
- •Психологія
- •Тема 1. 1. Психологія як наука. Предмет і методи психології. Психологія в системі наукового знання
- •Життєві та наукові знання про психічну реальність
- •Умови, за яких певна сфера знання стає наукою
- •Психічні процеси
- •Психічні властивості
- •Психічні стани
- •Психічні утворення
- •Індивідуальні
- •Групові
- •Внутрішні (психічні)
- •Зовнішні (поведінкові)
- •Отже, наукове пояснення психіки базується на таких положеннях:
- •1. Психіка притаманна усім живим істотам.
- •Сучасний стан психологічної науки місце психології в системі наукового знання
- •Зв'язок психології з іншими науками
- •Філософія соціологія
- •Галузі психології
- •Завдання психології:
- •Основні принципи психології:
- •Методи дослідження в психології
- •І допоміжні:
- •Тема 1.2. Матеріальна основа психіки. Психіка і мозок
- •Будова нервової системи
- •Тема 1.3. Психіка, її ознаки, виникнення та розвиток у філогенезі
- •Виникнення психіки
- •Інтелектуальна діяльність
- •I. Стадія елементарної сенсорної психіки
- •II . Стадія перцептивної психіки
- •Научіння як індивідуально-набуті форми поведінки
- •III. Інтелектуальна поведінка ц е тип поведінки, який є вершиною розвитку тварин і виявляється в умінні тварин розв’язувати деякі наочно-дійові завдання
- •Виникнення психіки людей
- •Сутність відмінностей психіки тварини і людини
- •IV. Свідомість та самосвідомість людини суспільно-історична природа свідомості людини
- •3. Під впливом праці розви нення тварино- потреби
- •2 . Всяка діяльність людини на людського лінь створювало потребу
- •Теорія вищих психічних функцій л.С. Виготського
- •П сихологічні характеристики свідомості
- •Самосвідомість людини
- •Несвідоме
- •Модуль 2.Особистість і діяльність
- •Тема 2.1. Психологія особистості
- •Тема 2.2. Джерела активності особистості: потреби та мотиви
- •Потреба
- •Тема 2.3. Особистість як суб’єкт діяльності
- •Тема 3.1 пізнавальна діяльність та пізнавальні психічні процеси
- •Уявлення
- •Відчуття та сприймання
- •Закономірності відчуттів
- •В заємодія відчуттів
- •Сприймання може виконувати свою функцію відображення тільки за адекватності цього відображення об’єктивній дійсності, що потребує виконання наступних умов:
- •Загальна теорія мислення:
- •1. Операції мислення 2. Форми мислення 3. Види мислення
- •Аномальне мислення
- •Індивідуальні особливості мислення
- •Мислення та мова і мовлення
- •Психологічна модель формування мовлення і мислення
- •Тема 3.3. Уява уява – психічний пізнавальний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом встановлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями
- •Функції уяви
- •Тема 3.4. Пам’ять
- •Пам’ ять – це психічний пізнавальний процес організації та збереження досвіду, що робить можливим його багаторазове використання в діяльності людини
- •Класифікація видів пам’яті
- •1.Запам’ятовування 3.Відтворення
- •2.Збереження 4.Забування
- •3.5. Увага увага є формою психічної пізнавальної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості на певних об’єктах
- •Якості уваги
- •Уважність та її типи
- •Тема 4.1. Емоційна сфера особистості, особливості її прояву та перебігу
- •Види почуттів
- •Воля як довільне управління поведінкою і діяльністю людини
- •Групи труднощів:
- •Об’єктивні
- •Суб’єктивні
- •Отже, в структуру вольового акту входять:
- •Вольові стани
- •Найважливіші вольові якості особистості
- •Модуль 5. Індивідуально-психологічні властивості особистості
- •Тема 5.1. Темперамент
- •Тема 6.1 характер
- •Тема 6.2 здібності
Якості уваги
СТІЙКІСТЬ. Спрямованість діяльності, що тривало підтримується характеризується часом, протягом якого ця діяльність зберігає свою цілеспрямованість. Фізіологічною основою стійкості є відносна сталість співвідношень процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль. Умовами такой уваги є багаті змістом, рухливі, динамічні, різноманітні об’єкти. Окрім цього, стійкість уваги залежить також від ходу діяльності, успіхів людини в подоланні труднощів, від мотивації діяльності, від умінь працювати.
