2.2.4. З’єднання на гвинтах і металевих кріпленнях
З’єднання на гвинтах застосовують у різних кріпленнях, а особливо у виробах, які піддаються зволоженню, за якого клейове з’єднання є ненадійним.
Шурупами кріпиться майже вся фурнітура: завіси, ручки, замки, штапик тощо. Шурупи потрібно правильно розміщати, враховуючи їхні розміри, твердість і напрям волокон деревини. Перш ніж закрутити шурупи в деревину твердих порід, потрібно підготувати отвір за допомогою свердла, діаметр якого на 30% менший від діаметра шурупа.
З’єднання шурупами застосовують в тих випадках, коли виріб або його частину необхідно зробити розбірними, коли склеювання неможливе, коли виріб піддається динамічним та вібраційним діям, а спеціальні види клеїв не можуть бути використані для додаткового кріплення з’єднань.
З’єднання на металевих скобах використовують у конструкціях, де не треба високої міцності.
Для підсилення в’язки деревних конструкцій (віконні рами, дверні полотна та ін.), зазвичай, застосовують металеві кутники на шурупах або болтах, кріплення металевими і дерев’яними цвяхами. Будівельні цвяхи в столярному виробництві використовують для маловідповідальних з’єднань (настилання дерев’яної підлоги, кріплення паркету, обшивки та ін. будівельних конструкцій).
З’єднання цвяхами, як дуже грубе, що псує, нівечить вид виробу і спричиняє в процесі виробництва або під час експлуатації відколи, поломки, в столярних виробництвах має обмежене використання. Діаметр цвяха не має перевищувати товщини з’єднаної деталі (заготовки).
Дерев’яні цвяхи (нагелі) використовують переважно для додаткового скріплення шипових з’єднань, у деяких випадках – і для їхньої заміни. Нагелі бувають квадратного, круглого і ромбового перерізу. Для кріплення деталей із м’якої деревини виготовляють нагелі із твердих порід.
За допомогою нагелів і клею можна досить міцно з’єднати бруски під кутом і в торець. Товщина нагелів – від 3 до 12 мм.
2.2.5. З’єднання профільних деталей
Поряд зі з’єднаннями деталей простих форм (квадратних, прямокутних), доводиться з’єднувати деталі складніших форм, які мають профільне оброблення. Найчастіше з’єднання профільних деталей здійснюють у віконних та дверних блоках, погонних виробах. Познайомимося зі схемою профілів деталей та вузлів, які найчастіше трапляються в конструкціях столярних виробів (рис. 2.2).
У виробничих умовах встановлені певні назви вузлів, деталей і профілів. Рейки, які використовуються для кріплення вставлених у чверть рамки щита або скла, називають штапиками, а при профільному перерізі – калівками.
Щит, встановлений у рамку, називають тахлею, якщо щит значної товщини і крайки його оброблені за заданим профілем, він має назву фігарейної тахлі, а крайку, оброблену за профілем, називають фігарем.
Виступи, передбачені у конструкціях з’єднань деталей і виробів, називають платиком. Платик великих розмірів набирає форми звісу. До простих профілів, описаних із одного центру, належить четверний валик. Валик і вигини створюють перехід від нижніх вузьких частин до верхніх широких (карниз) або оформляють перехід при розширенні до низу (плінтус і т.д.).
Назва профілів Операції
Кут гострий 
Кут зм’якшений 
Заовалити,
зм’якшити
Кут зм’якшений 
Зняти
фаску
Чверть 
Вибрати
чверть
Кут скошений 
Зняти
скіс
Кут заокруглений 
Заокруглити
Галтель 
Вибрати
галтель
Штаб 
Відштабити
Калівка 
Вибрати
калівку
Фігарейна тахля 
Вибрати
фігарей
Розкладка 
Встановити
розкладку
Платик 
Зібрати
з платиком
Вигин 
Вибрати вигин
Прямий Обернений
Гусьок 
Вибрати
гусьок
Прямий Обернений
Каблучок 
Вибрати
каблучок
Прямий Обернений
Гофр 
Зробити
гофр
Звіс 
Зібрати
зі звісом
Рис.2.2. Види з’єднань профільних деталей
Складні профілі утримують по дві кривизни, спрямовані переважно у різні боки (гусьок і каблучок).
З
Рис.2.3.
З’єднання профільних деталей: А – нижнього
кута; Б – верхнього кута;
В – серединних брусків; Г
– у кватирковій рамці
Під час вибору з’єднань необхідно враховувати всі чинники, які можуть впливати на них під час експлуатації виробу. Потрібно вибирати такі з’єднання, які за інших однакових умов виявляються більш міцними, економічними і красивими. Нижче наведено приклади технологічних з’єднань для індустріального виробництва, що забезпечать виробу необхідну міцність.
1) Шипові з’єднання деталей вікон та дверей: кінцеві – на відкриті скрізні шипи; вертикальні імпости – наскрізні шипи або шканти; горизонтальні серединні – на нескрізні шипи.
Якщо товщина деталей становить до 40 мм (коробок до 70 мм), використовують одинарний або подвійний шип; 40…70 мм (коробок – 70…120 мм) – подвійний або потрійний шип; більше 70 мм (коробок більше 120 мм) – потрійний шип. Складання віконних рам і дверей полотен здійснюють на клею і нагелях; за більших розмірів – з додатковим кріпленням металевими кутниками на шурупах. З’єднання коробок виконують на клею і шкантах або (після попереднього прооліфлення або фарбування поверхні) на цвяхах. Бруски обв’язки полотна щитових дверей з’єднуються по кутах скобами, плоскими або круглими шипами. Обкладки, відливи, нащільники встановлюють на клею підвищеної водостійкості з додатковим притиском шурупами з кроком не більше 350 мм – для обкладок і не більше 250 мм – для відливів і нащільників. Додаткове кріплення обкладок допускається нагелями на клею замість шурупів. Довжина шурупа або нагеля має бути більшою від подвійної товщини прикріплюваних деталей.
2) Дошка підлоги – у прямокутний шпунт і гребінь із зміщенням їх до нелицевої сторони для збільшення стираючого шару деревини.
3) Дерев’яні вироби для паркетних покрить (дошки, щити і штучний паркет) – у прямокутний шпунт і гребінь; крайки планок лицевого покриття (у дошках, щитах), а також крайки рейок або дощок основи – на гладку фугу без клею (пласть – на клею).
4) Каркаси щитів дерев’яних стандартних будинків – впритул з кріпленням металевими скобами.
5) Сьогодні у віконних стулках дедалі частіше застосовують з’єднання на зубчастий мінішип довжиною до 5 мм і більше. Він забезпечує збільшення міцності кутових з’єднань стулок до 30 %. Зрощування пиломатеріалів, заготовок виконують також на мінішипи довжиною 5...15 мм.