Теорія абсолютних переваг.

Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт (Adam Smith, 1723-1790). У своїй книзі "Дослідження про природу та причини багатства народів" (Aninquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations), що вийшла у 1776р., А.Сміт піддав критиці твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або дорогоцінних каменів, які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом. Він проголосив замість того, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві товарів, де вони мають абсолютні переваги. А.Сміт поставив запитання: "Навіщо громадяни країни повинні купувати вітчизняні товари, якщо вони можуть купувати такі ж за кордоном за нижчими цінами?" Найкращим чином цього можна досягти в умовах, коли виробники будуть економічно вільні та зможуть самостійно у рамках чинного законодавства вибирати рід своєї діяльності. Така політика отримала назву "лессе-фер" (laissez-faire), що означає політику державного невтручання в економіку та свободи конкуренції. Завдяки цій політиці ресурси кожної країни перетечуть у рентабельні галузі, тому що країна не зможе конкурувати на світовому ринку у нерентабельних галузях. Для визначання того, на виробництві якої продукції слід спеціалізуватися країні, А.Сміт пропонував враховувати природні переваги (nature advantage) та придбані переваги (acquired advantage) країни. Природні переваги країна може мати завдяки своїм кліматичним особливостям або через володіння деякими природними ресурсами. Клімат може диктувати, наприклад, яку сільськогосподарську продукцію країна може виробляти з найбільшою вигодою, а наявність значних запасів руди, нафти, інших природних ресурсів - яку промислову продукцію. Придбані переваги країна може мати внаслідок розвитку технології виробництва та високої кваліфікації робочої сили. Перевага у технології виробництва зв’язана із здатністю, по-перше, виробляти різноманітну або складну продукцію з меншими затратами, більш ефективно, по-друге, більш ефективно виробляти однорідну продукцію.

Відмінності у природних та придбаних перевагах країн, зазвичай, мають досить сталий, довгостроковий характер, що пов’язано з низькою мобільністю факторів виробництва. Тому витрати виробництва тих самих товарів будуть відрізнятися від країни до країни. Саме відмінності у витратах формують базу для взаємовигідної торгівлі міжкраїнами. Відмова від виробництва товарів, по яких країна не має абсолютних переваг, та концепція ресурсів на виробництві інших товарів, по яких вона їх має, призводить до збільшення загального обсягу виробництва, зросту обміну між країнами продуктами своєї праці.

Суть теорії зовнішньої торгівлі А.Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, які продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництвіц яких абсолютна перевага належить їх торговим партнерам).

Теорія абсолютних переваг базується на таких припущеннях:

1) єдиним фактором виробництва є праця;

2) має місце повна зайнятість, тобто усі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів;

3) всесвітнє господарство складається із двох країн, тому у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які продукують та торгують одна з одною тільки двома товарами;

4) витрати виробництва - постійні, а їх зниження збільшує попит на товар;

5) ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого;

6. транспортні витрати за перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю;

7. зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

Відповідно до поглядів А.Сміта:

1) урядам не слід втручатись у зовнішню торгівлю: вони повинні підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі;

2) нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, та торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких володіють інші нації;

3) зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці шляхом розширення ринку за межі національних кордонів;

4) експорт є позитивним фактором для економіки, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;

5) субсидії на експорт є податком на населення та призводять до підвищення внутрішніх цін і тому повинні бути скасовані.

Розглянемо положення теорії А.Сміта на умовному прикладі взаємної торгівлі двох країн - України та Індії та двох видів товарів - цукру та чаю.

Припустимо, що кожна з двох країн має однакову кількість торгових ресурсів (100 одиниць), які можуть бути використані для виробництва або цукру або чаю. Оскільки праця згідно А.Сміту є єдиним фактором виробництва, умова абсолютної переваги у витратах означає, що одній країні потрібно менше часу на виробництво одиниці товару, ніж іншій. В Україні на виробництво тони чаю потрібно 20 одиниць ресурсів, а на виробництво цукру - 5 одиниць ресурсів. В Індії необхідні 4 одиниці ресурсів для виробництва тони чаю та 10 одиниць ресурсів - для тони цукру. Таким чином, Україна має абсолютну перевагу у виробництві цукру, оскільки на виробництво 1 тони їй необхідно витратити тільки 5 одиниць ресурсів (часу, наприклад, робочих днів) у порівнянні з 10 одиницями (наприклад, робочими днями) в Індії. Індійські виробники мають абсолютну перевагу у виробництві чаю, оскільки вони витрачають на його виробництво 4 одиниці ресурсів (часу, робочих днів) у порівнянні з Україною, яка витрачає 20 одиниць ресурсів (робочих днів). Виробничі можливості України та Індії при абсолютній перевазі з урахуванням зроблених припущень представлені у таблиці 1 та на рис.1.

Припущення:

Україна:	Індія:
1. Має 100 одиниць ресурсів	1. Має 100 одиниць ресурсів.
2. 20 одиниці ресурсів витрачає на виробництво 1т. чаю.	2. 4 одиниці ресурсів витрачає на виробництво 1т. чаю.
3. 5 одиниць ресурсів витрачає на 1т. цукру.	3. 10 одиниць ресурсів витрачає на 1т. цукру.
4. За відсутністю зовнішньої торгівлі на виробництво кожного виду продукції використовується половина наявних ресурсів.	4. За відсутністю зовнішньої торгівлі на виробництво кожного виду продукції використовується половина наявних ресурсів.

Таблиця 5.7.2.

Виробничі можливості України та Індії.

КРАЇНА	Обсяг виробництва до спеціалізації, т		Обсяг виробництва після спеціалізації, т
	чай	цукор	чай	цукор
Індія	50 : 4 = 12,5	50 : 10 = 5	100 : 4 = 25	0
Україна	50 : 20 = 2,5	50 : 5 = 10	0	100 : 5 = 20
Разом	12,5 + 2,5 = 15	5 + 10 = 15	25 + 0 = 25	0 + 20 = 20

Розглянемо ситуацію, коли обидві країни не торгують одна з одною. За умовами і Україна і Індія виділяють по 50 одиниці ресурсів на виробництво кожного продукту. Оптимальною структурою виробництва для України є 2,5 т чаю та 10 т цукру (т. В на рис. 1), а для Індії - 12,5 т чаю та 5 т цукру (т. А на рис. 1). Оскільки кожна з країн має тільки 100 одиниць ресурсів, жодна з них не може збільшити виробництво чаю без зниження виробництва цукру та навпаки. Без зовнішньої торгівлі сукупний обсяг виробництва України та Індії становитиме 15 т чаю та 15 т цукру.

У другій ситуації припустимо, що кожна країна буде спеціалізуватися на виробництві товару, відносно якого вона має абсолютні переваги. Україна зможе виробити 20 т цукру (т. Д на рис. 1), відмовившись повністю від виробництва чаю, а Індія - 25 т чаю (т. С на рис. 1), відмовившись повністю від виробництва цукру. Отже, завдяки спеціалізації сукупне виробництво обидвох товарів може зрости: чаю - з 15 т до 25 т, цукру - з 15 т до 20 т, - і при здійсненні торгового обміну обидві країни зможуть мати більше і цукру і чаю, ніж за його відсутність.

С

А

В

Д

Рис.1 Можливості виробництва при абсолютній перевазі.

Позитивною стороною теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих, чи інших товарів, тобто, коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.

Висновки:

1. Згідно теорії абсолютних переваг міжнародна торгівля вигідна у тому випадку, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них продукує з меншими витратами, ніж країна - партнер.

2. Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті товари, у виробництві яких абсолютна перевага - у їх торгових партнерів