11.4. Полімерні плівки

О сновним призначенням полімерних плівок є влаштування протифільтраційних екранів при будівництві гідротехнічних споруд, для ізоляції бетонних та залізобетонних конструкцій під час твердіння, гідроізоляції спеціальних споруд (басейни, резервуари зберігання води тощо). Найбільш розповсюджені поліетиленові та полівінілхлоридні плівки (рис.11.1).

Поліетиленову плівку отримують екструзією із поліетилену низької густини. Товщина її 0,03...0,2, а ширина до 1420 мм. Довжина плівки у рулонах звичайно не більш 150 м. Поліетиленова плівка водонепроникна, хімічно стійка, може експлуатуватись при температурах від –70 до +60⁰С. Границя міцності її при розтягненні перевищує 16 МПа, відносне видовження при розриві – понад 300%. Середня густина плівки 920 кг/м³, водопоглинання за 24 год. не перевищує 0,01% маси.

Недоліками поліетиленової плівки є здатність до старіння і пошкодження гризунами. Для протифільтраційних пристроїв рекомендується стабілізована поліетиленова плівка. Застосування нестабілізованого поліетилену допустимо, якщо строк експлуатації протифільтраційних пристроїв не перевищує 5 років.

Плівочні екрани складаються із полотнищ, які зварюються із окремих смуг плівки. Зварювання може проводитись за допомогою гарячого повітря, інфрачервоного випромінювання, ультразвуку або апаратами контактного нагріву. Спосіб та режим зварювання залежать від виду плівки, її властивостей, строків та умов зберігання. Міцність шва повинна бути не менш 70% міцності основного матеріалу.

Розриви плівки та дефекти зварювання можна усунути наклеюванням пластиру із поліетиленової липкої стрічки. До бетону плівку приклеюють гумобітумною мастикою.

Полівінілхлоридна плівка являє собою термопластичний матеріал, який виготовляється із полівінілхлориду (ПВХ) з добавкою пластифікаторів та стабілізаторів. По стійкості до старіння під дією тепла і світла та морозостійкості плівка із ПВХ поступається поліетиленовій.

Плівки із ПВХ також як і поліетиленові мають високі гідроізоляційні властивості. Їх позитивна особливість – здатність до склеювання. ПВХ склеюють клеєм, що містить 10...12% перхлорвінілової смоли, яка розчинена у дихлоретані або метиленхлориді. Для ремонту плівочних екранів можуть бути використані липкі полівінілхлоридні смуги.

Розділ 12. Деревинні будівельні матеріали.

Деревинні будівельні матеріали в основному складаються із деревини, яка застосовується у будівництві для улаштування риштувань, опалубки, дверних коробок та віконних рам, перемичок, естакад, мостів, зведення будівель тощо.

Деревинні матеріали мають порівняно високу механічну міцність при невисокій середній густині, пружність, низьку теплопровідність, значну морозостійкість, легку обробність.

Застосування деревинних матеріалів у будівництві обмежується тим, що вони у змінно-вологісних умовах здатні до загнивання, короблення, розбухання та розтріскування, їх фізико–механічні властивості неоднакові в різних напрямках. Крім того, деревина є горючим матеріалом, піддається пошкодженню грибком, деякими комахами. Застосування деревини обмежується дійсно раціональними областями, де відчутні її техніко-економічні переваги.