
- •Лекція № 12 Комп’ютерні системи класу sisd
- •13.1 Матричний процесор
- •13.2 Матрична комп’ютерна система
- •If a (умова a) then do в
- •13.3 Архітектура матричних комп’ютерних систем
- •13.4 Структура процесорного елементу в матричній кс
- •13.5 Підключення і відключення процесорних елементів в матричних кс
- •13.6 Мережі взаємозв’язків процесорних елементів в матричних кс
- •13.7 Матрична комп’ютерна система illiac IV
- •13.8 Обробка інформації векторним процесором
- •13.9 Структура векторного процесора
- •13.10 Асоціативні кс
- •Контрольні запитання
- •Лекція №14 Конвеєрні комп’ютерні системи
- •14.1 Конвеєрні алп
- •Vliw-конвеєр
- •Суперконвеєр
- •Суперскалярний суперконвеєр
- •Лекція № 15 комп’ютерні системи класу miмd: мультипроцесорні, мультикомп’ютерні, системи з неоднорідним доступом до оперативної пам’яті (numa системи), кластерні системи, grid системи
- •15.1 Мультипроцесорні комп’ютерні системи
- •15.2 Мультипроцесорні кс типу numa
- •15.3 Мультикомп’ютерні комп’ютерні системи
- •Мультикомп’ютерна кс
- •15.4 Кластерні кс
- •15.5 Grid системи
- •Grid технологія створення розподіленої обчислювальної інфраструктури
- •Grid-системи як засіб групового використання ресурсів
- •Grid обчислень
- •Grid даних
- •Grid інструментальних засобів
- •Grid додатків
- •Напрямки використання grid
- •Розвиток і впровадження grid-технологій
- •Контрольні запитання
- •Лекція № 16 Комп’ютерні системи з нетрадиційною архітектурою
- •16.1 Систолічні кс
- •16.2 Класифікація структур систол
- •16.3 Кс з наддовгими командами (vliw)
- •16.4 Комп’ютерні системи з явним паралелізмом команд
- •16.5 Кс з обробкою за принципом хвильового фронту
- •16.6 Кс на базі трансп’ютерів і з неоднорідним доступом до пам’яті
- •Контрольні запитання
- •Лекція № 17 структури комп’ютерних систем з фіксованою системою зв’язків
- •17.1 Системи з фіксованою структурою з серійних мікропроцесорів
- •17.2 Спеціалізовані системи з фіксованою структурою
- •Контрольні запитання
- •Лекція № 19 системи введення-виведення даних в кс
- •19.1 Мережева базова система введення-виведення netbios
- •19.2 Периферійні пристрої для введення-виведення даних в кс
- •19.3 Клавішні пристрої
- •19.4 Сканери
- •19.5 Засоби відображення інформації
- •19.6 Пристрої друкування
- •19.7 Плотери
- •Контрольні запитання
- •Лекція № 20 інтерфейси комп’ютерних систем
- •20.1 Графі́чний інтерфе́йс користувача
- •20.2 Послідовний інтерфейс rs-232c
- •20.3 Паралельні інтерфейси
- •20.4 Шина usb
- •20.5 Пристрої введення (виведення) аналогової інформації в еом (аналого-цифрові інтерфейси)
- •Лекція № 22 структурні аспекти побудови відмовостійких комп’ютерних систем
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Литература
20.3 Паралельні інтерфейси
Паралельний порт - це канал для виведення даних, призначений в більшості випадків для забезпечення зв’язку із принтером. Існує два шляхи приєднання принтера до комп’ютера: через паралельний або через послідовний порт. Фірма IBM називає паралельний порт паралельним адаптером принтера. Він називається паралельним через метод передачі даних. Його називають адаптером або платою, або інтерфейсом.
Також в зв’язку з зростанням швидкостей передачі модемів, що використовували протоколи V.34, V.90, V.42bis, і не спроможні забезпечити надійний зв’язок по послідовному порту з такими швидкостями, ряд фірм-розробників модемів та програмного забезпечення для них розглядали паралельний інтерфейс як гідну альтернативу інтерфейсу RS-232. Підключення модема до паралельного порту забезпечувало передачу інформації на швидкостях до кількох мегабіт за секунду без втрати даних.
