члени ЄС. Вони мають два валютні режими: один - для операцій всередині Союзу, а другий - для відносин з іншими партнерами. Всередині Союзу обмежені різкі коливання курсів національних валют, а відносно валют інших країн вони не обмежені.

Iснує декілька видів “зв’язаних” валютних курсів, застосування яких передбачає встановлення жорсткої фіксації національного валютного курсу до однієї добровільно вибраної валюти або кошика валют. При зміні такого базового курсу автоматично змінюється і такий “прив’язаний” курс.

У даний час існують такі “зв’язані” курси:

• ординарні валютні курси, прив’язані до долару (Ангола, Афганістан, Гаіті, Панама та ін.);

• ординарні валютні курси, прив’язані до французького франку (Бенін, Конго, Малі, Сенегал та інші колишні колонії Франції);

• ординарні валютні курси, прив’язані до інших валют: індійської рупії-Бутан; ренду ПАР-Лесото та Свазіленд; австралійського долару-Тонга;

• валюти, прив’язані до кошикових валютних курсів (Алжир, Австрія, Кувейт, Мальта, Швеція та ін.)

Крім того, існує валютний курс за системою ковзаючого паритету.

При такій системі держави встановлюють твердий валютний курс відносно базової валюти, але зі зміною курсу валюти він автоматично не змінюється, а розраховується зміна його із врахуванням різниці в темпах зростання цін. Його використовують Бразилія, Чілі, Португалія, Колумбія, Мадагаскар.

Особливий валютний режим мають деякі країни - члени ОПЕК - Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, ОАЕ.