Значення коефіцієнта якості іонізуючого випромінювання (q)

для різних видів випромінювання

Види іонізуючого випромінювання	Q
Фотони і - випромінювання (незалежно від енергії випромінювання)	1
Протони з енергією понад 2 МеВ	5
Нейтрони з енергією:
- менше 10 кеВ;	5
- 10-100 кеВ;	10
- 0,1-2 МеВ;	20
- 2-20 МеВ	10
- понад 20 МеВ	5
- випромінювання	20

Ефективна еквівалентна доза відображає сумарний ефект опромінення для організму в цілому і визначається за формулою

,

де - коефіцієнт, що характеризує відношення ризику опромінювання даного органу до сумарного ризику при рівномірному опромінюванні всього тіла (таблиця 2.3).

Як правило, в результаті антропогенного забруднення, у навколишнє природне середовище надходить суміш радіонуклідів, серед яких є всі види випромінювачів. Тому, в першому наближенні ступінь небезпеки можна оцінити за рівнем -фону.

Таблиця 2.3.

Значення коефіцієнта для різних органів і тканин

організму людини

Органи і тканини
Гонади	0,20
Червоний кістковий мозок	0,12
Товста кишка	0,12
Легені	0,12
Шлунок	0,12
Сечовий міхур	0,05
Молочна залоза	0,05
Печінка	0,05
Стравохід	0,05
Щитоподібна залоза	0,05
Шкіра	0,01
Кісткова тканина	0,01
Інші органи	0,05

Система нормування в галузі радіаційної безпеки. Потрапляючи у навколишнє природне середовище, радіоактивні ізотопи розсіюються, але вони можуть різними шляхами накопичуватися у живих організмах по трофічним ланцюгам. Якщо швидкість надходження радіоактивних речовин вища за швидкість їх розпаду, то вони накопичуються у воді, ґрунтах, опадах та повітрі. Відношення вмісту деякого радіоактивного ізотопу в організмі до вмісту його в навколишньому природному середовищі називають коефіцієнтом накопичення. При встановленні «гранично допустимих рівнів» викиду ізотопів у навколишнє природне середовище необхідно робити упередження на «екологічне накопичення». Особливу увагу слід приділяти тим ізотопам, які мають тенденцію накопичуватися у певних тканинах (йод у щитовидній залозі, стронцій у кістках тощо), а також тим ізотопам, які володіють високою активністю і великим періодам напіврозпаду. Накопичення у водних екосистемах є значно більшим, ніж у наземних. Це пояснюється тим, що потоки поживних речовин у рідкому середовищі проходять більш інтенсивніше.

Відповідно до «Основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання» ОСП – 72/87 всі контейнери, устаткування, пакунки, небезпечні зони тощо, повинні мати попереджувальний знак радіоактивної небезпеки (ГОСТ 17925-72 Знак радиационной опасности).

Основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства є “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-(97)”. НРБУ-97 встановлюють підходи до забезпечення протирадіаційного захисту. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97) охоплюють систему принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов’язковою нормою у політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки. НРБУ – 97 розроблені відповідно до основних положень Конституції та Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами».

Метою НРБУ-97 є визначення основних вимог до:

- охорони здоров’я людини від можливої шкоди, що пов’язані з опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання;

- безпечної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання;

- охорони навколишнього природного середовища.

НРБУ – 97 встановлюють категорії осіб, які зазнають опромінення:

Категорія А (персонал) – це особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання;

Категорія Б (персонал) – це особи, які безпосередньо не зайняті роботою із джерелами іонізуючого випромінювання, але у зв’язку з розташуванням робочих місць можуть отримувати додаткове опромінення.

Категорія В – все населення, ліміти доз опромінення не повинні перевищувати природний фон.

НРБУ – 97 визначають рівні втручання в умовах радіаційної аварії. Незапланована подія на будь-якому об’єкті з радіаційною чи радіаційно-ядерною технологією кваліфікується як радіаційна аварія, якщо при виникненні цієї події виконуються дві умови:

- втрата регулюючого контролю над джерелом;

- реальне опромінення людей, пов’язане з втратою регулюючого контролю над джерелом.

Отже, політика держави в галузі регулювання радіаційної безпеки напрямлена на попередження негативного впливу іонізуючого випромінювання на населення і навколишнє природне середовище.

Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте основні джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.

2. Назвіть якісні та кількісні характеристики іонізуючого випромінювання.

3. Якими можуть бути негативні наслідки іонізуючого опромінення живих організмів?

4. Які основні поняття використовуються в системі нормування радіаційної безпеки?

5. За якими показниками проводиться оцінка радіаційного опромінення?

6. Що визначають „Норми радіаційної безпеки України?”