5.Вечорниці у свята

Особливо весело проходили вечорниці у свята, зокрема на Катерини (7 грудня), Андрія (13 грудня), Різдво, Новий рік, Водохреще. Зокрема, від Різдва до Водохреща молодь тільки розважалася (у деяких районах цей період називають Грищами)

На Катерини дівчата сходилися в одній хаті, варили пшоняну кашу і заливали молоком з товченого насіння конопель. Як смеркало, брали кашу й макогона, йшли до воріт Стукали об ворота макогоном і примовляли: «Доле, доле! Йди до мене кашу їсти!» Потім заносили кашу в хату, а самі йшли лічити в огорожі кілки, примовляючи: «Вдівець, молодець...» Який залишиться на краю, за такого дівчина вийде заміж. Після цього йшли попід хати слухати. Коли в хаті при розмові дівчина почує слово «сядь», то це означало, що цього року заміж не вийде, а коли скажуть у хаті «йди», «біжи» — то вийде.

Потім дівчата й хлопці сідали вечеряти. Спочатку їли кашу, а за нею все, що наготували. По вечері кожна дівчина виламує гілочку вишні: повернувшись додому, поставить її на покуті у воду (як розцвіте до Різдва чи Нового року, то дівчина цього року вийде заміж). Після вечері хлопці йдуть додому, а дівчата зав'язують кожна собі у пазуху конопляне сім'я і лягають спати. На Херсонщині дівчина на передоднів Катерини зав'язувала у вузлик конопляне сім'я і носила при собі до Нового року, а вночі під Новий рік несла його на тік. сіяла там і, скинувши з себе спідницю, волочила. Якщо навесні це сім'я зійде, то дівчина буде щасливою.

На Андрія збиралися кусати «калиту» («коржа») і також ворожили. На Звенигородщині це було так. Дівчата сходилися, готували вечерю. Коли темніло, йшли до криниці, кожна набирала в рот води, несла додому не озираючись: на тій воді замішувала дві балабушки і позначала їх соломинками, колосочками. Пекли балабушки разом з «калитою». На «калиту» тісто місили з маком, медом, вишнями, родзинками. Розкачують великий корж, кладуть на нього вишні та горіхи, накривають зверху другим коржем, посипають маком і роблять різні візерунки. Спечені балабушки дівчата клали на низенький стільчик, приводили від сусідів або знайомих собаку. Собака понюхає всі балабушки, а потім бере. Чию першу візьме, то та дівчина перша вийде заміж, а в котрої не візьме — та не вийде. Потім надягають собаці на шию уквітчане перевесло і виводять з хати.

Сходяться хлопці, вішають до сволока на стрічці «калиту». Ставлять відро, а в ньому розведену з водою сажу, і стають біля «калити» два хлопці з квачем. Усі інші сідають по черзі верхи на коцюбу, під'їжджаючи до «калити». Той, що під'їде, каже: «Добривечір тобі, пане Калитинський!» — «Здоров був, пане Коцюбинський!» — «Я приїхав калити кусати!» — «А я буду по зубах писати!» — «А я кусну!» — «А я писну!» Калитинський і всі присутні намагаються розсмішити Коцюбинського. Якщо це їм вдається, Калитинський «пише» по обличчі Коцюбинського сажею, а якщо ні -- Коцюбинський підстрибує, щоб вкусити «калиту». При цьому багато жартували. Ось як пише про «калиту» М.Кропивницький у п'єсі «Дурисвітка»:

ХИМА: Діду, діду, я до тебе їду калити кусати!

ХВИЛИМОН: А я тебе буду віхтем цим писати.

ХИМА: Як засміюсь, тоді провинюсь.

ХВИЛИМОН: А що в тебе під носом?

ХИМА: Губа!ХВИЛИМОН: А на губі що?

ХИМА: Нема нічого.ХВИЛИМОН: А я бачу!

ХИМА: Що?ХВИЛИМОН: Задачу.

ХИМА: Яку задачу?

ХВИЛИМОН: Сир та муку, і грудочку масла, що ще від Пущення Антонові припасла!

На коцюбі їхати до «калити» мусять усі, навіть господиня хати. Вечеряють, колядують, хлопці йдуть додому, а дівчата -- на річку чи ставок, встромляють руку в ополонку і шукають, чи не трапиться що. Коли яка знайде шматок тканини, то вийде за ткача, коли трісочку — за теслю, ремінця — за шевця, соломинку — за хлібороба. Потім ідуть у садок, беруть з пазухи конопляне сім'я, те, що на Катерини зав'язали, і сіють по снігу, примовляючи: «Андрію, Андрію! Я на тобі коноплі сію, спідницею волочу, бо я заміж хочу!» Після цього розходяться або йдуть знову до хати, вечеряють і там ночують.

На Бойківщині також на Андрія дівчата сіяли льон чи коноплі, примовляючи так само, волочили ногавицями (штаньми), клали їх під голову, лягаючи спати, щоб приснився суджений: ворожили також на балабушки, рахували кілки в огорожі. На Рівненському Поліссі в цей вечір дівчина вибігала на подвір'я з першим млинцем і слухала, де гавкає собака — туди й заміж піде. Ворожили ще й так: наливали води в склянку або тарілку, клали кілька соломинок зверху у вигляді місточка і ставили під ліжко. Як присниться, що хтось переводить через місток -ото й буде наречений.