3. Дихання в умовах високого атмосферного тиску

При водолазних та кесонних роботах людина знаходиться під дією підвищеного атмосферного тиску. При цьому в її організмі посилено розчиняються гази, особливо азот. При швидкому підійманні водолаза на поверхню розчинені гази починають розширюватися, утворюють спочатку маленькі, які потім перетворюються у великі пухирці, які не встигають виділятися і кров «закипає». Кисень і вуглекислий газ ще можуть розчинитися у тканинах, а азот утворює досить великі пухирці, які можуть розноситися кров’ю та закупорювати дрібні судини (газова емболія), що супрово-джується важким ураженням ЦНС, зору, слуху, болями у м’язах та суглобах, втра-тою свідомості. Такий стан, що розвивається внаслідок декомпресії, називається кесонною хворобою. Водолаза знову треба помістити у середовище з високим тиском та поступово його зменшувати.

Ймовірність кесонної хвороби значно знижується при диханні спеціальними сумішами, у яких азот замінюють гелієм. Відомо, що гелій майже не розчиняється у крові людини, він швидко виводиться з тканин.

Патологічні типи дихання

Гіперпное – часте і глибоке дихання, яке виникає при фізичному навантаженні, гірській хворобі тощо. Тахіпное – часте і поверхневе дихання. Виникає, наприклад, при гарячці, пневмонії. Брадипное – рідке дихання. Може розвинутися при бронхо-спазмі. Задишка (диспное) – часте і глибоке дихання, що супроводжується суб’єк-тивним відчуттям нестачі повітря. Гаспінг-дихання, або термінальне рідке дихання, що супроводжується короткими судомними вдихами та видихами, що спадають за частотою і силою та спостерігаються під час агонії. Апнейстичне дихання. Апней-зис – порушення процесу зміни вдиху та видиху: тривалий вдих – короткий видих – тривалий вдих.

Періодичне дихання – дихання з порушенням ритму і виникненням пауз (апное). Виникає внаслідок пошкодження дихального центру. Буває двох видів: Чейна-Стокса і Біота. Дихання Чейна-Стокса характеризується поступовим наростанням амплітуди дихальних рухів, потім її спадінням до нуля, виникненням паузи та подальшому наростанні амплітуди дихальних рухів. Дихання Біота характеризується рівномірними, однакової невеликої амплітуди дихальними рухами та більш тривалими паузами (до 30 с) між ними. Паузи при періодичному диханні виникають внаслідок надмірної втрати вуглекислого газу при частому і глибокому диханні. Під час апное СО₂ знову накопичується і дихальні рухи відновлюються. Дихання Біота виникає при важчому ураженні дихального центру.

Негазообмінні функції дихальної системи

Повітроносні щляхи: порожнина носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи крім газотранспортної виконують ряд інших функцій. У них відбувається зволоження, зігрівання, очищення повітря, регуляція його об’єму за рахунок здатності дрібних бронхів звужувати їх просвіт, а також розпізнавання запаху та смаку. Клітини слизової оболонки порожнини носа викидають за добу 500-600 мл секрету, який сприяє виведенню зайвих частинок з порожнини носа та зволоженню повітря. Слизова трахеї та бронхів продукує війчастим епітелієм за добу 100-150 мл секрету. Завдяки коливанням війок (кожна клітина має їх близько 200) ці органи очищаються. Вдихання тютюнового диму та інших наркотичних чи токсичних речовин гальмує рух війок.

У слизовій альвеол виробляється сурфактант. При його дефіциті розвивається ателектаз – спадіння стінок альвеол та вилучення ділянки легені з газообміну.

Легені виконують фільтраційно-захисну функцію. Альвеолярні макрофаги поглинають порох і мікроорганізми. Легенева тканина регулює білковий та ліпідний обміни. У ній синтезуються деякі білки та ліпіди або окисляються жири з виділенням великої кількості енергії. В легенях виробляється тромбопластин (фактор згортання крові) та гепарин (фактор протизгортання).

Легені приймають участь у регуляції водно-сольового обміну, виводячи за добу до 500 мл води. В той же час вони можуть поглинати воду, яка поступає з альвеол до капілярів. Разом з водою легені здатні пропускати високомолекулярні речовини, в тому числі і ліки, які хворий вдихає при інгаляції у вигляді аерозолів.

12