Тема 3.1 пізнавальна діяльність та пізнавальні психічні процеси

Пізнання (cognition) – є предметом дослідження когнітивної психології.

Пізнання – вища форма психічного відображення дійсності, яка носить активний, вибірковий і упереджувальний характер. Це інтегральна властивість психіки і цілісний процес, в організації якого виділяють певні рівні та складові (окремі психічні пізнавальні процеси).

Пізнавальна діяльність людини – один із головних активних факторів, що зумовлює досягнення мети і задоволення вищих потреб особистості. Більшість учених виділяють два ступня пізнання: I – емпіричний (практичний), II – абстрактно-логічний (теоретичний).

Важливою стороною психіки людини є психічні процеси, що забезпечують пізнання оточуючої її дійсності. Фізіологічною основою пізнавальних процесів є перша і друга сигнальні системи, а психофізіологічною основою пізнавальної діяльності є вища нервова діяльність.

В загальному вигляді взаємодія різних психічних пізнавальних процесів в процесі пізнавальної діяльності викладена в наступній схемі:

Уявлення

У СПРИЙМАННЯ МИСЛЕННЯ У

В ВІДЧУТТЯ УЯВА В

А П А М ’ Я Т Ь А

Г ЧУТТЄВИЙ ЛОГІЧНИЙ Г

СТУПІНЬ ПІЗНАННЯ СТУПІНЬ ПІЗНАННЯ

А А

ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Рис. 3.1. Схема пізнавальної діяльності людини

РІВНІ І ПРОЦЕСИ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

I рівень пізнання – чуттєвий (емпіричний, практичний) – нисчий
ВІДЧУТТЯ	СПРИЙМАННЯ	УЯВЛЕННЯ
УМОВОЮ є безпосередній вплив предметів оточуючого світу на рецептори (органи чуття)

II рівень пізнання – логічний (абстрактний, теоретичний) – вищий
МИСЛЕННЯ	УЯВА	УВАГА	П’АМЯТЬ	МОВЛЕННЯ
УМОВОЮ є опосередкована взаємодія людини з оточуючим світом або на підставі здобутого досвіду

Пізнання здійснюється в ході індивідуальної і спільної діяльності людей, в процесі їх соціальної взаємодії і спілкування. Результати пізнання кристалізуються і закріплюються в соціокультурному досвіді людини у вигляді більш або менш співвідносних між собою компонентів – знань. Тому пізнання – це динамічна характеристика духовно-теоретичного освоєння людиною умов її буття, а знання - характеристика, яка фіксує результати цього засвоєння, готових до використання та розповсюдження.

В залежності від результату пізнавальної активності розрізняють:

- пізнання – спрямоване на отримання знань, невід’ємних від індивідуального (суб’єктивного) досвіду;

- пізнання - спрямоване на отримання об’єктивованого знання, яке має соціальне значення (інтерсуб’єктивне).