Передмова.

На Землі налічується понад 200 різних самостійних країн, певним чином пов’язаних між собою найрізноманітнішими міжнародними відносинами, що вимагає зіставлення або узгодження дій держав, прийняття спільних рішень. Для цього необхідні спеціальні знання у сфері міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин. У зв’язку з цим вивчення дисципліни “Міжнародні економічні відносини” є актуальним. Мета такого курсу полягає у вивченні теоретичних основ та набутті навичок аналізу процесів і тенденцій у галузі відносин міждержавного економічного спілкування.

За останні роки на книжкових прилавках з’явилась низка монографій, навчальних посібників та підручників такого спрямування. Але більшість з них, на жаль, є працями зарубіжних авторів, переважно російських. Тому і виклад у них матеріалу відображає специфіку цих країн або ринкове середовище, яке сформувалось давно і стало невід’ємною частиною повсякденної дійсності. Серед вітчизняних робіт слід визначити праці авторських колективів під керівництвом А.С. Філіпенка “Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини” та “Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин” [5,6]. З фундаментальних праць при вивченні дисципліни найкращим в користуванні є навчальний посібник А.Кирєєва “Международная экономика” [18].

Актуальність проблеми та динаміка міждержавних стосунків вимагають швидкого реагування на всі зміни у світовому господарстві, поглибленого вивчення їх причин та наслідків.

У пропонованому навчальному посібнику сконцентрована увага на найважливіших питаннях теорії і практики міжнародних економічних відносин. У першому розділі “Міжнародні економічні відносини: базові поняття, теорія і господарська практика” розглянуті основні теоретичні засади та тенденції формування МЕВ, їх історія та сучасний розвиток. Другий розділ - “Особливості міжнародних економічних відносин країн” розкриває особливості розвитку економіки та міжнародних економічних відносин країн. Міжнародні економічні відносини розглянуті у тісному зв’язку та крізь призму міжнародної економіки - теорії, що використовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Власне такий підхід дає можливість розкрити значення міжнародних економічних відносин для економіки окремої країни та світового співтовариства в цілому.

Об’єктивна необхідність вимагає поступового, неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці, світових інтеграційних процесів. Тому знання майбутніми фахівцями теоретичних основ та особливостей міжнародних економічних відносин сприятиме формуванню надійних зовнішньоекономічних зв’язків України з іншими країнами світу.

Розділ 1. Міжнародні економічні відносини: базові поняття, теорія і господарська практика.

1.1. Міжнародний поділ праці та його особливості на сучасному етапі

1.1.1. Суть та фактори розвитку міжнародного поділу праці

У світі не існує жодної самодостатньої країни. Навіть найбільш розвинуті країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються шляхом міжнародного співробітництва, яке базується на міжнародному поділі праці (МПП).

МПП - це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін між ними випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

У країнах, які широкого використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом служить розвиток Японії, Німеччини, нових індустріальних країн - Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї. І навпаки - в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, - нижчі темпи розвитку або навіть має місце згортання виробництва.

Серед факторів розвитку МПП слід відзначити:

• природно-географічні умови;

• технічний прогрес;

• соціально-економічні умови.

На більш ранніх етапах головну роль відігравали природно-географічні умови: природно-кліматичні умови, природні ресурси, величина території, чисельність населення, економіко-географічне становище. Довгий час різниця в розподілі природних багатств виступала основною причиною МПП.

Розвиток технічного прогресу припинив провідну роль природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис:

• почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;

• появились нові галузі промисловості та швидко модернізуються діючі;

• скоротився виробничий цикл;

• зростає сфера послуг (особливо банківських і страхових).

• Паралельно з НТП у МПП значну роль почали відігравати і соціально-економічні умови:

• досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку;

• механізм організації національного виробництва;

• механізм організації зовнішньоекономічних відносин.

• Причому, при вирівнюванні на сучасному етапі впливу перших двох факторів на МПП, відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення.

Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами МПП і виражають цого суть.

Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці, бажання знизити витрати виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва при використанні дешевшого імпорту.

Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва - землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар у тому випадку, коли вона має такі фактори виробництва, які дозволяють їй виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій країні. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару.