1.2. Основні поняття системного аналізу

Системний аналіз на відміну від аксіоматичних дисциплін має прямо протилежну мету дослідження: за умови, що існує практична задача, для якої відомі фізичні, технологічні, економічні та інші обмеження, потрібно знайти систему прийомів і методів, що дадуть змогу одержати її розв'язок із практично прийнятною точністю, за допустимий час та за прийнятних витрат усіх видів ресурсів. При цьому системний аналіз дає можливість вивчати все різноманіття властивостей об'єкта з позиції досягнення поставленої мети його дослідження як єдиного цілого. У той же час аксіоматичні дисципліни дають змогу вивчати окремі властивості об'єкта з позиції аналізу тільки цих властивостей, без врахування впливу на них інших властивостей.

Отже, стосовно традиційних наукових дисциплін системний аналіз можна розглядати як наступний крок у розвитку методології сучасної науки, а саме як перехід від одновимірної науки до багатовимірної, де всебічно досліджують не лише власне систему, але й умови її створення й функціонування, умови управління функціонуванням системи у штатних, позаштатних, критичних і надзвичайних ситуаціях з урахуванням факторів ризику, а також неповноти, неточності і недостовірності інформації.

Враховуючи наведені особливості системного аналізу, його змістовне визначення як наукової методології може бути таким.

Системний аналіз — це прикладна наукова методологія, що спирається на широке різноманіття системно організованих, структурно взаємозалежних і функціонально взаємодіючих евристичних процедур, методичних прийомів, математичних методів, алгоритмічних програмних і обчислювальних засобів, що забезпечує формування цілісних, міждисциплінарних знань про досліджуваний об'єкт як про сукупність взаємозалежних процесів різної природи. Ці знання використовуються для прийняття рішень щодо подальшого розвитку і поведінки об'єкта з урахуванням багатьох конфліктних критеріїв і цілей, наявності факторів ризику, неповноти і недостовірності інформації.

Розв'язуючи реальні практичні задачі системного аналізу, людина найчастіше оперує такими важливими поняттями, як «об'єкти» та «моделі Об'єктом дослідження будемо називати частину світу, яку людина (експерт) впродовж скінченного проміжку часу як єдине ціле вибирає, досліджує, створює, використовує або виконує з ним інші дії, причому все це робиться задля досягнення поставлених цілей. На основі цього підходу об'єкти класифікують на матеріальні або абстрактні.

Матеріальні об'єкти можна поділити на об'єкти природні, існуючі незалежно від людини, і штучні, створені самою людиною.

Абстрактні об'єкти створюються людиною. Однак вони не є матеріальними об'єктами. У даному контексті мова може йти про ідеї, сказання, билини, пісні, танці та інші творіння людини. Вони можуть передаватися усно, образно, від покоління до покоління, але можуть і гинути разом зі своїми авторами чи виконавцями. Абстрактні об'єкти нерідко втілюються у формі матеріальних об'єктів — книг, магнітних та оптичних носіїв інформації тощо. У такому разі матеріальні засоби є лише формою втілення абстрактних об'єктів, сутністю яких вважається зміст наукової, художньої, правової та будь-якої іншої інформації.