2.2. Процедури системного аналізу як апарат системних досліджень інноваційної проблеми

Для розв’язання інноваційної проблеми треба провести системні дослідження. Для цього здійснюють аналіз цілей, властивостей, особливостей і можливостей апарату системних досліджень. Слід відзначити, що глобальні світові процеси спричинили необхідність розробки нових концепцій, підходів, прийомів розв'язання сучасних складних системних задач, що обумовило необхідність принципово по-новому переглянути їх постановки та розв'язання. Під час формалізації і розв'язання реальних системних задач доцільно використовувати конструктивний і зручний спосіб зображення вихідної інформації про об'єкт у вигляді концептуальних просторів умов та властивостей об'єкта (рис.2.3).

Рис. 2.3. Структурна схема формалізації задач системного аналізу

У сучасних умовах ці простори повинні забезпечити нове бачення взаємодії елементів у структурі системний аналітик <=> людина <=> об'єкт <=> середовище. Такий спосіб повинен забезпечити наочність узгодження основних факторів — властивостей об'єкта дослідження, вхідної інформації та умов функціонування об'єкта з урахуванням невизначеностей різної природи та багатофакторних ризиків. Узгодження повинно бути системним і враховувати цілі, задачі, очікувані результати функціонування об'єкта, складність ситуацій, у яких він функціонує, а також рівень дефіциту інформації про складності, пов'язані з цілями й умовами його функціонування.

Факторами обмеження у цьому випадку є ресурси, що витрачаються на проведення обчислювальних процесів та емпіричних процедур системних досліджень.

Умови функціонування об'єкта показують у вигляді концептуального функціонального простору умов функціонування системи. Він формується в результаті виконання обчислювальних процедур трьох видів аналізу.

• Цільовий аналіз — застосовується з метою виявлення часткових цілей поведінки складної системи для досягнення поставленої перед нею головної мети.

• Ситуаційний аналіз — використовується для виявлення ситуацій та їхніх характеристик, які визначають основні умови функціонування складної системи.

• Інформаційний аналіз — застосовується для визначення обсягу, повноти та інших показників інформації про складну систему і середовище (без наявності такої інформації неможливо визначити ступінь досягнення системою заданої мети у наявній ситуації).

Концептуальний функціональний простір властивостей складної системи формується в результаті виконання обчислювальних процедур трьох таких видів аналізу.

• Структурно-функціональний аналіз — дає змогу визначити необхідний рівень потенційних можливостей функціональних елементів складної системи і ступінь взаємозв'язків і взаємозалежностей її функціональних елементів для досягнення заданих цілей функціонування системи в ситуації, що складається апріорі.

• Організаційно-процедурний аналіз — застосовується у разі необхідності виявити оптимальні способи організації процесів управління та раціонального вибору процедур, що забезпечують досягнення заданих цілей у певній ситуації.

• Техніко-економічний аналіз — дає змогу визначити ресурси, необхідні для досягнення поставленої перед складною системою цілі з урахуванням заданих показників якості.