58.Тектоніка літосф плит.

В геології панує теорія форм.океан.западин в процесі дрейфу окремих блоків земної кори - нова глобальна тектоніка обо тектоніка літосф.плит.Вся літосфера поділена на 7 великих і ряд малих літ. плит.Границі яких встан.за згущенням осередків землетрусів.Тектоніка є беззаперечна для МЗ і КЗ результати якої зафіксовано в геол.літописі.Процес дрейфу плит можливий при наявності океан.і континент. літосф.плит.Етап переміщення літосф.плит повинен передувати геосинклін платф. Етап,коли в ході геосинк.процесу відбув нарощення земн.кори конт.типу і лише після тривалої дії таких процесів вона досягла необх. внутр.структури та критичної маси.В результ утв. з. кори конт.типу залишковий матер.ультроосн.складу верхньої частини мантії,опинився в необхідних термод.умовах(темпер.,тиск і глибина)які зумовлює можлив. пласт. деформ.і значних гор зонт.переміщ.літосф плит.В середині МЗ настав час повного понування тектон.літ. плит.

59. Стратиграфічний поділ та органічний світ докембрію.

Докембрій поділяється на 2 еони: архей AR (3800 – 2500 млн. р) і протерозой PR(2500 – 540 млн. р). AR поділяється на 4 ератеми: еоархей EA(3800 – 3600), палео- PA(3600 – 3200), мезо- MA(3200 – 2800), нео- NA(2800 – 2500). PR поділяється на 3 ератеми: палеопротерозой PR(2500 – 1600), мезо- MP(1600 – 1030), нео- NP(1030 – 540). В протерозої також виділяють без певного таксона рифей RF(1650 – 600), який поділяється на нижній RF₁(1650 – 1350), середній RF₂(1350 – 1030) і верхній RF₃(1030 – 600). В неопротерозої виділяють 1 систему – венд V(600 – 542), який має 2 відділи: нижній V₁ і верхній V₂(межа між ними 555 – 570).

За регіональною шкалою докембрій: 3800 Азово-Дністровій 3200 Дніпровій 2800 Побужій 2600 Криворожій 2050 Клесовій 1700. Венд поділяється на 4 горизонти: Горинський, Волинський, Новодністровій, Ушицький.

Органічний світ. Примітивні форми бактерій жили в океані ще 3,8 млрд р тому. Вони поглинали енергію Сонця і шляхом фотосинтезу виділяли кисень. Докембрійські товщі вміщують в собі численні рештки синьо-зелених водоростів віком понад 2.9 млрд. р, знайдені схожі на спори дрібніші мікроорганізми. У більш молодих знайдені нитки викопних синьо-зелених водоростів. Викопні бактерії і строматоліти. найчастіше зустрічаються сліди життєдіяльності строматолітів і мікрофітолітів. В пізньопротерозойських утвореннях зустрічаються представики майже всіх сучасних типів безхребетних і різних морських водоростів.

Венд. Рівень кисню в атмосфері вендського повітря був дуже низьким, щоб організми могли існувати на суші. Ландшафти були представлені камянистими пустелями.

В океанах венду за сучасними даними існували вже маже всі групи багатоклітинних організмів, більшість з яких або не залишали, або залишали часткові відбитки своїх м’яких тіл. 67% вендської фауни – кишковопорожнинні, 25% - черви, 5% - членистоногі. Мілкі скелетні організми з’являються в кінці венду. Загалом збереглися лише сліди їх життєдіяльності. Їх численність і чудова збереженість свідчать про те, що організми-трупоїди ще не відігравали тієї ролі, яка буде надана їм у майбутньому. Відклади дуже рідко піддавалися біотурбації. Характерні риси вендської фауни – гігантизм. Відомі мезозоїди до 0.5 м в діаметрі, в цілому для фауни венда є характерними її різноманіття на рівні таксонів високого рангу, але вдове різноманіття було ще незначне. Своєрідною групою вендської фауни були мілкі сегментовані тварини, які поєднували в своїй будові ознаки примітивних членистоногих і червів-поліхет. Зовні вони схожі з личинками трилобітів. Серед вендських організмів зустрічається значна кількість колоніальних форм і залишки перистовидних організмів, схожих на сучасне морське пір*я(charniodiscus). Колоніальні форми відрізнялись крупними розмірами і простою будовою. Вендська фауна за своїм складом мала мало спільного з скелетною фауною С. Ні одна група організмів V не дала потомків, крім сабеллідітід (скелети яких збереглись в природі у вигляді одиничних тонких і довгих трубок хітинового складу). Флора в венді була представлена багатоклітинними водоростями – метафітами і різними одноклітинними водоростями (в тому числі і ціанофітами). Вендські метафіти, яких називають вендотенідами, мали слоєвища, які були позбавлені мінералізації. Це були шнуровидні форми чи стрічки довжиною до 150 мм і шириною від 0.5 до 4.5 мм. Вони іноді утворювали зарості типу циновок, які переходили у багаточисленні плівки сапропелю.

60. Епохи докембрійської складчастості: Саамська(3750-3500 млн р –поч Дніпровію); Кеноранська(кінець дніпровію; 2800-2600млн р т);Карельська(клесовій-від 2000-до 1900-1700 млн р);Готська(кінець бурзянія;1400-1300 млн. р);Гренвільська (кін. юрматінія;1000+-50млн р). Байкальська епоха скл- ті( V1-Є1; від 680-620- до 550 млн р.т).Фази: ранньобайкальська(R3); пізньобайкальська(V-C1).