- •8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю»
- •Тема 1. Поняття системи та системного аналізу як сукупності методологічних засобів для підготовки та обґрунтування інноваційних рішень
- •1.1. Системне мислення – вагомий фактор досягнення успіху в різних сферах практичної діяльності
- •1.2. Основні поняття системного аналізу
- •1.3. Властивості та принципи системної методології
- •1.4. Поняття системи. Види систем.
- •Тема 2. Побудова загальної моделі інноваційної проблеми
- •2.2. Процедури системного аналізу як апарат системних досліджень інноваційної проблеми
- •2.3. Взаємозв'язок концептуальних функціональних просторів
- •2.5. Взаємозв’язок інноваційної проблеми з навколишнім середовищем та складність її розв’язання
- •Тема 3. Застосування в процесі аналізу теорії дослідження операцій, теорії черг, теорії ігор і методів експертних оцінок
- •3.2. Теорія черг
- •3.2.1. Рівняння для аналізу систем масового обслуговування
- •3.2.3. Одноканальна смо з очікуванням
- •3.2.4. Багатоканальна смо з очікуванням
- •3.3. Теорія ігор.
- •3.3.1. Предмет і задачі теорії ігор. Основні поняття
- •3.3.2. Метод розв’язку скінченої гри з сідловою точкою
- •3.3.3. Методи розв’язку скінченої гри без сідлової точки
- •3.4. Методи експертних оцінок
- •Тема 4. Розчленування об’єкта аналізу та дослідження відокремлених частин інноваційних проблем
- •4.2. Властивості складних систем та задач системного аналізу
- •4.3. Поняття моделі, співвідношення між моделлю та системою
- •4.4. Аналіз та синтез у системних дослідженнях
- •4.5. Застосування декомпозиції і агрегування для розробки інноваційного виробу
- •Тема 5: Прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами
- •2. Прийняття рішень
- •2.1. Теорія прийняття рішень
- •2.2. Нормативна теорія прийняття рішень
- •2.3. Дескриптивна теорія прийняття рішень
- •3. Місце і значення прийняття інноваційних рішень в управлінні інноваційними процесами
- •Тема 6: Етапи прийняття управлінських рішень
- •6.1.1. Етап підготовки управлінського рішення
- •6.1.2. Етап розроблення управлінського рішення
- •6.1.3. Етап реалізації управлінського рішення
- •2. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами
- •Тема 7: Логічні і кількісні підходи до вивчення інноваційних проблем
- •2. Дерево рішень
- •3. Діаграми Парето
- •4. Метод аналізу ієрархій
- •5. Метод критичного шляху
- •5.1. Основні поняття та визначення
- •5.2. Основні параметри мережі типу срм та їх визначення
- •6. Метод Делфі.
- •Тема 8. Критерії вибору інноваційних рішень
- •8.2. Методи прийняття рішень в умовах багатокритеріальності
- •8.2.1. Основні поняття та постановка багатокритеріальної задачі
- •8.2.2. Модель заснована на критерії сумарної ефективності
- •8.3.3. Методи згортання критеріїв. Метод «ідеальної точки»
- •8.3.4. Переведення критеріїв в обмеження. Контрольні показники. Метод послідовних поступок
- •Список літератури
- •Системний аналіз і прийняття інноваційних рішень конспект лекцій
- •8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю»
1.3. Властивості та принципи системної методології
Досвід свідчить, що спосіб реалізації нових ідей і технічних рішень залежить від багатьох факторів та умов. Серед них слід у першу чергу виділити спроможність фахівця та можливість науки формалізувати й розв'язувати системні задачі, наприклад, із проектування; тобто за допомогою промислових технологій реалізувати проект і створити виріб із необхідними показниками якості.
Системна задача — це задача аналізу певної сукупності властивостей об'єкта дослідження з єдиної позиції цілісного підходу для досягнення заданих цілей за наявних умов.