Іноді паралельний порт називають інтерфейсом фірми Centronix. Дана фірма встановила цей стандартний засіб зв’язку між комп’ютером і принтером. Цей інтерфейс вважається стандартним паралельним портом, тому що при передачі одного байта усі його вісім бітів передаються принтеру одночасно. Можливості такого інтерфейсу невеликі. У основному комп’ютер може послати тільки дані для друку і спеціальні керуючі сигнали, що можуть бути закодовані в самих даних. Більшість принтерів мають детально розроблений набір керуючих кодів, що передаються у процесі передачі даних. Але ці керуючі коди специфічні для кожного принтера, вони призначені винятково для форматування друкованих даних. У пристрої самого паралельного інтерфейсу є тільки один спеціальний сигнал, котрий комп’ютер може послати в принтер - сигнал ініціалізації.
Існують також і сигнали, що принтер може передати комп’ютеру. По-перше, просте підтвердження принтером того, що дані отримані правильно. По-друге, сигнал чекання, використовуваний принтером для передачі комп’ютеру повідомлення про затримку передачі доти, поки принтер не зможе почати опрацювання даних знову. По-третє, це єдиний дійсно особливий сигнал принтера (оскільки всі інші могли б підійти до будь-якої передачі даних), сигнал відсутності паперу. Всі стандартні комп’ютерні принтери мають сенсор, що визначає, коли в принтері закінчується папір. Паралельний інтерфейс принтера забезпечує передачу спеціального сигналу в комп’ютер. Цей сигнал відсутності паперу особливий для паралельного інтерфейсу принтера і він не придатний для принтерів, що використовують послідовний порт.
Найпоширенішим паралельним інтерфейсом є Centronix із 25-контактним стандартним D-роз’ємом, за допомогою якого ви можете підключити принтер. Це повільний односпрямований периферійний інтерфейс з швидкодією, теоретично 500 кбіт/с, практично вона не доходить до 200 кбіт/с.
Паралельний порт використовує електричні сигнали ТТЛ-рівня. Структурна схема адаптера паралельного порту наведена на рис.20.3.
Широке використання отримали паралельні адаптери, в яких практично всі функції окремих ТТЛ-мікросхем об’єднані в одну, виконану за КМОН-технологією.
Рисунок 20.3 – Структурна схема адаптера паралельного порту
Щоб запобігти помилкам та втраті інформації при передачі даних з ТТЛ-рівня, максимальна довжина кабеля для модема (або принтера) не повинна перевищувати 2-3 метри.
Стандарт IBM визначає три порти введення-виведення з базовими адресами 03BCh, 0378h та 0278h. Вбудований паралельний порт адресу 03ВСh, як првило, не використовує. Замість цього, як правило, використовується базова адреса 0378h. При необхідності базову адресу можна переназначити програмним способом або за допомогою DIP-перемикачів або перемичок.
В IBM PC-сумісних комп’ютерах за паралельними портами закріплені спеціальні логічні імена, що підтримуються системою: LPT1, LPT2, LPT3. Ім’я пристрою PRN є еквівалентним LPT1. Ці логічні імена необов’язково повинні збігатися з указаними вище адресами портів введення-виведення. При завантажені система аналізує наявність паралельних портів за кожною з трьох базових адрес. Пошук завжди виконується в такому порядку: 03BCh, 0378h, а потім 0278h. Першому знайденому паралельному порту присвоюється ім’я LPT1, другому – LPT2, третьому – LPT3. В результаті реалізації такої схеми при призначенні імен можна бути впевненим в тому, що в системі завжди буде порт LPT1 (PRN) не залежно від присвоєної йому адреси порта введення-виведення, при умові, що комп’ютер має хоча б один адаптер паралельного порту.
Стандартний паралельний порт призначений тільки для односторонньої передачі інформації. А робота з каналами зв’язку передбачає реалізацію як передачі, так і прийому даних. В зв’язку з цим ряд розробників апаратного забезпечення відійшов від початкової схеми IBM.
