
- •8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю»
- •Тема 1. Поняття системи та системного аналізу як сукупності методологічних засобів для підготовки та обґрунтування інноваційних рішень
- •1.1. Системне мислення – вагомий фактор досягнення успіху в різних сферах практичної діяльності
- •1.2. Основні поняття системного аналізу
- •1.3. Властивості та принципи системної методології
- •1.4. Поняття системи. Види систем.
- •Тема 2. Побудова загальної моделі інноваційної проблеми
- •2.2. Процедури системного аналізу як апарат системних досліджень інноваційної проблеми
- •2.3. Взаємозв'язок концептуальних функціональних просторів
- •2.5. Взаємозв’язок інноваційної проблеми з навколишнім середовищем та складність її розв’язання
- •Тема 3. Застосування в процесі аналізу теорії дослідження операцій, теорії черг, теорії ігор і методів експертних оцінок
- •3.2. Теорія черг
- •3.2.1. Рівняння для аналізу систем масового обслуговування
- •3.2.3. Одноканальна смо з очікуванням
- •3.2.4. Багатоканальна смо з очікуванням
- •3.3. Теорія ігор.
- •3.3.1. Предмет і задачі теорії ігор. Основні поняття
- •3.3.2. Метод розв’язку скінченої гри з сідловою точкою
- •3.3.3. Методи розв’язку скінченої гри без сідлової точки
- •3.4. Методи експертних оцінок
- •Тема 4. Розчленування об’єкта аналізу та дослідження відокремлених частин інноваційних проблем
- •4.2. Властивості складних систем та задач системного аналізу
- •4.3. Поняття моделі, співвідношення між моделлю та системою
- •4.4. Аналіз та синтез у системних дослідженнях
- •4.5. Застосування декомпозиції і агрегування для розробки інноваційного виробу
- •Тема 5: Прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами
- •2. Прийняття рішень
- •2.1. Теорія прийняття рішень
- •2.2. Нормативна теорія прийняття рішень
- •2.3. Дескриптивна теорія прийняття рішень
- •3. Місце і значення прийняття інноваційних рішень в управлінні інноваційними процесами
- •Тема 6: Етапи прийняття управлінських рішень
- •6.1.1. Етап підготовки управлінського рішення
- •6.1.2. Етап розроблення управлінського рішення
- •6.1.3. Етап реалізації управлінського рішення
- •2. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами
- •Тема 7: Логічні і кількісні підходи до вивчення інноваційних проблем
- •2. Дерево рішень
- •3. Діаграми Парето
- •4. Метод аналізу ієрархій
- •5. Метод критичного шляху
- •5.1. Основні поняття та визначення
- •5.2. Основні параметри мережі типу срм та їх визначення
- •6. Метод Делфі.
- •Тема 8. Критерії вибору інноваційних рішень
- •8.2. Методи прийняття рішень в умовах багатокритеріальності
- •8.2.1. Основні поняття та постановка багатокритеріальної задачі
- •8.2.2. Модель заснована на критерії сумарної ефективності
- •8.3.3. Методи згортання критеріїв. Метод «ідеальної точки»
- •8.3.4. Переведення критеріїв в обмеження. Контрольні показники. Метод послідовних поступок
- •Список літератури
- •Системний аналіз і прийняття інноваційних рішень конспект лекцій
- •8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю»
3.2. Теорія черг
Предметом вивчення у теорії черг є системи масового обслуговування (СМО). У системах масового обслуговування розглядаються черги і вирішуються питання по обслуговуванню потоку замовлень від людей, приладів, подій (рис. 3.2.).
Рис. 3.2. Модель n - канальної СМО
Замовлення на виконання робіт поступають у випадкові моменти часу, а обслуговуючі пристрої виконують замовлення (обслуговують їх) за випадковий термін. Кількість замовлень є статистично оціненою величиною.
Таким чином, СМО має дві головні ознаки: обслуговуючий пристрій і чергу.
СМО розрізняються:
1. За конструкцією обслуговуючого пристрою: Одноканальна, багатоканальна.
