Рекомендовані діапазони шуму для приміщень різного

функціонального призначення

Призначення приміщень	Рівень шуму, дБ
Для лікарень, санаторіїв та оздоровчих закладів	35
Для навчальних приміщень	37
Для житлових приміщень: відпочинок, сон	40-47
Для роботи: лабораторії, обчислювальні центри, офіси	52-61
Для стадіонів і вокзалів	60
Для мовного спілкування	56-66
Для робочих місць, де не повинно бути ризику втратити слуху	66-80

Технічне нормування встановлює граничні значення характеристик шуму для різних типів обладнання з урахуванням технічних можливостей.

Якщо санітарні норми визначаються величиною зниження шуму, то технічні норми встановлюють граничні норми шуму для окремих видів обладнання та механізмів.

З метою запобігання шкідливому впливу шумів на здоров'я людей на виробництві застосовують звукоізоляцію, шумопоглинальні екрани, фільтри, глушники. Важливе значення має і створення безшумних і малошумних механізмів і машин, транспортного і промислового устаткування.

Надзвичайно шкідливий вплив на живі організми здійснює інфразвукове випромінювання, хвилі якого мають велику проникаючу здатність. Інфразвук – це коливання в пружному середовищі, що мають однакову з шумом фізичну природу, але поширюються з частотою, меншою за 20 Гц. У природних умовах інфразвукові коливання виникають під час виверження вулканів, землетрусів, ураганів. штормів тощо. Джерелами технічного інфразвуку є газотурбінні і компресорні станції, автомобільний та залізничний транспорт, річкові та морські судна, двигуни літаків, інші машини та механізми.

Відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 допустимі рівні інфразвуку наведено в таблиці 1.21.

Таблиця 1.21.

Допустимі рівні інфразвуку

Середньогеометричні частоти, Гц	Допустимі рівні звукового тиску, дБ	Загальний рівень звукового тиску, дБ
2	105	110
4	105
8	105
16	105

Розрізняють пороги інфразвукового впливу.

Поріг потенційної небезпеки для життя людини являють інфразвуки з рівнем 155-180дБ.

Поріг інфразвуку, який може витримати людина - 140-155 дБ.

Порогом безпечності є інфразвук з рівнем 90 дБ.

У більшості випадків інфразвук зустрічається не в ізольованому вигляді, а у поєднанні з вібрацією.

Ультразвук так само, як і інфразвук, орган слуху людини не сприймає, але за тривалої дії ультразвук небезпечних рівнів негативно впливає на організм людини, а саме:

- відбуваються порушенні у роботі нервової системи;

- змінюється тиск, склад і властивості крові;

- втрачається слухова чутливість тощо.

Ультразвук – це коливання у пружному середовищі, що перевищують частоту поширення 20кГц.

Джерелами ультразвукового випромінювання у промисловості, медицині, науково-дослідних інститутах тощо є ультразвукове технологічне обладнання.

За спектром ультразвук поділяють на:

- низькочастотний (від 1,2 ×10⁴ до 1,0×10⁵Гц);

- високочастотний (від 1,0×10⁵ Гц до 1,0×10⁹ Гц).

Для контактного ультразвуку параметром, що нормується, є пікове значення віброшвидкості в частотному діапазоні від 0,1 до 10 МГц, або його логарифмічний рівень у дБ, який визначають за формулою

,

де - пікове значення віброшвидкості, м/с; - опорне значення віброшвидкості, , м\с;

Нормативні вимоги допустимого рівня ультразвукового тиску наведені у ДСН 3.3.6.037-99.

Вібрації. Джерела вібрації. Основні параметри вібрації. Стандарт ДСТУ 2300-93 Вібрація. Терміни та визначення розглядає вібрацію як сукупність механічних коливань пружних тіл, що характеризуються періодичністю зміни своїх параметрів.

Вібрації – це тремтіння або струси всього тіла чи окремих його частин під час різних робіт (бетоноукладання, робота в шахтах відбійними молотками тощо) і впливає на людину при поверхневому контакті. За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на загальну, яка передається через опорні поверхні тіла людини, та локальну (місцеву), яка передається через руки людини при контакті з механізмами, інструментами, обладнанням тощо.

