8. З минулого до сьогодення

«Вулиця» в українському селі — це була дуже своєрідна форма традиційної розваги молоді. Там плекалася пошана до народної пісні, народних традицій; розвивалися кращі товариські відносини і зароджувалась справжня чиста людська любов.

На сьогодні більшість звичаїв втрачено. Сільська вулиця Центральної України ще в 50— 60-х роках XX століття зберігала традиції гуртового співу в повсякденному побуті, щоправда, змінені, як і саме людське життя, під тиском історичних обставин. У Другій світовій війні загинуло багато хлопців, а їхні наречені залишилися самі. Тому в післявоєнні роки на вулицях лунали переважно сумні, скорботні пісні, у яких дівчата виливали свою тугу за загиблими. Ясна річ, за тяжкою роботою в колгоспі та невеселими думками виходили з ужитку молодіжні обряди й обрядові пісні.

У західних регіонах України традиційний побут молоді змінювався не так різко і був підтримуваний, зокрема, календарними та церковними звичаями, «Вулиця» як така не припинила свого існування й сьогодні, але дуже змінилася. Місце зустрічі сільської молоді тепер найчастіше — клуб, на Великодні свята — церква (особливо на заході України, де ще донині водять великодні гаївки). Нині подекуди відроджується свято Купала. Але якщо раніше музикою й співами «вулиця» забезпечувала себе сама, то нині найчастіше вдаються до технічних засобів. Ясна річ, це збіднює наш співучий народ і приглушує творчу ініціативу молодих дівчат і хлопців.

У житті сільської молоді в Україні помітне місце займала узвичаєна форма дозвілля — вечорниці

Вечорниці викопували подвійну функцію: передусім це були зібрання молоді для праці в гурті, про що свідчить їх паралельна назва — «прядки». Дозвілля було ніби фоном для праці: забави починалися лише після того, як молодь потомилася. У центральних областях України після завершення роботи влаштовували у складчину вечерю. На Андрія на вечорницях розваги переважали над працею. У той вечір багато ворожили, співали, гостилися.

Висновок

Отже, повсюдно в Україні вечорниці — це традиційна форма спілкування молоді, оперта на трудову і розважальну основу.

Кожна місцевість мала своє забарвлення вечорниць з піснями, танцями, звичаями. Все це створювалося в процесі спілкування, тривалого перебування разом, творчої ініціативи кожного. Молодь творила мистецтво, продовжувала традиції дідів і батьків.

На сьогодні все це — історія. Вечорниці сьогодні — переважно концерти на сцені, в яких найчастіше беруть участь літні люди. Це можна пояснити й тим. що в селах мало молоді, а ті, хто залишився, тягнуться до міської культури. Вихід із цієї ситуації, очевидно, слід вбачати у створенні молодіжних клубів за інтересами, де можна було б спілкуватися, співати, вишивати, розважатися.

Література

1. Маркевич а. И. Меры против вечерниц и кулачных боев в Малороссии// Киевская старина. — 1884. — т.Х (вересень). — с.178-180.

2. Юцевич ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р.