
- •1. Місце муніципального права в системі національного права України.
- •2. Муніципально-правові відносини (поняття, види, зміст).
- •3. Муніципально-правові норми та муніципально-правові інститути.
- •4. Поняття, предмет, система науки муніципального права.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!подивитися ще
- •Система науки мп:
- •5. Методологічні основи і джерела науки муніципального права.
- •Джерела науки муніципального права.!!!!!!!!!!!!
- •6. Функції науки муніципального права. Функції:
- •Функції науки муніципального права.
- •7. Навчальна дисципліна “Муніципальне право” та її значення для підготовки юристів.
- •8. Роль муніципального права в процесі становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні.
- •1.М/с як категорія сучасного державознавства.
- •Основні аспекти поняття м/с:
- •9. Міжнародно-правове регулювання та основні тенденції розвитку місцевого самоврядування.
- •1.Міжнародно-правове регулювання м/с групи документів:
- •3.Основні європейські тенденції розвитку м/с
- •10. Всесвітня декларація місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування. Всесвітня декларація місцевого самоврядування
- •11. Відтворення в Конституції та законодавстві України основних принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.
- •12. Види муніципальних систем в зарубіжних країнах.
- •Муніципальні системи зарубіжних країн:
- •13. Англосаксонська, континентальна модель місцевого самоврядування, інші моделі організації публічної влади на місцях.
- •14. Особливості муніципальної системи України.
- •15. Правове регулювання та особливості функціонування органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •16. Поняття місцевого самоврядування та його зміст.
- •17. Правова природа сучасних теорій місцевого самоврядування.
- •7. Теорія муніципального дуалізму і сучасна правова доктрина місцевого самоврядування
- •18. Правова політика у сфері місцевого самоврядування
- •19. Принцип державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.
- •Державна підтримка місцевого самоврядування.
- •20. Правові, соціальні, політичні, інституційні, функціональні аспекти реформування місцевого самоврядування в Україні.
11. Відтворення в Конституції та законодавстві України основних принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.
Європейська хартія місцевого самоврядування (1985 р.) (далі – Хартія місцевого самоврядування) на сьогодні є основним міжнародно-правовим документом з питань місцевого самоврядування для країн-членів Ради Європи. Метою цього документу є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо організації місцевого управління на засадах самоврядності, які є обов’язковими для вказаних країн. Хартія місцевого самоврядування зобов'язала держави, які її підписали, застосовувати основні правові норми, що гарантують правову, адмiнiстративну й фінансову самостійність територіальних громад та їх органів.
Як відомо, Україна є членом Ради Європи з 1995 р. і на виконання своїх зобов’язань перед цією європейською інституцією наша держава ратифікувала Хартію місцевого самоврядування.
Нині в Україні триває процес імплементації Хартії місцевого самоврядування. Проте темпи й обсяги цієї імплементації не повною мірою задовольняють Конгрес місцевих і регіональних влад Європи (далі – КМРВЄ), яким здійснюється моніторинг дотримання положень вказаного документу з боку країн-членів Ради Європи.
З огляду на викладене вище, виокремлюються три основоположні проблеми, пов’язані з імплементаційним процесом Хартії місцевого самоврядування у правове поле держави.
Проблема перша (головна): проблема форми моделі влади, що має закріпитися під час сучасних конституційних реформ.
Проблема друга: відображення у Конституції України та Законі України від 21 травня 1997 р. № 280/98-ВР „Про місцеве самоврядування в Україні” принципів місцевої самоврядності, визначених Хартією місцевого самоврядування.
Проведене дослідження стану правової реалізації положень Хартії місцевого самоврядування свідчить про їх неповне відтворення в Конституції України та чинних законах України. Якщо конституційне і законодавче визнання місцевого самоврядування, визначення його підзаконності знайшли своє відображення у правовому полі держави, то стан реалізації інших правових вимог європейської спільноти щодо місцевої демократії залишається недостатнім і частково незадовільним.
12. Види муніципальних систем в зарубіжних країнах.
Види муніципальних систем в зарубіжних країнах
Система м/с кожної окремо взятої країни обумовлюється чинниками:
Формою територіальної організації держави;
Багаторівневість адміністративно-територіального поділу; (локальне, місцеве, обласне місцеве самоврядування)
Муніципальна система, яка характеризує відносини місцевих органів з органами державної влади
Муніципальні системи зарубіжних країн:
Максимально централізована система центрального управління (у монархічних країнах):
органи самоврядування фактично не створюються, а місцеві справи вирішуються представниками держави, спеціально призначеними монархом чиновниками.
Іберійська система (Іспанія, Португалія, країни латинської Америки):
функції місцевого управління на всіх територіальних рівнях здійснюють обрані представницькі органи, а також обрані радою або населенням одноособові виконавчі органи, які за посадою очолюють відповідні ради і водночас затверджуються центральною владою у якості її представників у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. (застосовується на рівні міста Києва)
Континентальна (Франція, Італія, Болгарія, Угорщина):
поєднання виборного місцевого представницького органу і призначені представника центральної влади, який здійснює наглядові функції за функціонуванням м/с, як правило в територіальних одиницях вищого рівня (обласний рівень в Україні)
Англосаксонська (Канада, США, Австралія, Великобританія):
вирішення місцевих питань здійснюють обрані населенням колегіальні представницькі органі, які функціонують автономно, існують на усіх рівнях місцевого управління, діють незалежно один від одного і юридично не пов'язані з центральною владою (локальний рівень по відношенню до сільських, селищних, міських рад)
Радянська система м/с (Куба, Китай, В'єтнам):
існування на усіх територіальних рівнях представницьких органів, які формують виконавчу владу, побудовані на засадах централізму з обов'язковим підпорядкуванням представницьких органів нижчого рівня вищим. (виконавчі комітети, які виконують президіальну функцію).
Україна відноситься до змішаної системи.