Протилежністю стійкісті є НЕСТІЙКІСТЬ, яка виявляється в відвертанні або відволіканні уваги іншими об єктами, тобто в зміні спрямованості діяльності людини. Фізіологічною основою нестійкості є збудження і гальмування в корі півкуль, викликана побічними для даної діяльності подразниками. Умовами нестійкості є раптові, сильні, різкі, динамічні, зовнішні подразники, а також сильні зміни в органічних станах.
ПЕРЕКЛЮЧЕННЯ. Це довільна зміна людиною спрямованості її діяльності. В цьому випадку людина свідомо переходить від одного об’єкту до другого, сама спрямовує свою увагу на нові об’єкти. Фізіологічною основою переключення є переміщення домінуючого осередку збудження по мозковим зонам, його рухливість. Умововами переключення є наявність зв’язку між змістом попередньої і наступної діяльності, більша цікавість від попереднього нового об’єкту, закінчення діяльності.
КОНЦЕНТРАЦІЯ. Полягає в більшій або меньшій мірі заглибленості в діяльність, яку людина виконує в даний момент. Зміни концентрації уваги називають коливанням. Концентрація пов’язана зі стійкостью домінанти збудження і залежить від тих умов, що визначають останню. При цьому, чим більше концентрована увага до певного об’єкту, тим у більшій мірі гальмуються впливи побічних імпульсів. Суттєво, що ступінь концентрації уваги на певному об’єкті не залишається одинаковим протягом часу; він то підвищується, то знижується.
РОЗПОДІЛ. При концентрації уваги зберігається можливість її розподілу, який виявляється в одночасному виконанні людиною двох або іноді навіть трьох видів діяльності. Хоча і в цьому випадку людина більше зайнята однією певною діяльністю, яка забезпечується певним осередком оптимального збуд-ження, інша ж діяльність відбувається автоматично, забезпечуючись менш активними в даний момент ділянками кори. Умовами розподілу є достатнє володіння певними видами діяльності, способами та автоматизмом виконання.
ОБ’ЄМ. Кількість об’єктів актуально усвідомлених людиною в даний момент. Використовується також поняття ОБСЯГ під яким розуміють кількість об’єктів, яку людина може сприйняти з певною якістю і чіткістю в одному акті сприймання за найкоротший час. Як об’єм, так і обсяг залежать від змісту матеріалу, його структурованісті смисловими зв’язками, від інтересу особистості до об’єктів та від тих вольових зусиль, що їх докладає людина.
Уважність та її типи
УВАЖНІСТЬ – стійка властивість особистості, яка характеризується її по-
слідовною спрямованістю та зосередженостю на певних
об’єктах діяльності;
НЕУВАЖНІСТЬ – нестійкість уваги, поверхова її зосереджуваність, нездат-
ність людини тривало затримуватися на виконуваному нею
завданні, легке відволікання, розсіюваність її уваги.
ПЕРШИЙ ТИП НЕУВАЖНОСТІ: розсіяність виникає при відволіканні й дуже малій інтенсивності уваги, надзвичайно легко й мимовільно переключається з предмета на предмет, ні на одному не затримуючись. Цей тип неуважності образно називають “пурхаючим”.
ДРУГИЙ ТИП НЕУВАЖНОСТІ: неуважність відзначається надзвичайно високою інтенсивністю уваги до одних подій, предметів або явищ і важке переключення на інші. Цей тип неуважності називають “липучою увагою”.
ТРЕТІЙ ТИП НЕУВАЖНОСТІ: неуважність як результат перевтоми людини, її поганого самопочуття.
При деяких органічних захворюваннях мозку, насамперед його лобних долей, спостерігається патологічний розлад уваги, який може мати наступні прояви:
– виникає розсіяність, що проявляється в нездатності до довготривалого інтенсивного зосередження, а також в легкому та частому відволіканні;
– велика інертність та незначна рухливість уваги;
– надмірна рухливість уваги;
– патологічна фіксація на обмеженому колі уявлень і думок.
МОДУЛЬ 4: ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