132.Результати альпійського тектоген.

В КЗ проявилась епоха складчастості альпійського не завершеного тектонічного циклу,протягом якої гороутворенням завершувалося формув.гірських альпійських структур у межах Середземноморськ.(Альп.-Гімалайськ.обл.)і сх.-Тихоокеанського(Алеутська дуга,пд. аляски,Каліфорн.іАндійська обл..) рухливих поясів.Зх-Тихоак.(Сх.-Азіатьська,Меланезія).Орегенні процеси-ще не закінчений процес.Продовж. розвиток молодих і давніх платф.,епіпалеоз.платф.Альпіди прилягають до всіх складчастих структур,представл.собою високогірні обл..із складним та розчленив рельєфом.Осушилась Зх-Сиб.низовина і Туранська пл..,перестав існувати Тетіс і Паратетіс.Форм.западини Середземного,Егейського,Мармурового,Чорного та пд. част.Каспійського морів.Утв.родовищ рудних корисних копалин.Відбулися зміни у розміщ.материків:Австралія відділилась від Антарктиди і переміст.на північ.Тетіс закрився-Африка і Євразія об’єдналась.Розкрився Північно Льодов.океан.,збільшил.Індійський,Атлантичний.У КЗ у пн.півкуллі платф.обєднув.,а в півд.-розходяться.Позагеосинкл.орогенез проходив паралельно з епігеосинклін.,але особливо він почав розвиватися з кінця палеозою в мезозої,коли привів до формув.3 океанів Землі.Фактично неотектон.етап-заключна частина альпійської епохи складчастості,розвиток якої ще продовжується.Основними площами накопичення осадків у кайнозої були рухливі обл..Середземноморск. й Тихоокеан.поясів.Протягом неогену та антропогену різко збільшилася роль уламкових порід моласової формації,накопичування якої тривало в між гірських западинах та крайових прогинах.

133. Тунгуська серія. Вік серії, склад відкладів, поширення.

Сибірська платформа – переважали континентальні умови на більшій частині C1 – море лише на південно-західній та північно-східній окраїнах платформи. Вапняки й сланці смугою від Курейки до Норильську, в Лено-Вілюйській западині, в Норвик-Хатанзькому районі й на Схилі Анабарського щита. (У Норвику до 6000 м).

Наприкінці раннього карбону – морські басейни зникли. Потім аж до тріасу тривав новий етап розвитку платформи, основним змістом якого було утворення величезних Тунгуської та Вілюйської западин та нагромадження в них потужних (до 2000 м) товщ континентальних пісковиків, алевролітів й глинистих сланців з лінзами та пластами вугілля, рештками пелеципод, остракоди та глосоптерисової флори. Комплекс цих порід об’єднаний під назвою тунгуська серія.

134. Гондванська серія. Вік, склад. поширення На середньодевонських відкладах з незгідністю залягає пермо-карбонова гондванская серія потужністю понад 3 км, складена континентальними теригенними породами. Велика частина серії (до 2,5 км) утворена кам'яновугільними породами.

135. Флора. Визначення назв родів викопних решток та їх систематичної приналежності; характерні ознаки цих представників та час їх існування. Геологічне та породоутворююче значення

Всі сучасні і викопні організми розділені на Царства, півцарства, типи, класи та інші більш дрібні таксони.

Природна класифікація базується на сумі ознак, прагне до встановлення родинних взаємин організмів.

Штучна заснована на окремо взятих морфологічних ознаках (спори і пилок, листя і стовбури класифікуються порізному).

Стратиграфічна (геохронологічна) шкала

Скам'янілості приурочені до певних стратиграфічних підрозділів (систем, відділів, ярусів), товщ гірських порід, що нагромадилися в певні відрізки часу. У 19 столітті була створена Міжнародна стратиграфічна (геохронологічна) шкала, в якій об'єднані ці два аспекти. Основою для побудови цієї шкали послужив палеонтологічний метод.

В органічному світі Землі виділяють:

Два надцарства прокаріоти (ядро в клітині відсутнє) і еукаріоти (ядерні організми). Першими на Землі з'явилися прокаріоти в кінці раннього архею (3,8 млрд. років (або часу повного оберту Землі навколо Сонця) тому), живуть дотепер (віруси, бактерії, ціанобіонти).

Еукаріоти включають царства:

Phyta (Рослини)

Fungi (Гриби)

Zoa (Тварини).