70. Стратиграфічний поділ та органічний світу Крейда.

В морських басейнах шроко поширені амоніти, белемніти, бівальвії, гастроподи, морські їжаки, 6-променеві корали і форамініфери і т.д. Амоніти досягають надзвичайного різноманіття у будові черепашки, але в кайнозой не переходять. Белемніти набувають різноманіття, в кін. К повністю вимирають, широко поширені двостулкові (іноцерати, які в кінці крейди повністю вимирають), гастроподи (неогастроподи), пелециподи (іноцератус, тригонія). Особливого розквіту серед морських їжаків набувають неправильні. Поширені 6-променеві корали, які з моховатками є рифобудівниками. Тепловодні моря переповнені мікрофауною, серед якої переважали мілкі форамініфери і мікроскопічні однокліткові вапнисті водорості – коколітофориди, які утворювали тонкий вапнистий мул, що формував писальну крейду. У морях було багато хребетних (костисті риби). Розквіту досягають плазуни – з них динозаври, які в кін. К повністю вмирають. Грозою морів лишаються іхтіозаври і плезіозаври. Із рептилій відомі черепахи та крокодили. З поч. К активно розвиваються покритонасінні рослини, які починаючи з К₃ стають пануючими. Скорочується мезофітна флора, такі як гінкгові, цикадові. Рослинність поч. вплив. на розв. фауни.

71. Стратиграфічний поділ та органічний світу Палеогену.

Серед морських безхребетних широко поширені форамініфери (нумулітиди, роталіїди). Серед молюсків панували різноманітні двостулкові та гастроподи, які прийшли на зміну крейдовим амонітам і белемнітам. Із пелеципод поширені арка, кардіум, венерікардія, і ін., а із гастропод – туррітелла, натіка, тощо. З іншх морських безхребетних широко поширені 6-променеві корали, губки, морські їжаки. Зустрічається декілька родів (наутілос і атурія). Із безхребетних на зміну плавунам прийшли ссавці: сумчасті та плацентарні. У палеоцені переважають сумчасті, які представлені деревними та наземними комахо- та всеїдними тваринами. Перші сумчасті зявились в Пн півкулі, які потім були витіснені в Пд плацентарними. Існують примітивні копитні, примати, зайцеподібні гризуни, хижаки. В еоцені розквіту набувають плацентарні, зявлись перші летючі миші і зубаті кити. Копитні поділяються на парнокопитні і непарнокопитні. Пізніше зяаились перші справжні хижаки – собачі, котячі і т.д. в олігоцені зявились безрогі носороги, олені; із гризунів – боброві, хомякові, дикобрази; із морських ссавців – беззубі кити та серенові; розвивається багато нових хижаків, знайдені перші мавпи, у тому числі людиноподібні. В наземній флорі домінують покритонасінні, а із голонасінних поширені хвойні. Про розселення рослинності вже свідчить наявність трьох біогеографічних провінцій: тропічної, Пн помірної та Пд помірної. В середині палеогену інтенсивно розвивається травяна рослинність, поширення якої сприяло еволюції копитних ссавців. Зменшення вуглекислого газу в атмосфері сприяло прогресу покритонасінних, особливо травянистих однорічних рослин. Отримали розвиток діатомові водорості. Із безхребетних найбільше значення для стратиграфії палеогенових відкладів мають форамініфери та молюски.