41.Незгідності : див.№ 4 і 5

42.Трансгресивні і регресивні серії.

Напротязі геол.іст.розвитку Землі відбув. багато трансгресій і регресій.У морських басейнах прицих транс-регресіях спостеріг. переміщення берегової лінії в той чи інший бік.Слідом за берег.лінією відбув. і зміщення відкладів(фацій),що зафіксовано в геол.розрізах.

У даному випадку,всі осад.утворення,які накопич. при наступі моря на сушу характ. трансгр.заляганням.Характерним для нього є послідовне збільшення площі пластів, через збільшення акваторій і послідовних заміщень у вертик.розрізах(знизу вгору) більш грубозерн. Відкладів,коли верхні відклади перекриваються на геол. картах всі нищезалягаючі утвор.,крім берегових. Послідовність фацій,яка є зворотною трансг. серії,тобто більш грубозерн. відклд. перекриваються більш тонкозерн. і глибоководн. назив. регресивною серією відкладів.

43.Основні положення вчення про геосинкліналі та платформи.

1 – кожен відрізок часу геологічної історії землі в будові земної кори беруть участь два типи структур: геосинклінальні пояси і платформи. 2– в процесі розвитку геосинкліналей на місці рухливої ділянки з. к. утворюється стійка гірська споруда. Тобто геосинкліналь у процесі свого розвитку переходить у платформу. 3 – теорія геосинкліналей мають планетарне значення. Часто тектонічні рухи охоплюють уже існуючі платформи і від них залишаються тільки найбільш стійкі брили в тілі більш молодих складчастих систем, які пережили геосинклінальний розвиток.

4 -геосинклінальний процес є оборотнім у часі і просторі, тобто на місці геосинкліналей утворюються платформи, які можуть бути охоплені новими тектонічними рухами і на їх місці можуть знову утворитись геосинкліналі.

44.Поняття про міо- та евгеосинкліналь,особливості розвитку

Міо- зовн. менш рухлива і менш диференційована частина геосинкл. прогину із відсутністю або незначним проявом магм.діяльності(магма базальтового складу)та переважанням формув. потужних теригенних карб.формацій.Вони займають положення між пл. та евгео- і розташов на розтягненій та роздрібленій корі конт.типу. У будові сучасн.геосинл.поясів міогео- відповід. підводні окраїни континентів,конт.схил та його підніжжя. Евгео – внутрішня найбільш рухлива і насичена продуктами магматизму,частина геосинкл системи,яка витягнена у вигляді лінійних зон на 100 і тис.км.Розвив. на корі океан. типу,сучасні евгео- на землі відповідають системі окраїнних морів,остр.дуг і глибоков.жолоби.

45.Платформа,будова,розвиток і вік. Платформи – найбільш стійкі і малорухливі ділянки земної кори континентального типу, які на протязі тривалого часу геологічної історії переживали еперіогенічні рухи.

Будова платформ: - складчастий фундамент – скл. потужними товщами метаморфізованих осадово-вулканогенних порід, які прорвані інтрузіями і ускладені тектонічними порушеннями; - протоплатформний чохол – складений грубоуламковими формаціями із галечників і конгломератів континентального походження. Він покриває ділянки складчастого фундаменту платформ, незгідно залягає на денудованій поверхні складчастого фундаменту і мах. потужності досягає в прирозломних депресіях. - осадовий чохол (верхній структурний поверх) скл. не метаморфізованими горизонтально- залягаючи ми осадовими відкладами які незгідно залягають розмитій пов.складчастого фундаменту. Таким чином у будові древніх платф. виділяють 3 струк. поверхи, його ознаки свідчать про геосинклін. походження.

Вік платформ визначається віком їх складчастого фундаменту, а вік самого фундаменту, як вік любої складчастої структури, тобто віком самої молодої породи яка приймає участь у його будові. Вік осадового чохла визн. віком самої древньої породи яка залягає горизонтально на складчастому фундаменті. За цим принципом визначається вік любої структури – синеклізи, западини…

46.Геосинкліналь, її характеристика та стадії розвиткуГеосинкліналь – рухливий участок земної кори з інтенсивними коливальними рухами для якого хар-ні опускання і накопичення потужних товщ осадового морського пох, метаморфічні розломи земної кори із проявами вулканізму і зімяттями всіх осадово – вулканічних товщ з їх підняттями і утв. гірських споруд. Г. пояс – рухливий і проникливий тектонічний елемент для якого хар:

- набір певних літологічних формацій;

- закономірна направленість магматизму;

- інтенсивна дислокованість порід;

- глибокий метаморфізм осадово-вулканогенних порід.

Довжина поясів ≈ декілька дес. тис. км. Ширина – сотні і тис. км. Утв. пояси на кордонах крупних літосферних плит ( континентальних чи океанічних) або в рез-ті розколювання між собою уламків континентальних плит. Розвиваються пояси на земній корі океанічного типу. Служать місцем інтенсивного накопичення осадових і вулканогенних товщ в морських умовах, глибоководних, островодужних і в мілководних. В кінці свого розвитку вони переважають інтенсивні тектонічні дислокації, регіональний метаморфізм і гранітизацію, з перетворенням в складчасто насувні гірські споруди, які розбиті між гірськими западинами і обмежені передгірськими прогинами.

На І-стадії утв. глибинні розломи, які досягають мантії і на цих розломах відбуваються блокові опускання, також іде впровадження магми основного складу і їх виливання на дно прогину в підводних умовах. На дні прогину формується складний комплекс основних лав які перекриваються кременистими осадовими породами та туфами. Весь комплекс порід після метаморфізму утв. спеліт-кератофірову формацію.

На 2-гій стадії область опадонакопичення розбилася на окремі райони морського басейну, де відбулося різне за складом осадонакопичення.

На 3 стадії ефузивний магматизм різко знижується із стсканням геосинкліналей. Спостерігається впровадження крупних кислих інтрузій (гранітів).

На 4 стадії відбув. перетворення геосинкліналей в складчасті гірські споруди. Утв. лагуни в місцях прогинів. Осадонакопичення відбув. у передгірських прогинах які закладаються з обох боків гірських хребтів, в між гірських западинах і прогинах.