1.7.2. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу.

Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. Одні з них викликають необхідність чи потребу його вивезення за кордон, а інші - ввезення з-за кордону. Дослідження показують, що причини експорту та імпорту капіталу переважно перетинаються, хоча їхня кінцева роль буває різною. Мета залучення іноземного капіталу визначається тими пріоритетами, які визначені програмами економічного розвитку країни.

В основі його міжнародної міграції лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств. Тому основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

-відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;

-неспівпадання попиту на капітал з його позицією в різних ланках світового господарства, що зумовлене нерівномірністю економічного розвитку держав;

-різницю у витратах виробництва в різних країнах за рахунок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати та ін.;

-інтернаціоналізація виробництва;

-зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення постачання сировиною своїх підприємств;

-різницю екологічних нормативів і стандартів різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення потреб своїх країн;

-бажання обійти тарифні і нетарифні бар’єри, які є при звичайному комерційному експорті;

-захист грошей від інфляції;

-технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;

-необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.

Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення науковомісткості виробництва та підвищення зайнятості населення. Країни - експортери капіталу за рахунок цього підвищують свою економічну могутність.

Показники вивозу капіталу характеризують рівень економічного розвитку країни. Серед них :

а) обсяг зарубіжних інвестицій даної країни та його співвідношення з національним багатством країни;

б) співвідношення обсягу зарубіжних прямих інвестицій даної країни з обсягом іноземних прямих інвестицій на її території;

в) обсяг зовнішнього боргу країни і його співвідношення з ВВП/ВНП даної країни.

Щорічний обсяг зарубіжних інвестицій складає сотні мільярдів доларів. Динаміка іноземних інвестицій наведена в таблиці 7.1 [складено на основі 18, с.301,311].

Таблиця 7.1.

Динаміка зарубіжних інвестицій, млрд дол

	1987 рік			1993 рік
	всього	в т.ч. прямі	в т.ч. портфельні	всього	в т.ч. прямі	в т.ч. портфельні
Розвинуті країни вивезення ввезення	257,3 238,1	133,9 113,2	123,4 124,9	675,2 676,3	179,9 103,2	495,3 573,1
Країни, що розвивають-ся вивезення ввезення	1,3 14,2	3,1 13,7	-1,8 0,5	11,3 150,8	8,1 70,1	3,2 80,7
Всього: вивезення ввезення	258,6 252,3	137,0 126,9	121,6 125,4	686,5 827,1	188,0 173,3	498,5 653,8

Примітка: у загальних обсягах портфельних інвестицій не врахований обсяг ввезення-вивезення капіталу міжнародними організаціями.

Слід відзначити, що оцінка обсягів інвестицій є певною мірою наближеною оскільки обсяги інвестицій враховуються в біжучих ринкових цінах на момент придбання чи здійснення угоди з ними. Це вимагає їх переоцінки з часом. При перерахунку прямих зарубіжних інвестицій використовуються біжучі котирування акцій підприємств з іноземними інвестиціями на найбільших фондових біржах.

Аналіз даних таблиці показує, що міжнародний ринок портфельних інвестицій значно більший за обсягом від ринку прямих інвестицій. Переважна частина і прямих, і портфельних інвестицій здійснюється між розвинутими країнами у формі перехресного інвестування. Особливо високими темпами зростає обмін портфельними зарубіжними інвестиціями між розвинутими країнами. Вивезення інвестицій із країн, що розвиваються дуже незначне і нестабільне, а у 1987 році мав місце навіть нетто-відтік портфельних інвестицій.

Обсяги портфельних інвестицій могли б бути значно більшими, якби портфельні інвестори віддавали перевагу купівлі іноземних цінних паперів порівняно з національними. На даний час американські інвестори тримають понад 90% свого капіталу в американських цінних паперах. Для Японії, Великобританії і Німеччини цей показник складає біля 85%. За оцінками, не більше, ніж 5 -10% портфельних інвестицій реально виходять за межі національних кордонів і вкладаються в іноземні цінні папери.