2. За дисципліною черги. Найбільше розповсюджено правило: перший прийшов - перший обслуговуєшся. Але у СМО розглядаються й інші варіанти обслуговування, наприклад: замовлення за пріоритетом; відсутність черги (якщо для обслуговування черги немає вільного каналу або якщо СМО зайнята, то замовлення не обслуговується і зникає).
При аналізі СМО намагаються одержати такі характеристики - середню довжину черги; середній термін обслуговування; середній час, за який обслуговуючий пристрій не працює.
Для отримання математичної моделі СМО потрібно знати:
конструкцію СМО;
математичний опис потоку замовлень, що надходять до СМО; опис дисципліни черги, способу обслуговування;
математичний опис обробки замовлень.
3.2.1. Рівняння для аналізу систем масового обслуговування
Основні рівняння СМО
Закон Бернуллі. В основі аналізу СМО лежить біноміальний закон Бернуллі, який дозволяє розраховувати ймовірність появи події "А" точно К разів при n незалежних спостереженнях (тільки для дискретних випадкових взаємно несумісних незалежних подій):
(3.5)
(3.6)
де
- кількість
незалежних спостережень;
-
ймовірність
появи подій "А" точно К
разів
при
незалежних
спостереженнях;
-
ймовірність появи однієї події "A";
-
ймовірність
протилежної події (не появи події "А");
К - кількість появи події "А" при n спостереженнях;
-
сполучення по К
елементів
із n
спостережень.
Властивості
сполучення:
У принципі закон Бернуллі (і закони Лапласа та Пуассона, що з нього випливають) може використовуватись для визначення конструкції СМО - кількості каналів обслуговування та середнього терміну обслуговування одного замовлення.
Якщо
прийняти
то
отримаємо повну групу взаємно несумісних
подій, для якої сума відповідних
ймовірностей
(3.7)
Формула Лапласа. Подальші перетворення формули Бернуллі дозволяють отримати формулу Лапласа:
(3.8)
де,
Із
формули Лапласа випливає, що при
або
при
(тут
-
найімовірніша кількість подій "А")
отримуємо:
(3.9)
і ймовірність найімовірнішого числа подій К0 дорівнює:
(3.10)
З
точністю до
(тобто
з ймовірністю 0,997) можна вважати, що всі
події відбудуться, якщо виконується
умова
,
або
.
Диференційні рівняння СМО
Стан Si СМО визначається :
в одноканальній СМО з очікуванням - довжиною черги і;
у багатоканальній СМО з відмовами - кількістю зайнятих каналів і (у цій СМО черги немає: якщо всі канали зайняті, то замовлення не обслуговується і зникає);
у багатоканальній СМО з очікуванням — числом зайнятих каналів плюс довжиною черги.
Для
побудови диференційного рівняння СМО
для деякої
і-ї
вершини графа використовують
правило Колмогорова
для і
-го стану
з імовірністю існування
:
Граф станів СМО описується диференційними рівняннями:
………………………………………………
………………………………………………
з якої випливає інша система рівнянь:
………………………………………………
……………………………………………….
Значний інтерес для СМО викликає не динаміка, а статика. У статичному режимі всі похідні дорівнюють нулю, і тому отримуємо:
………………………………………….….
………………….
де,
Рішення цієї системи рівнянь для статики має вигляд:
Звідси отримуємо ймовірність простоювання СМО:
3.2.2. n-канальна система масового обслуговування з відмовами
Розглянемо
множину станів системи:
- усі канали вільні, жодне замовлення
не обслуговується;
- зайнятий лише один канал (який не
важливо), обслуговується одне замовлення;
…;
-
зайнято (які саме – не важливо),
обслуговується
замовлень;
… ;
-
зайнято
каналів, обслуговується
замовлень
Ймовірність
перебування СМО у
-
стані
(одночасної
роботи
каналів)
знаходимо за формулою:
(3.12)
де,
Ймовірність відсутності замовлень P0 знаходиться з виразу суми ймовірностей для повної групи взаємно несумісних подій
(3.13)
(3.14)
Ймовірність
обслуговування замовлень
Ймовірність відмови в обслуговуванні визначається ймовірністю того, що зайняті всі n каналів (і = n):
(3.15)
Середня кількість зайнятих каналів або замовлень, що обслуговуються, дорівнює сумі добутків ймовірності станів на відповідну кількість зайнятих каналів:
(3.16)