Для удосконалення паралельного інтерфейсу розроблено декілька технологій. Промисловим стандартом для подібних з'єднань є їхня підтримка у Windows 95 програмою Direct Cable Connection і спеціальним універсальним кабельним модулем (UСМ, universal cable module), що дозволяє організувати двоспрямований зв'язок із швидкостями до 300 кбайт/с. Паралельний порт може бути модернізований для двоспрямованого прискореного обміну даними за допомогою програми і кабеля LapLiok або інших подібних стандартів.
У багатьох випадках швидкість обміну залежить від виду паралельного інтерфейсу. Для восьмирозрядних інтерфейсів досяжна швидкість обміну даними біля 80 кбайт/с.
Існують більш швидкісні версії паралельного інтерфейсу ЕРР (Enhanced Parallel Port). ECP (Extended Capabilities Port). Ці двоспрямовані інтерфейси мають швидкодію, відповідно 2 і 4 Мбайт/с, причому другий підтримує стиск і розпаковку даних і забезпечує прямий доступ до пам'яті. Інтерфейс ЕСР має також буфер для вирівнювання швидкодії при роботі в багатозадачних середовищах. Це прискорює обмін даними в тому випадку, якщо аналогічний режим роботи закладений і в самий периферійний пристрій. Обидва стандарти, завдяки специфікації, розробленої Американським інститутом з електротехніки й електроніки ІЕЕЕ-1284, приблизно рівноцінні і вписуються в концепцію Windows 95 - Plug and Play.
Порт ЕРР є двонаправленим, тобто він забезпечує паралельну передачу 8 біт в обох напрямках. Це позбавляє центральний процесор необхідності виконання інструкцій типу IN та OUT, дозволяє програмі займатись безпосередньо пересилкою даних. Порт ЕРР передає та приймає дані майже в шість разів швидше звичайного паралельного порта. Цьому також сприяє те, що порт ЕРР має буфер, що зберігає символи, які приймаються та передаються, до того моменту, коли модем або інший периферійний пристрій буде готовий їх прийняти.
Спеціальний режим дозволяє порту ЕРР передавати блоки даних безпосередньо з ОЗП комп’ютера в периферійний пристрій та назад, минуючи процесор. Така перевага реалізується за рахунок використання каналу прямого доступу до пам’яті.
Порт ЕРР повністю сумісний зі звичайним портом. Для використання його специфічних функцій потрібно використовувати спеціальне програмне забезпечення.
Порт ЕСР, розроблений компаніями Microsoft, Hewlett-Packard та рядом інших, забезпечує ще більшу порівняно з портом ЕРР швидкість передачі. Як і в ЕРР, в порту ЕСР збережений той же режим обміну даними через канал прямого доступу до пам’яті. Також реалізований режим роботи, який дозволяє знизити завантаження центрального процесора при передачі даних через порт. Порт ЕСР дозволяє підключати до 128 периферійних пристроїв.
Однією з найбільш важливих функцій, вперше реалізованою в ЕСР, є стискання даних. Це дозволяє різко підвищити реальну швидкість передачі. Ця функція не є обов’язковою, тому порти, периферійні пристрої та програми можуть її і не підтримувати. Однак виграш від стискання даних можна отримати тільки тоді, коли режим компресії підтримується як портом ЕСР або керуючою програмою, так і периферійним пристроєм.
Відомий також системний інтерфейс малих ЕОМ SCSI (Small Computer System Interface), регламентований стандартом IEC 9316, що призначений головним чином НЖД. Максимальна швидкість передачі даних складає до 4 Мбайт/с, довжина кабеля до 6 м при використанні звичайних приймачів-передавачів і до 25м для диференціальних приймачів-передавачів.
В стандарті SCSI визначені розширені команди для пристроїв-прямого доступу, постійні команди для всіх типів пристроїв, унікальні команди для НЖД, принтерів, оптичних дисків, процесорів. Передача байта інформації здійснюється асинхронно з використанням однопровідного зворотного зв’язку. У інтерфейсі можлива також синхронна передача даних.