Подразнювальні засоби

До подразнювальних засобів належать лікарські речовини, що збуджують закінчення чутливих нервів шкіри і слизових оболонок, завдяки чому спричинюють рефлекторні реакції. Подразнення закінчень аферентних нервів шкіри та слизових оболонок викликає приток імпульсів у спинний і головний мозок.

При слабкому та помірному подразненні їх настає стимуляція центрів спинного та головного мозку, в першу чергу судинорухового та дихального. Внаслідок цього покращується дихання, серцева діяльність, активізуються процеси обміну речовин. При значних та надмірних подразненнях шкіри і слизових оболонок настає гальмування центрів спинного та головного мозку. Наприклад, різні подразнювальні сильні запахи, вдихання великої початкової концентрації ефіру, аміаку викликає рефлекторну зупинку дихання, сповільнення і навіть короткочасну зупинку серця.

Значна ступінь подразнення шкіри використовується при болях у суглобах, м’язах, внутрішніх органах. Відомо, що прикладання грілки, припарок, втирання подразнювальних мікстур у шкіру послаблює біль. Це відбувається за рахунок гальмування раніше викликаних подразнень вегетативних центрів в бокових рогах спинного мозку більш сильними імпульсами, які приходять в спинний мозок від подразнення шкіри. В результаті цього припиняється або зменшується потік імпульсів на внутрішній орган, наслідком чого є розслаблення спазму гладких м’язів із послідуючим покращенням циркуляції крові, відновлення обмінних процесів в органі. Інша складова частина механізму зменшення болю полягає в тому, що більш сильне збудження, яке утворилося в мозку від подразнення шкіри, гальмує раніше існуючий осередок збудження по принципу гальмування, слабкого подразнення новим сильним подразненням.

Усі засоби, подразнюючі шкіру та слизові оболонки, викликають розширення судин, а при сильному подразненні відбувається підвищення проникливості судин і утворення перших стадій запалення. Така реакція допустима на шкірі, а на слизових оболонках вона викликає утворення ерозій (виразок) з послідуючим тривалим запаленням. У зв’язку з цим подразнюючі засоби на слизові оболонки повинні наноситися у помірних концентраціях, які мають лише легку та середню ступінь подразнення.

Багато фармакологічних речовин діють місцево на шкіру – викликають подразнення, яке може бути різного ступеня, навіть до змертвіння шкіри. Такі речовини подразнюють закінчення чутливих нервів шкіри, внаслідок чого там виникають больові відчуття. Кожне больове подразнення шкіри через анатомічний зв’язок між чутливими волокнами і вазодилятаторами даного відділу приводить до розширення судин цієї ділянки, що спричиняє прилив крові – гіперемію, відчуття поколювання й паління, а іноді й появу припухлості, пухиря й запалення.

Подразнювальні властивості мають різні речовини рослинного походження. Поширеним подразнювальним засобом є гірчичники — папір, покритий знежиреним порошком насіння гірчиці. Випускають також гірчичники-пакети. Гірчиця містить глікозид синігрин, який під впливом ферменту мірозину, що активується в теплій воді, розкладається з утворенням ефірної гірчичної олії, тіоціаналілу, а також глюкози і калію дисульфату. Ефірна гірчична олія добре розчиняється в ліпідах, тому легко проникає у шкіру, подразнюючи закінчення периферичних нервів. Особливо широко використовують дію гірчичників на сегментарний апарат. Наприклад, подразнення певних ділянок шкіри грудей збуджує центри симпатичної нервової системи у спинному мозку, завдяки чому посилюється трофічний вплив на легені і поліпшується їх функція.

Значна кількість ефірних олій є похідними терпену (гідроароматична сполука). Так, у терпентиновій олії (скипидар) міститься пінен, який зумовлює подразнювальні властивості цього препарату.

Ментол (спирт терпенового ряду) вибірково подразнює холодові рецептори, що викликає місцевий судинозвужувальний рефлекс і зниження збудливості больових рецепторів. Використовують місцево (при невральгії, міальгії, артральгії), а також під язик (у складі валідолу: дія ментолу на слизову оболонку порожнини рота рефлекторно сприяє усуненню спазму вінцевих судин).

До засобів, що впливають переважно на центри довгастого мозку, належить розчин аміаку (нашатирний спирт). Вдихання його викликає інтенсивне подразнення закінчень трійчастого нерва, наслідком чого є збудження сітчастого утвору, підвищення тонусу судин, стимуляція дихання. Малі дози (концентрації) аміаку посилюють дихання і роботу серця, й застосовуються при запамороченнях.