Нормативи вмісту пестицидів в ґрунті та допустимих

залишкових кількостях в продуктах харчування

Інсектицид	ГДКГР	ДЗК
Хлорофос	0,5	1,0
Карбофос	2,0	1,0-3,0
Дихлордифенилтрихлоретан (ДДТ)	0,1	0,5
Гексахлоран	1,0	1,0
n- ізомер гексахлорану	1,0	2,0
Поліхлорпилен	2,0	0,0
Поліхлоркамфен	0,5	0,1
Севин	0,05	0,0

Серед чинників, що сприяють забрудненню об`єктів довкілля пестицидами, зокрема в Україні, слід зазначити низьку виробничу культуру працівників агропромислового комплексу, порушення регламентів застосування пестицидів, незадовільний стан технічних засобів хімічного захисту рослин, низький і неоперативний рівень відомчого і державного контролю за застосуванням пестицидів та вмістом їхніх залишків у об`єктах довкілля.

Нормування вмісту важких металів у харчових продуктах. Важкі метали відносяться до пріоритетних забруднюючих речовин, спостереження за якими обов'язкове у всіх середовищах.

Термін важкі метали, що характеризує широку групу забруднюючих речовин, набув останнім часом значного поширення. У зв'язку з цим кількість елементів, що відносяться до групи важких металів, змінюється в широких межах. В якості критеріїв приналежності використовуються численні характеристики: атомна маса, густина, токсичність, поширеність у природному середовищі, ступінь залученості в природні та техногенні цикли тощо.

До важких металів відносять більше 40 хімічних елементів, але при обліку токсичності, стійкості, здатності накопичуватися в зовнішньому середовищі і масштабів розповсюдження токсичних сполук, контролю вимагають значно менше число елементів. Важкі метали небезпечні, тому що вони мають тенденцію до біоакумуляції.

Вміст важких металів у харчових продуктах і продовольчій сировині не має перевищувати допустимі рівні, встановлені СанПиН 5061-89 Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини і харчових продуктів (Оригінальна назва документа: МБТ 5061-89)

Норми вмісту важких металів в харчових продуктах зазначені також у державних стандартах України. Налічується близько 20 токсичних важких металів, але вони неоднаковою мірою токсичні. їх поділяють на три класи небезпечності:

- перший клас (найнебезпечніший) - кадмій, ртуть, нікель, свинець, кобальт, миш’як, що мають виняткову токсичність;

- другий клас - мідь, цинк і марганець. Вони мають помірну токсичність;

- третій клас - інші токсичні важкі метали.

Харчові продукти і продовольчу сировину контролюють на вміст тільки кадмію, міді, ртуті, свинцю, цинку, олова, миш’яку і заліза. Норми вмісту цих перелічених важких металів у деяких харчових продуктах наведено в таблиці 1.16. Нормують вміст важких металів і в продуктах тваринного походження та питній воді.

Забруднення продуктів харчування важкими металами небезпечне тим, що вони виявляють високу токсичність у слідових кількостях та концентруються у живих організмах. Токсичність важкого металу зростає з ростом його атомної маси. При значних концентраціях вони можуть спричиняти гострі отруєння людей і тварин.

Таблиця 1.16.

Гранично допустимі концентрації важких металів у харчових продуктах, мг/кг

Продукти	Важкі метали
	кадмій	мідь	ртуть	свинець	цинк	олово	миш’як
Овочі і картопля свіжі та свіжоморожені	0,03	5,0	0,02	0,5	10,0	-	0,2
Фрукти і ягоди свіжі та свіжоморожені	0,03	5,0	0,02	0,4	10,0	-	0,2
Гриби свіжі та консервовані	0,1	10	0,05	0,5	20,0	-	0,2
Консерви овочеві у скляній, алюмінієвій цільнотягнутій та металевій тарі	0,03	5,0	0,02	0,5	10,0	-	0,2
Консерви овочеві у збірній металевій тарі	0,05	5,0	0,02	1,0	10,0	200	0,2
Консерви фруктово-ягідні та соки у скляній, алюмінієвій цільнотягнутій та металевій тарі	0,03	5,0	0,02	0,4	10,0	-	0,2
Консерви фруктово-ягідні та соки у збірній металевій тарі	0,05	5,0	0,02	1,0	10,0	200	0,2
Картопля, овочі сушені та концентровані (у перерахунку на сиру масу)	0,03	5,0	0,02	0,4	10,0	-	0,2
Консерви для дитячого харчування на овочевій та фруктовій основі	0,02	5,0	0,01	0,3	10,0	-	0,2
Овоче-молочні і плодово-молочні суміші	0,02	5,0	0,01	0,3	50,0	-	0,2

Нормування забруднення харчових продуктів антибактеріальними речовинами. У харчових продуктах можуть зустрічатись антибіотики різних походжень: природні, антибіотики, що утворюються в процесі приготування продуктів, антибіотики лікувально-ветеринарних засобів і біостимуляторів, деякі види, що застосовують для консервування тощо. Природні компоненти з антибіотичною дією містяться у цибулевих овочах, хроні, прянощах, ефірних оліях, багатьох фруктах, зернових культурах, меді, свіжовидоєному молоці тощо. Частину з них використовують у лікувально-профілактичному харчуванні та для консервування харчових продуктів. При цьому враховують їх безпечність, доступність, а часом і значну ефективність у поєднанні з комплексною дією у багатьох видах продовольчих товарів.

