Контрольні питання
Поясніть, чим відрізняються поштовий обмін, поштове навантаження і поштовий потік?
Назвіть основні функції вузлів поштового зв’язку (поштамтів) і центрів поштового зв’язку.
Чим відрізняються загальне і детальне сортування пошти?
Які основні завдання експедирування періодичних видань?
Що являє собою поштовий маршрут?
Що являють собою ієрархія об’єктів поштового зв’язку та рівні ієрархії об’єктів поштового зв’язку?
Назвіть основні задачі побудови мереж та систем поштового зв’язку.
Чим визначається загальна кількість можливих варіантів з’єднання об’єктів мережі поштового зв’язку між собою?
Назвіть рівні ієрархії об’єктів мереж поштового зв’язку, побудованих за адміністративно-територіальним і за функціонально-територіальним принципами.
Чим відрізняються узагальнені структури мереж поштового зв’язку, побудованих за адміністративно-територіальним і за функціонально-територіальним принципами?
Список рекомендованої літератури
1. Оптимізація поштового зв’язку України: Монографія / П.П. Воробієнко, С.О. Довгий, В.А. Коляденко, В.М. Мороз, В.Г. Мухін, О.Л. Нечипорук, Л.О. Ящук. – К.: Укрпошта, 2002. – 160 с.
2. Ящук Л.О. Державна пошта України: напрями розвитку// Зв’язок. – 2000. – № 4. – С. 52-56.
3. Ящук Л.О. Оптимізація системи поштового зв’язку України: комплексний підхід // Наукові праці УДАЗ ім. О.С. Попова. – 2000. – № 2. – С. 63-71.
4. Ящук Л.О. Проблеми оптимізації техніко-технологічної інфраструктури мережі поштового зв’язку УДППЗ „Укрпошта” // Зв’язок. – 2005. – № 6. – с. 12-17.
5. Ящук Л.О. Державна пошта України: рішучі кроки до Європи// Зв’язок. – 2004. – № 8. – с. 32-36.
6. Ящук Л.О. Проблеми створення національної науково-технічної термінології у галузі поштового зв’язку // Зв’язок. – 2006. – № 7. – с. 25-30.
2. Застосування методів теорії графів
для розв’язання типових задач побудови мереж
та систем поштового зв’язку
2.1. Основні поняття теорії графів
Графом G (X,Y) називається подання заданої множини об’єктів
X = {x1, x2, …, xn}
і заданої множини зв’язків між ними
Y = {y1, y2, …, ym}
у виді відповідної множини точок і відповідної множини ліній, що ці точки з’єднують.
Точки графа називаються його вершинами, а лінії – дугами, якщо їхні напрямки визначені, або ребрами, якщо ці напрямки не визначені.
Граф, що містить лише дуги, називається орієнтованим; граф, що містить лише ребра – неорієнтованим; граф, що містить як дуги, так і ребра – змішаним.
У подальшому тексті вершини графа позначені їхніми послідовними номерами (1, 2, 3 і т.д.), а дуги або ребра – значеннями номерів вершин, які вони з’єднують.
У позначеннях дуг (і, j) перші елементи визначають вершини, з яких відповідні дуги починаються, а другі – в яких вони закінчуються.
У позначеннях ребер порядок подання елементів може бути довільним, тобто можна писати (і, j), можна ( j, і).
На рис. 4 наведений приклад змішаного графа G (X,Y), в якому
n = 5, m = 7.
1
2
3
4
5
Рисунок 4 – Приклад змішаного графа
Вершинами графа рис. 4 є X = {1, 2, 3, 4, 5}, дугами (ребрами) –
Y = {(1, 2), (2, 5), (3, 2), (3, 4), (3, 5), (4, 1), (4, 5)}.
Вершинам або дугам (ребрам) графа можуть бути надані ваги, які визначають ті чи інші характеристики:
пропускну спроможність,
протяжність,
час просування,
вартість перевезення,
надійність тощо.
Граф, вершинам або дугам (ребрам) якого надані ваги, називається зваженим.
Послідовність вершин або дуг (ребер), що веде з вершини р до вершини s безпосередньо або через проміжні вершини, називається шляхом з вершини р до вершини s.
Граф, в якому існують шляхи між будь-якими його вершинами, називається зв’язним.
Граф, в якому існують вершини, між якими немає шляхів, називається незв’язним.
Дуга (ребро) (р, р), що починається і закінчується у вершині р, називається петлею.
Шлях, що починається і закінчується в вершині р, називається циклом.
Граф, в якому відсутні петлі і цикли, називається деревом. Дерево – це граф з мінімальним числом дуг (ребер), яке дорівнює числу його вершин, зменшеному на одиницю.
Граф, в якому існують дуги (ребра) між кожною парою його вершин, називається повним або повнозв’язним.