Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці
адміністративно-командна (АКС);
змішана (ринкова економіка змішаного типу). Кожна з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.
Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення та конкуренції.
Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління) — жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.
Для адміністративно-командної системи управління характерні як позитивні, так і негативні риси. Так, до переваг планово-державного механізму можна віднести спроможність держави:
сконцентрувати ресурси і зусилля задля вирішення певної проблеми та створити умови для її розв'язання в короткі строки;
забезпечити швидкі структурні зрушення;
передбачити й усунути екстерналії;
розвивати соціальну інфраструктуру;
гарантувати соціальну підтримку, зайнятість та певний рівень доходів населення.
Але планово-державний механізм, виключивши приватну ініціативу, пригнічує свободу, конкуренцію, зумовлює диктат виробника і монополізм держави, знищує стимули до високоефективної праці, до інновацій в економіці. Результатом стають неефективне, ресурсномістке виробництво, низька якість і вузький асортимент продукції, постійний дефіцит товарів, незадоволений попит, приписки, "тіньова" економіка, автаркія та низький життєвий рівень населення.
Соціально-економічна ефективність національної економіки залежить від ступеня втручання держави в економіку. При тотальному (всеохоплюючому) управлінні вона невисока і може наближатися до нуля. Аналогічна ситуація При стихійному ринковому розвитку (без втручання держави). Досягнення максимальної ефективності (точка М) можливе лише за поєднання ринкових і державних регуляторів. Знаходження оптимального співвідношення їх (точка К) — складне і важливе завдання.
Залежність ефективності економіки від державного втручання
Змішане управління національною економікою — система управління, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності й органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.
Характерні риси змішаної системи управління:
Основним регулятором економічних процесів є ринковий механізм. Державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі.
Система поєднує гнучкість ринкового саморегулювання, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення численних і швидкоплинних особистих потреб і стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства.
Забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей: макроекономічної ефективності і конкурентноздатності, соціальної справедливості, стабільного економічного зростання.
Поряд із ринковими й державними макроекономічними регуляторами формується ще один елемент управління— інститут соціального партнерства.
У сучасних умовах управління розвитком національної економіки передбачає врахування рішень наднаціональних, міждержавних органів, а також корпоративного управління.
Змішана система макроекономічного регулювання притаманна країнам з розвиненою ринковою економікою. Вона має і спільні риси, і певні національні особливості. Виділяють два основні види регулювання — економічний лібералізм та економічний дирижизм.
Економічний лібералізм (лат. вільний) — система соціально-економічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму.
Економічний дирижизм (лат. керований) передбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни.
Національні моделі державного регулювання економіки
Американська — лібералізована система управління національною економікою, в якій основний акцент переноситься на ринкові регулятори економічних процесів; державне регулювання зводиться до використання правових і опосередкованих методів з метою створення "правил гри" і сприятливих умов для розвитку бізнесу.
Японська — централізоване регулювання соціально-економічного розвитку країни з боку держави на основі використання переважно економічних, опосередкованих та неформальних методів державного регулювання економіки. Домінує психологія колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним інтересам.
Шведська — управління соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу і перерозподілу доходів, створення сильної системи соціального захисту населення, домінування ідей рівності й солідарності.
Німецька — система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів (насамперед конкуренції) і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян країни.
Східноазійська — державне управління та координація соціально-економічного розвитку країни відбувається шляхом активних комплексних заходів з метою надання потужних імпульсів промисловому зростанню; державне втручання в ринкові відносини підпорядковане інтересам конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках.
Державне регулювання економіки (ДРЕ) — це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави заради створення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й усього суспільства.
Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) — правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища тощо.
Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати (лат. врівноважувати) недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту непрацездатних і малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям тощо.
Регулююча діяльність держави передбачає регламентацію економічних і соціальних відносин з метою реалізації певних цілей.
