1.5.7. Теорії міжнародної торгівлі. Меркантилістська та неомеркантилістська теорії.

Зовнішньоторгова політика будь-якої держави зосереджується на таких питаннях: які товари слід експортувати та які імпортувати, з якими країнами торгувати та у якому обсягу, чи слід державі втручатися у вільний потік товарів, і якщо - слід, то - у якому обсязі?

На наш час розроблені два типи теорії торгівлі, які по-різному відповідають на ці питання. Згідно з теоріями першого типу держава не повинна втручатись у структуру торгівлі. Ці теорії вивчають та пояснюють, якою продукцією, в якому обсязі та з ким країни будуть торгувати за відсутністю будь-яких державних обмежень. До таких теорій належать: теорія абсолютних переваг, теорія відносних переваг, теорія розміру країни, теорія співвідношення факторів виробництва, теорія життєвого циклу продукту, теорія подібності країн, теорія "міжнародної конкурентоспроможності націй" тощо.

Другий тип теорій передбачає державне втручання у вільний потік товарів між країнами з метою зміни обсягу, складу та напрямків торгівлі. До теорій цього типу належать: теорія меркантилізму, теорія неомеркантилізму, теорія залежності та інші.

Метою теорій міжнародної торгівлі було і є допомогти фірмам та урядам у виборі найбільш доцільного варіанту спеціалізації та стратегії ради обдуманого розміщення національних ресурсів.

Перша теорія міжнародної торгівлі (ТМТ) - теорія меркантилізму (mercantilism) - була розроблена європейськими вченими Томасом Маном (Tomas Mun) (1571-1641), Чарльзом Дейвіантом (Сharles Davenant) (1656-1714), Жаном Батістом Колбертом (Jaen Baptiste Colbert) (1619-1683), сером Вільямом Петті (Sir William Petty) (1623-1687). Ця економічна теорія виникла та пояснювала зовнішню торгівлю у період розвитку та занепаду середньовічного феодалізму у Європі (1500-1800 рр.) коли виникали та зміцнювались європейські держави, найсильніші з них захоплювали колонії і боролись за поділ сфер впливу, а міста ставали економічними центрами. У цих умовах виникла потреба в економічній теорії, яка б обгрунтувала роль товару та необхідність економічного виходу національних держав на зовнішні ринки. Ці функції чудово виконав меркантилізм.

Меркантилізм - це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.

Згідно з теорією меркантилізму багатство країни вимірюється кількістю золота тасрібла, якою вони володіють.

Меркантилісти вважали, що економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільського та іноземних колоній. Для ефективного функціонування економічної системи найважливішими, на їх думку , були торговці, їх праця розглядалась як основний фактор виробництва. Джерелом багатства, таким чином, є сфера обігу, а не сфера виробництва, багатство ототожнювалось з грошовим капіталом. Грошові кошти ( у формі золота та срібла) дозволяють утримувати армію, зміцнювати становище правителя, сприяють проведенню колоніальних війн, виникненню фабрик (мануфактур), утворенню нових робочих місць.

Оскільки у світі, на думку прихильників цієї теорії, існує обмежена кількість багатства (золота та срібла), то країни можуть збільшувати своє багатство включно за рахунок зубожіння інших, тобто за рахунок перерозподілу.

Тому для зміцнення економічних позицій держава повинна вживати наступних заходів:

1. Більше експортувати товарів, ніж імпортувати, оскільки у цьому випадку вона одержить вартість активного сальдо їх торгового балансу у вигляді золота, яке буде надходити з країн, які мають дефіцит торгового балансу. Підтримка позитивного сальдо торгового балансу дозволить, крім того, збільшити внутрішні витрати, виробництво та зайнятість населення.

2. Ввести обмеження на більшу частку імпорту (за допомогою квот, тарифів та інших інструментів торгової політики) та надавати субсидії більшій частині експортних виробництв, що дозволить забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.

3. Заборонити або обмежити експорт сировини та дозволити безмитний імпорт сировини, якої немає всередині країни, що дозволить акумулювати золото та підтримувати на низькому рівні експортні ціни на готову продукцію.

4. Заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополій, яка має виключне право перепродажу колоніальних товарів за кордон.

5. Гальмувати розвиток виробництва готових товарів у колоніях, перетворити їх на постачальників сировини до метрополій. Колонії повинні експортувати дешеву сировину, а імпортувати дорогі готові вироби.

Однією з головних передумов меркантилістської теорії було те, що економічна система функціонувала в умовах неповної зайнятості, внаслідок чого прилив додаткового золота з-за кордону зможе сполучитися з надлишковою робочою силою та збільшити виробництво. У противному разі, якщо б передбачалась повна зайнятість населення, приплив золота з-за кордону спричиняв би зростання інфляції і не знаходив ефективного використання.

На практиці економічна політика держав, яка базувалась на поглядах меркантилістів, призвела до встановлення державної монополії на зовнішню торгівлю. Уряди країн намагались забороняти експорт золота та срібла приватним особам, а порушники карались аж до смерті. Зовнішню торгівлю дозволялось здійснювати визначеним компаніям і тільки за певними маршрутами. Головне завдання цих компаній - забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.

Обмеження імпорту, які вводились в однобічному порядку, ускладнювали міжнародну торгівлю. Міжнародна торгівлю поділилась на "зони", які задовільняли інтереси метрополій (Англії, Франції, Іспанії тощо) та зв’язаних з ними колоніальних країн.

