- •8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю»
- •Тема 1. Поняття системи та системного аналізу як сукупності методологічних засобів для підготовки та обґрунтування інноваційних рішень
- •1.1. Системне мислення – вагомий фактор досягнення успіху в різних сферах практичної діяльності
- •1.2. Основні поняття системного аналізу
- •1.3. Властивості та принципи системної методології
- •1.4. Поняття системи. Види систем.
- •Тема 2. Побудова загальної моделі інноваційної проблеми
- •2.2. Процедури системного аналізу як апарат системних досліджень інноваційної проблеми
- •2.3. Взаємозв'язок концептуальних функціональних просторів
- •2.5. Взаємозв’язок інноваційної проблеми з навколишнім середовищем та складність її розв’язання
- •Тема 3. Застосування в процесі аналізу теорії дослідження операцій, теорії черг, теорії ігор і методів експертних оцінок
- •3.2. Теорія черг
- •3.2.1. Рівняння для аналізу систем масового обслуговування
- •3.2.3. Одноканальна смо з очікуванням
- •3.2.4. Багатоканальна смо з очікуванням
- •3.3. Теорія ігор.
- •3.3.1. Предмет і задачі теорії ігор. Основні поняття
- •3.3.2. Метод розв’язку скінченої гри з сідловою точкою
- •3.3.3. Методи розв’язку скінченої гри без сідлової точки
- •3.4. Методи експертних оцінок
- •Тема 4. Розчленування об’єкта аналізу та дослідження відокремлених частин інноваційних проблем
- •4.2. Властивості складних систем та задач системного аналізу
- •4.3. Поняття моделі, співвідношення між моделлю та системою
- •4.4. Аналіз та синтез у системних дослідженнях
- •4.5. Застосування декомпозиції і агрегування для розробки інноваційного виробу
- •Тема 5: Прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами
- •2. Прийняття рішень
- •2.1. Теорія прийняття рішень
- •2.2. Нормативна теорія прийняття рішень
- •2.3. Дескриптивна теорія прийняття рішень
- •3. Місце і значення прийняття інноваційних рішень в управлінні інноваційними процесами
- •Тема 6: Етапи прийняття управлінських рішень
- •6.1.1. Етап підготовки управлінського рішення
- •6.1.2. Етап розроблення управлінського рішення
- •6.1.3. Етап реалізації управлінського рішення
- •2. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами
- •Тема 7: Логічні і кількісні підходи до вивчення інноваційних проблем
- •2. Дерево рішень
- •3. Діаграми Парето
- •4. Метод аналізу ієрархій
- •5. Метод критичного шляху
- •5.1. Основні поняття та визначення
- •5.2. Основні параметри мережі типу срм та їх визначення
- •6. Метод Делфі.
- •Тема 8. Критерії вибору інноваційних рішень
- •8.2. Методи прийняття рішень в умовах багатокритеріальності
- •8.2.1. Основні поняття та постановка багатокритеріальної задачі
- •8.2.2. Модель заснована на критерії сумарної ефективності
- •8.3.3. Методи згортання критеріїв. Метод «ідеальної точки»
- •8.3.4. Переведення критеріїв в обмеження. Контрольні показники. Метод послідовних поступок
- •Список літератури
- •Системний аналіз і прийняття інноваційних рішень конспект лекцій
- •8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю»
Тема 6: Етапи прийняття управлінських рішень
План
6.1. Етапи прийняття управлінських рішень
6.1.1. Етап підготовки управлінського рішення
6.1.2. Етап розробки управлінського рішення
6.1.3. Етап реалізації управлінського рішення
6.2. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами
6.1. Етапи прийняття управлінських рішень
Сучасні обставини, бізнес-середовище вимагають комплексного удосконалення інструментарію і технологій прийняття рішень на всіх етапах процесу прийняття управлінських рішень. Все більше визнання дістають продумані, ретельно відпрацьовані процедури і регламенти, що охоплюють усі стадії управлінського циклу - від зародження ідеї до її реалізації і отримання результатів.
Прийняття рішень є багатоетапним організаційним процесом, який розпочинається з виникнення проблемної ситуації і завершується вибором і реалізацією рішення, усуненням проблемної ситуації, має складні прямі і зворотні зв'язки, що зумовлені застосуванням різних моделей і методів.
У кожній організації практика розроблення і прийняття управлінських рішень має свої особливості, зумовлені характером і специфікою її діяльності, її організаційною структурою, системою комунікацій, корпоративною культурою.
Загальноприйнято у процесі прийняття рішень виокремлювати три основних етапи: підготовка (постановка завдання), розроблення (формування й вибір рішення) і реалізація рішення, які можуть бути деталізовані відповідно до рівня рішення, вимог, які ставляться перед ОПР, тощо. Кожне завдання щодо прийняття управлінського рішення може бути охарактеризоване деякими загальними аспектами, а саме: конкретна вихідна ситуація; два і/або більше варіантів рішення; наслідки реалізації варіантів рішення.
За допомогою цих компонентів можна охарактеризувати будь-яку проблему вибору рішення - це той єдиний стрижень, що формує методологію розроблення і прийняття рішень, використовувану в будь-якій організації.
Наведена структура процесу прийняття управлінських рішень є достатньо уніфікованою і може бути адаптована для прийняття управлінських рішень будь-якою організацією. Однак безглуздо вимагати неухильного дотримання нормативного процесу прийняття рішень. Складність самого процесу апріорі виключає його сприйняття як послідовне виконання чітко визначених процедур. ПУР - складний процес, що відрізняється різноманітністю зворотних зв'язків, які нерідко свідчать про доцільність повернення до операцій уже пройдених етапів з метою їх корегування. Комунікативні зв'язки, що формуються при цьому, допускають використання етапів і операцій в будь-якому поєднанні. Водночас допускається певний паралелізм у виконанні процедур. Такий підхід є виправданим, оскільки при виконанні процедур можлива поява нової інформації, що потребуватиме корегування уже виконаних процедур.
Таким чином, процес прийняття управлінського рішення - це творчий процес, який вимагає аналізу та інтеграції усіх компонентів прийняття рішення: проблемної ситуації, ресурсів, часу, цілей і обмежень тощо. Для здійснення цього процесу необхідно керуватися методичними положеннями, що орієнтують на вибір раціональних шляхів підготовки, розробки і реалізації рішень. Причому проблема має представлятися різними способами і в різних площинах, а у разі граничної необхідності - і переоцінюватися.