36. Біостратиграфічні підрозділи.

Біостратиграфічних підрозділи - категорія стратиграфічних підрозділів. Біостратиграфічних підрозділи виділяються і обгрунтовуються за що містяться у відкладах залишків копалин організмів.

Іноді для позначення будь-якого біостратиграфічного підрозділу використовується термін «біостратиграфічних зона». У стратиграфічному кодексі Росії поряд з біостратиграфічних зонами виділяються шари з фауною (флорою).

Біостратиграфічних зона є основною одиницею біостратиграфічних підрозділів. Вона являє собою стратиграфічний інтервал у межах якого присутній або досягає максимальної частоти народження певний таксон або присутній певний комплекс таксонів. Зони, встановлені по різних групах організмів, незалежні один від одного. У стратиграфічний кодексі Росії зони залежно від розмірів ареалу поділяються на місцеві зони і провінційні зони (лони). Зони можуть об'єднуватися в надзони або підрозділятися на підзони .

Шари з фауною (флорою) являють собою відкладення, що містять залишки організмів або складені ними, але не відповідають вимогам, що пред'являються до біостратиграфії.

37.Поняття про фації

Фація-це частина пласта,яка відрізнялась якимись своїми особл,від інших частин цього ж пласта.Є 2 варіанти розуміння:1)гірс.порода, яка утв. в певних фіз.-геогр. умовах минулого 2)обстановка осадко накопичення.Фація - гірс.порода або декілька порід з певними генетичними ознаками(літолог.складом,структ,текстур, рештками флори і фауни),які відображують умови або обстановку її накопич.,відмінну від умов формув. одновікових суміжних порід.

38.Характеристика типу морських фацій

Фактори, які визначають склад морських осадків: рух водного середовища, рельєф морського дна, хімічний склад води, температура води, тиск, характер орган. Світла. Морські осадки через ці фактори поділяють на: теригенні, хемогення, органогенні. Теригенні:формуються за рахунок руйнування гірських порід і зносу уламків з області денудації. Їм характерно: Гарна верствуватість;найбільш поширені піски (помірна потужність, паралельна верствуватість, мілка зернистість), глини (більша потужність, парал. верствуватість, шаруватість; пірит-марказитові стіжіння, водорості, численність планктону, одноманітність організмів. У поширенні теригенних відкладів на шельфі спостерігається наступна закономірність : частини шельфу, які прилягають до суші покриті найбільш крупнозернистими осадками, а в зоні з’єднанняшельфу і континентального схилу вони заміщуються алевритовими мулами.на границі із батіальною областю утворюються insitu глауконіт (водний алюмосилікат, зелений). Органогенні осадки : осадки, які утворились внаслідок накопичення скелетів вимерлих організмів. Ці організми(і флора і фауна) на шельфі використовують наявні у воді розчинені хім. з’єднання для побудови і нарощування твердих частин скелету: карбонати, кремнезем, рідше Р. Найважливіші є ті організми, які видобувають з води карбонати, з них утворюються вапняки, черепашники, рифи. Коралові вапняки можуть утворювати крупні бар’єрні рифи, нижче поширені водоростево-моховаткові рифи. Рифові вапняки – колектори,велика потужність, але займають малі площі. Велике значення при накопиченні морських осадових порід відіграє морфологія дна морського басейну і прилягаючих ділянок суші.Хемогенні осадки:утворилися в результаті випадання з морської води розчинених в ній солейі інших з’єднань.

Одним із найважливіших факторів, який визн хар-р формування осадків – глибина морського басейну. У залежності від неї, а також від умов роживання морськ організмів виділ наступні біономічні зони моря:

1. субпраліторальна зона

2. літоральна

3. субліторальна

4. батіальна

5. абісальна

у межах яких і форм відповідні фації:

1. прибережні чи літоральні

2. мілководні або неритові (фації шельфу)

3. фації середніх глибин або батіальні (фації континент схилу)

4. глибоководні або абісальні або фації ложа океану.