1.1.3. Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва
МПП нерозривно пов’язаний з міжнародною спеціалізацією і кооперуванням виробництва, які є формою його прояву і його елементами.
Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) слід розуміти таку форму поділу праці між країнами, при якій збільшення концентрації однорідного виробництва відбувається на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції праці понад внутрішні потреби.
МСВ розвивається в двох напрямках - виробничому і територіальному. Виробничий напрямок передбачає міжгалузеву та внутрішньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію окремих підприємств, компаній та об’єднань.
Міжгалузева спеціалізація являє собою взаємовідносини між державами при обміні продуктів праці різних галузей виробництва. Така форма переважала в 30-ті роки у взаємовідносинах між комплексними галузями (наприклад, обробної промисловості в цілому і сільського господарства). В 50-60-ті роки ця форма мала місце вже на рівні первинних галузей (автомобілебудування, хімічна промисловість тощо).В 70-80-ті роки на перший план вийшла внутрішньогалузева спеціалізація, яка основана на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї ж галузі виробництва.
В територіальному напрямку виділяють спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних видів продукції праці та їх частин для світового ринку.
Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна (повузлова) та технологічна (постадійна) спеціалізація.
Перша з них передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю завершеного і готового до споживання виробу.
Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн при випуску вузлів та деталей, а технологічна - на здійсненні окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.
Найбільш широкого розвитку всі форми спеціалізації набули в машинобудуванні, приладобудуванні тощо.
Розвиток МПП викликав появу в МСВ таких понять як “міжнародно-спеціалізована галузь” та “міжнародно-спеціалізована продукція”. Перша з них характеризує ті галузі, які беруть найбільш активну участь в МПП. Для них характерна висока частка продукції на експорт та високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації.
“Міжнародна-спеціалізована продукція” - це продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм і при умові виготовлення в одній чи декількох країнах у значній мірі покриває потреби світового ринку в ній.
Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є такі:
коефіцієнт відносної експортної спеціалізації
, (2.1)
де :
-
питома вага товару в експорті країни;
- питома вага
товару в світовому експорті.
Якщо Кг >1, то галузь або товар вважаються міжнародно спеціалізованими;
експортна квота у виробництві галузі,
,
(
2.2 )
де :
- обсяг
експорту за даний період;
- обсяг
внутрішнього виробництва.
Експортна квота характеризує значення експорту продукції певної галузі для економіки країни.
Міру участі національного господарства в МПП характеризує індекс товарності,t:
, (2.3.)
де : - експорт (річний);
- річний
імпорт;
- річний
валовий внутрішній продукт.
Другим елементом у МПП є міжнародне виробниче кооперування. Воно являє собою об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв’язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.
У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперування :
здійснення спільних програм;
договірна спеціалізація;
створення спільних підприємств.
Здійснення спільних програм, в свою чергу, відбувається у двох формах : підрядне кооперування, при якому виконавець за дорученням замовника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва щляхом об’єднання різних видів ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, науково-технічних тощо) партнерів та закріплення за кожним з них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.
Договірна спеціалізація проводиться з метою недопущення дублювання виробництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками-учасниками виробничого кооперування. Суть її полягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.
Характерними рисами такої форми кооперування як створення спільних підприємств є об’єднання на пайовій основі власності партнерів, спільне управління підприємством, спільне несення виробничого і комерційного ризиків, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Найбільш поширені у світовій практиці спільні підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціенерних товариств.
Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери співробітництва, головними серед яких є :
а) виробничо-технічне співробітництво (розробка і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт ; передача ліцензій та прав власності ; удосконалення управління виробництвом тощо) ;
б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;
в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперованої продукції.
Існує класифікація міжнародного кооперування залежно від його основних ознак. Характерні кооперування, які зустрічаються в світовому господарстві:
за видами - економічне кооперування, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;
за стадіями - передвиробниче, виробниче, комерційне;
за методами, що використовуються, - виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення СП;
за структурою зв’язків - внутрішньо- і міжфірмове, внутрішньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане;
за територіальним охопленням - між двома і більше країнами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;
за кількістю суб’єктів дво- і багатостороннє;
за кількістю об’єктів дво- і багатопредметне.
Міжнародне кооперування праці повністю базується на МПП і самостійно існувати не може, в той час як МПП не обов’язково вимагає для свого існування і розвитку міжнародного кооперування праці.