Під час мікробно-ферментативних процесів утворюються різні групи речовин з антибіотичною дією, які доволі широко застосовують у ветеринарії і тваринництві для профілактики та лікування багатьох захворювань, прискорення росту тварин, поліпшення якості кормів, їх збереження тощо.

Для виключення можливості потрапляння антибіотиків у продукти тваринництва використання їх при вирощуванні та відгодівлі сільськогосподарських тварин суворо регламентується.

Нормування радіоактивних речовин у продуктах харчування. Вільна міграція радіоактивних забруднювачів через кореневу систему і накопичення їх у рослинній масі призводить до акумуляції забруднювачів в організмі людини через ланцюги «рослина-людина» та «рослина-тварина-людина». Нині основне дозове навантаження формують радіонукліди цезію та стронцію. Рівень активності ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у продуктах харчування, вирощених у небезпечних за радіаційним фактором регіонах, залежить від типів ґрунтів, особливостей сільськогосподарського виробництва, виду культур тощо. Велике значення має вибір сорту рослин, оскільки сорт визначає їхні властивості.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у харчових продуктах і питній воді встановлено державним нормативом ДР-97 (Державні гігієнічні нормативи. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr у продуктах харчування та питній воді), який регламентує вміст ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у харчових продуктах на території України, і тих, що ввозитимуться на територію України з метою реалізації.

Значення допустимих рівнів установлено з розрахунку, що вміст радіонуклідів у харчових продуктах не перевищує річної дози внутрішнього опромінювання 1 мЗв. При цьому опромінювання внаслідок надходження інших техногенних та природних радіонуклідів не враховується (дози, що одержані при медичному обстеженні або лікуванні; опромінення від природних джерел; пов'язані з аварійним опроміненням; опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження тощо). При розробці ДР-97 за критичні було прийнято групи дорослих осіб (у розрахунках за ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr), дітей і підлітків у віці 12-17 років (у розрахунках за ⁹⁰Sr).

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у деяких харчових продуктах на основі статистичного аналізу даних про вміст їх у харчових продуктах в різних місцевостях наведено в таблиці 1.17.

Продукти, крім продуктів спеціального дитячого харчування, придатні до реалізації та вживання, якщо виконується співвідношення

,

де , - результати вимірювання питомої активності радіонуклідів ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у даному продукті харчування; та - нормативний вміст ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у даному продукті харчування.

У разі невиконання співвідношення до продукту харчування, реалізація цього продукту забороняється.

У разі виникнення радіаційних аварій можуть бути введені в установленому порядку тимчасово аварійно допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді (ТДР).

Таблиця 1.17.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у харчових продуктах та питній воді (Бк/кг, Бк/л)

Назва продукту	137Cs	90Sr
Хліб, хлібопродукти	20,0	5,0
Картопля	60,0	20,0
Овочі (листяні, коренеплоди, зелень)	40,0	20,0
Фрукти	70,0	10,0
М’ясо, м’ясні продукти	200,0	20,0
Риба, рибопродукти	150,0	35,0
Молоко, молочні продукти	100,0	20,0
Яйця	6,0	2,0
Вода	2,0	2,0
Молоко згущене та консервоване	300,0	60,0
Молоко сухе	500,0	100,0
Свіжі дикорослі ягоди та гриби	500,0	50,0
Сушені дикорослі ягоди та гриби	2500,0	250,0
Лікарські рослини	600,0	200,0
Продукти дитячого харчування	40,0	5,0

При нормуванні вмісту радіоактивних речовин у продуктах харчування необхідно розглянути три групи питань:

- встановлення ліміту дози опромінення;

- добовий раціон, його маса та складові;

- введення коефіцієнтів для врахування фактору розбавлення.

Існуюча система радіаційного нормування харчових продуктів, перш за все, пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС. Перші санітарно-гігієнічні обмеження вмісту радіонуклідів у продуктах харчування були встановлені у вигляді "Тимчасових допустимих рівнів...", що регламентували вміст йоду-131, цезію-134 та 137. Згодом, основну роль у формуванні дози внутрішнього опромінення зайняли ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr.

Починаючи з "Тимчасових допустимих рівнів...", що були введені в дію у 1986 р., регулярно здійснювався їх перегляд, що було пов'язано з реальними темпами очищення сільськогосподарської сировини в результаті природних та антропогенних чинників, та доцільністю введення більш жорстких нормативів. За останні роки спостерігається істотне зниження міграції радіонуклідів цезію з ґрунту в трофічні ланцюжки залежно від типу ґрунту та характеристик пасовищ. Природна динаміка цього процесу зумовлює актуальність і правомірність постановки питання про систематичний перегляд нормативів вмісту радіонуклідів у продуктах харчування.

Забезпечення встановлених рівнів вмісту ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у продуктах харчування досягається:

- виключенням таких продуктів, що не відповідають стандартам;

- використанням додаткових способів переробки харчової сировини;

- обмеженням вживання дикорослих грибів та ягід;

- застосуванням різних методів зниження індивідуальних доз (у тому числі контроль за використанням калійних добрив та фероціанідних добавок у кормах тварин).

Реалізація цих підходів вимагає значного підвищення рівня радіологічного контролю продуктів харчування.