Типові задачі системного аналізу, що формалізуються — це задачі параметричної оптимізації (пошук оптимальних параметрів системи або функціональних елементів), задачі розкриття невизначеностей, зокрема невизначеностей цілей у багатокритерійних задачах оптимізації, задачі класифікації, багатофакторного аналізу та інші задачі.
Означення формалізованих задач системного аналізу – це клас задач, для яких потенційно можна побудувати математичні моделі, обчислювальні алгоритми або логічні процедури обробки інформації, що дають змогу за вихідними даними визначити кількісні або якісні характеристики, одержання яких є метою розв'язання задачі.
Фундаментальними властивостями системної методології є результативність, ефективність і масштабність.
Результативність — це здатність методології як робочого інструментарію користувача забезпечити можливість одержати практично прийнятний розв'язок прикладних системних задач, що характеризуються неповнотою, неточністю, суперечливістю, невизначеністю вихідної інформації.
Ефективність — здатність методології забезпечувати кінцевий результат у формі розв'язків реальних системних задач за прийнятний час із допустимими витратами обчислювальних, фінансових чи будь-яких інших ресурсів.
Масштабність — властивість застосовності методології для розв'язання широкого кола прикладних задач, що суттєво відрізняються за багатьма факторами, зокрема за природою об'єктів, областю застосування, рівнем інформованості дослідника, змістом задач тощо.
Фундаментальними принципами, яких необхідно дотримуватися під час формування системної методології та її практичної реалізації у вигляді сукупності конкретних підходів, методів, методик, алгоритмів, пакетів прикладних програм тощо є:
Принцип системної погодженості. Методи, підходи, методики, алгоритми, пакети прикладних програм мають бути функціонально та структурно взаємопов'язаними й взаємозалежними, тобто становити єдину системну методологію.
Принцип процедурної повноти. Системна методологія повинна забезпечити виконання всіх процедур — від формалізації формулювання системної задачі до верифікації отриманих результатів її розв'язання.
Принцип функціональної ортогональності. Кожна процедура в системній методології має бути реалізована у вигляді сукупності функцій, які незалежні від функцій інших процедур.
Принцип інформаційної взаємозалежності. Вихідна інформація та результати виконання кожної процедури повинні бути інформаційно взаємопогодженими з іншими взаємозалежними процедурами цієї методології.
Принцип цілеспрямованої відповідності. Процедури та прийоми методології мають бути взаємно погодженими та спрямованими на досягнення єдиної мети — забезпечення необхідної вірогідності й обґрунтованості результатів розв'язання задачі.
Принцип функціональної раціональності. Взаємне дублювання виконуваних функцій у системній методології недопустиме.
Принцип багатоцільової загальності. Методи та прийоми методології повинні мати достатній рівень загальності й забезпечувати розв'язання різнотипних класів системних задач, що різняться призначенням, цілями, областю застосування, природою об'єктів та деякими іншими факторами.
Принцип багатофакторної адаптивності. Процедури та прийоми методології повинні адаптуватися як до особливостей і властивостей системних задач, що різняться рівнем складності, ступенем повноти вихідної інформації та рядом інших факторів, так і до вимог ОПР, в інтересах якої розв'язують системну задачу.
Принцип процедурної відкритості. Методи та прийоми, що застосовуються, повинні зберігати структурний взаємозв'язок та функціональну взаємодію й забезпечувати загальну результативність методології як у разі заміни певних процедур іншими, так і у разі їхнього структурного або функціонального агрегування.
Принцип раціональної доповнюваності. Методологія повинна забезпечувати можливість розширення сфери своєї застосовності шляхом використання додаткових методів, прийомів, принципів за умови їхньої несуперечності між собою та з вихідною методологією.
Реалізація вибору та прийняття інноваційних рішень є однією із завершальних процедур системного аналізу. За даною процедурою йде впровадження результатів системних досліджень. В процесі прийняття інноваційного рішення реалізується мета системного аналізу, яка була сформульована на відповідних етапах проведення досліджень. Прийняття рішень є обов’язковим центральним етапом системних досліджень.