4.5. Застосування декомпозиції і агрегування для розробки інноваційного виробу

Змістовне формулювання системної задачі

Припустимо, що відомо: вихідні дані для розробки виробу нової техніки, оформлені у вигляді Технічного завдання, що визначає:

• призначення, умови експлуатації та габарити виробу;

• вимоги до технічних, технологічних, конструктивних, експлуатаційних, економічних та інших показників якості виробу.

Потрібно: розробити виріб, що цілком відповідатиме умовам та обмеженням Технічного завдання.

Аналіз дій Розробника

Розглянемо коротко послідовність і особливості дій Розробника виробу під час виконання Технічного завдання. Послідовність дій Розробника зумовлено заданими вимогами та обмеженнями, серед яких найважливіше значення має структура виробу, що подана у вигляді складної ієрархічної системи. Така структура характерна для багатьох видів сучасної техніки та свідчить про складність виробу. Тому основною, можливо, найважчою, є процедура формування складної ієрархічної структури виробу. Складність формування такої структури зумовлена тим, що для забезпечення рівномірного навантаження на функціональні елементи виробу необхідно якнайкраще розподілити вимоги між ієрархічними рівнями структури та між функціональними елементами кожного рівня. Однак вимоги ставлять лише до виробу загалом, оскільки Замовника цікавить тільки кінцевий результат реалізації Технічного завдання, тобто можливість створення такого виробу, який цілком відповідав би необхідним показникам.

Тому Розробникові апріорі невідомо ні кількість функціональних елементів, ні їхні типи, ні кількість ієрархічних рівнів структури. Отже, Розробник повинен виконувати вимоги Технічного завдання за умов неповноти, невизначеності, нечіткості вихідної інформації. Ці умови принципово відрізняють задачу системного аналізу від типових детермінованих задач, у яких вихідну інформацію чітко визначено.

Основні процедури розв'язання задачі.

Аналіз особливостей системної задачі

Склад основних процедур дає змогу визначити низку важливих особливостей системної задачі. Головна її особливість полягає в тому, що різні процедури, необхідні для розв'язання задачі, реалізують різні виконавці, цілі яких суттєво відрізняються. Звідси випливає, що їх результати повинні відображати основні цілі діяльності виконавців.

Зазначені властивості та особливості принципово відрізняють процедури розв'язання системної задачі від процедур для типових детермінованих задач, у яких апріорі відомі кількісні значення всіх вихідних даних. Тому методологічні підходи й математичні методи оцінювання точності та вірогідності розв'язків типових детермінованих задач безпосередньо не можна застосовувати до системних задач, що характеризуються неповнотою та невизначеністю вихідної інформації. До таких системних задач доцільно застосовувати методи експертного оцінювання.

Проведений аналіз свідчить, що Розробнику нового технічного виробу доводиться для кожного функціонального елемента кожного ієрархічного рівня формувати складну ієрархічну систему за умов неповноти та недостовірності вихідної інформації.

Зазвичай розв'язання подібних задач неможливе без залучення досвіду, знань, уміння, інтуїції та передбачення людини.