Основними параметрами вібрації є: вібропереміщення, амплітуда вібропереміщення, віброшвидкість, віброприскорення, період вібрації, частота вібрації.

Оскільки абсолютні параметри, що характеризують вібрації, змінюються в широких межах, на практиці частіше використовують відносні параметри, які визначають відносно опорного значення відповідного параметра і вимірюють у дБ.

Стандартні опорні значення:

- амплітуда вібропереміщення , м;

- віброшвидкість , м\с;

- віброприскорення , м/с².

Найчастіше для оцінки вібрації використовують логарифмічний рівень віброшвидкості , який визначають за формулою:

, дБ.

Вібрацію або коливання в інженерній практиці поділяють на три види:

- власні коливання – це коливання твердих тіл, що виникають у результаті дії сил пружності;

- вимушені коливання – виникають у результаті дії зовнішніх сил (вимушених) сил;

- автоколивання – виникають в результаті сил тертя.

Амплітуда коливань – максимальне зміщення коливного тіла (системи) від нейтральної осі.

Під дією вібрації виникають функціональні зміни в організмі людини-оператора: погіршення зору, порушення вестибулярного апарату, галюцинації, швидка втомлюваність, порушення роботи серцево-судинної системи тощо. Негативні відчуття внаслідок вібрації виникають при віброприскореннях 0,5 м/с². Особлива шкідлива вібрація з частотами, близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість з яких знаходиться у межах 6-30 Гц.

Особливість дії вібрацій полягає у тому, що ці механічні пружні коливання розповсюджуються по ґрунту і здійснюють свій вплив на фундаменти різних споруд, викликаючи потім звукові коливання. Основними джерелами вібрацій компресори, відбійні молотки, транспорт тощо. Зона дії вібрацій визначається величиною їх затухання у пружному середовищі (ґрунті). Зазвичай, вібрація поширюється на відстань до 100 м.

Нормування вібрації. Нормування вібрацій поділяють на технічне та санітарне (гігієнічне). Під час санітарного (гігієнічного) нормування регламентуються відповідні умови щодо захисту людини від вібрацій , а під час технічного – умови щодо захисту обладнання будівель, споруд тощо від вібрацій, що може призвести до їх пошкодження чи передчасної деформації.

Для забезпечення вібробезпеки на робочих місцях у виробничих приміщеннях важливу роль відіграє санітарне (гігієнічне) нормування вібрації. Санітарне (гігієнічне) нормування та оцінку вібрації проводять за одним із методів згідно з ГОСТ 12.1.012-90 „ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования”:

- частотним (спектральним) аналізом нормованого параметра;

- інтегральною оцінкою за частотою нормованого параметра;

- дозою вібрації.

Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, вибрані залежно від застосованого методу її гігієнічної оцінки.

При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами є середні квадратичні віброшвидкості, їх логарифмічні рівні або віброприскорення для локальної вібрації в октавних смугах частот, а для загальної вібрації – в октавних або 1/3 октавних смугах частот.

При інтегральній оцінці за частотою нормованим параметром є коректоване значення контрольного параметра , виміряне за допомогою спектральних фільтрів або розраховане за формулою:

,

де - середнє квадратичне значення контрольного параметра (віброшвидкість або віброприскорення) в іншій частотній смузі; - число частотних смуг у нормованому частотному діапазоні; - питомий коефіцієнт для і-ї частотної смуги.

Вібрації, що діють на людину, нормують окремо для кожного встановленого напрямку за ГОСТ 12.1.012-90. Для запобігання негативного впливу вібрації на здоров’я людини встановлено гранично допустимі величини вібрації. Санітарні (гігієнічні) норми вібрації, що систематично впливають на людину у виробничих умовах, встановлюють для тривалості 480 хв. (протягом 8 – годинного робочого дня).

Оцінювати вібраційну безпеку праці потрібно на робочих конкретно визначених місцях при виконанні певної операції. Основними нормативними документами стосовно вібрації є ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99.