Теорія меркантилізму була призначена для збагачення метрополій, що викликало значне незадоволення у колоніях і призвело до війни за незалежність у Північній Америці. Після 1800 року, з ослабленням впливу меркантилізму, метрополії рідко застосовували заходи з обмеження розвитку промислового потенціалу у своїх колоніях, але організаційними та правовими заходами продовжували гальмувати зовнішню торгівлю колоній.

Позитивною стороною меркантилістів є те, що вони першими запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі, показали її значення для економічного зростання країн, розробили можливу модель її розвитку, вперше описали те, що у сучасній економіці зветься платіжним балансом.

Обмеженість меркантилістів полягає у тому, що вони вважали, що збагачення країн можливе не тільки за рахунок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.

Англійський економіст Дейвід Х’юм (David Hume) (1711-1776) був одним з перших, хто кинув виклик меркантилізму, розробивши механізм взаємодії "цін - золота - потоків" ("price - specie - flow").

Д.Х’юм заперечував положення меркантилістів про те, що країни можуть до нескінченності збільшувати кількість наявного у них золота, і, що це не впливає на їх міжнародну конкурентоспроможність. Він довів, що приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торгового балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зросту зарплати та цін, а це у свою чергу, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І, навпаки, відплив золота з країни призведе до падіння цін та зарплати і підвисить конкурентоспроможність країни. Отже, країна не зможе постійно підтримувати додатнє сальдо торгового балансу - цьому будуть перешкоджати внутрішньоекономічні фактори.

Рух золота між країнами є механізмом тонкої настройки національних економік, внаслідок чого розмір експорту буде прямувати до розміру імпорту і торгове сальдо буде дорівнювати нулю.

Розглянемо таку ситуацію. Припустимо, що країна і має додатнє сальдо торгового балансу у торгівлі з країною II, сальдо якої від’ємне. За Х’юмом, врівноваження сальдо торгового балансу кожної з країн здійснюється у чотири етапи (табл. 1).

Таблиця 5.7.1.

Модель "ціни - золото - потоки" Д. Х’юма.

	Країна I	Країна II
Вихідна ситуація	exp > imp	exp < imp
Етап I	Чистий приплив золота	Чистий відплив золота
Етап II	Зріст грошової маси	Зменшення грошової маси
Етап III	Зріст цін і зарплати	Зменшення цін і зарплати
Етап IV	Зріст imp, скорочення exp	Скорочення imp, зріст exp
Результат	exp = imp	exp = imp

Ця концепція базувалась на таких припущеннях:

1) наявність прямого зв’язку між кількістю грошей в обігу та рівнем цін (потім це отримає назву кількісної теорії грошей);

2) повної зайнятості у кожній з країн;

3) попит на товари еластичний за ціною (зріст цін призводить до скорочення витрат на товари та навпаки);

4) існує ситуація чистої конкуренції на ринку як товарів, так і факторів виробництва;

5) національні валюти вільно конвертуються у золото і назад (пізніше це отримає назву "золотий стандарт").

При дотриманні цих умов автоматично відбувається врівноваження торгового балансу.

Останнім часом застосовується термін неомеркантилізм (neomercantilism). Його використовують стосовно тих країн, які намагаються мати активне сальдо торгового балансу для досягнення якої-небудь соціальної або політичної мети. Країна може, наприклад, намагатися досягти повної зайнятості, збільшуючи масштаби виробництва понад те, що диктує попит у країні, та експортуючи надлишок за кордон. Або, наприклад, країна прагне зберегти політичний вплив у якій-небудь країні, експортуючи туди більше товарів, ніж імпортуючи звітам.

Частина термінології меркантилізму використовується у наш час: термін активний торговий баланс (favorable balance of trade) - для зазначення того, що у країні експорт перебільшує імпорт; термін пасивний торговий баланс (unfavorable balance of trade) вказує на дефіцит торгового балансу. Ці терміни часто вживаються неправильно: "активний" (сприятливий) - коли йдеться про вигоду, а "пасивний" (несприятливий) вказує на збиток. Проте, не обов’язково є збитковим дефіцит торгового балансу, а активний торговий баланс може бути невигідним для країни. Наприклад, якщо країна має активне сальдо, тобто імпортує товари та послуги на меншу суму, ніж експортує, то, якщо у часи панування меркантилізму різниця між експортом та імпортом відшкодовувалась за рахунок золота, то у наш час вона компенсується наданням кредиту країні з дефіцитним балансом. Якщо кредит не погашається повністю, то активний торговий баланс буде невигідним для країни-кредитора.

Висновки:

1. Меркантилісти вперше запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі. Вони вважали, що багатство країни полягає у володінні ними золотом та сріблом і для досягнення цієї мети держави повинні: експортувати товарів та послуг більше, ніж імпортувати; регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту і зменшення імпорту; заборонити або обмежити експорт сировини і дозволити безмитний імпорт сировини; заборонити будь-яку торгівлю своїх колоній з іншими країнами, ніж метрополія.

2. Провісники класичної школи економіки показали прямий зв’язок зовнішньої торгівлі із внутрішньоекономічним розвитком країни.

3. Неомеркантилісти пояснюють прагнення деяких країн мати активний торговий баланс їх соціальною або політичною метою.

4. Частина термінології часів меркантилізму збереглася до наших днів і часто вживається, за суттю, неправильно: пасивний торговий баланс (несприятливий) не обов’язково є збитковим; активний торговий баланс (сприятливий) може бути невигідним.