3.Основні європейські тенденції розвитку м/с

1. Інтернаціоналізація (зближення) муніципальних концепцій і систем

2. Модернізація м/с на засадах оптимальної децентралізації, субсидіарності, пропорційності

3. Забезпечення паритетності у відносинах муніципальної державної влади з чітким визначенням сфер відповідальності кожного

4. Дерегуляція (зменшення законодавчого регулювання)

5. Набуває значення концепція муніципального замовлення і надання органам м/с муніципальних послуг населенню відповідних адміністративно-територіальних одиниць

6. Демократизація політичної влади

7. Професіоналізація і бюрократизація муніципального управління (посилення професіоналізму. Здійснення своєї діяльності на професійних засадах, а не на громадських)

8. Зміцнення матеріально-фінансової основи муніципальної влади, впровадження методів і форм ринкового менеджменту у муніципальне господарство (встановлення податків, ліцензування, укладання договорів тощо )

9. Вдосконалення територіальної основи м/с, яке проводиться за декількома напрямками:

• Укрупнення адміністративно-територіальних одиниць

• Запровадження регіонального рівня влади

• Урбанізація та створення міських агломерацій

10. Посилення інтеграційних процесів між муніципальними органами і запровадження нових форм муніципального співробітництва.

10. Всесвітня декларація місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування. Всесвітня декларація місцевого самоврядування

Всесвітня декларація місцевого самоврядування з'явилася всього через два місяці після відкриття для підписання Європейської хартії місцевого самоврядування. Вона була прийнята Конгресом Міжнародної Спілки місцевої влади (МСМ В) 26 вересня 1985 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) і значною мірою збігається з положеннями Європейської хартії1.

Документ складається з Преамбули і 11 статей. Преамбула містить положення про те, що проголошення даної Декларації здійснюється з тим, "щоб вона стала для всіх націй стандартом, до якого необхідно прагнути, з метою досягнення демократичного процесу, поліпшуючи, таким чином, добробут свого населення".

Стаття 2 Декларації дещо інакше, у ширшому ракурсі, порівняно зі ст. З Європейської хартії, трактує концепцію місцевого самоврядування. Під ним тут слід розуміти "право й обов'язок місцевих органів влади регулювати і вести державні справи (а не значну частину місцевих справ. — Авт.) під свою особисту відповідальність і в інтересах місцевого населення".

Особливістю цього документа є також виділення питання про міжнародні зв'язки місцевої влади в окрему ст. 10, що, трактуючи в розширювальному аспекті передбачене ст. 9 їхнє право на утворення спілок, включає в нього і право на утворення міжнародної спілки місцевих органів влади. Крім того, передбачається право місцевих влад на підтримку зв'язків з їхніми колегами в інших країнах світу з метою взаємного обміну, співробітництва і сприяння міжнаціональній згоді.

_______________________________________________________________________________

Європейська Хартія місцевого самоврядування була прийнята під егідою Конгресу Місцевих та Регіональних Влад Європи  і була відкрита для підписання державами-членами Ради Європи 15 жовтня 1985 та набрала чинності в 1 вересня 1988 року. Майже всі держави-члени Ради Європи є учасниками Статуту — виняток становлять три мікро-держави : Монако, Андорра та Сан-Марино. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві і застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування.

Крім того, Хартія є першим юридичним документом, що гарантує дотримання принципу субсидіарності державами — членами Ради Європи. Таким чином, місцева влада повинна здійснювати управління і контролювати значну частину публічних зобов'язань в інтересах місцевого населення і під своєю відповідальністю

Хартія складається з Преамбули та трьох частин.

• Преамбула закріплює фундаментальні принципи Хартії, якими є: роль місцевого самоврядування в забезпеченні демократії, ефективного управління та децентралізації влади; рольмуніципальних утворень в розвитку Європи; необхідність для муніципалітетів мати широку автономію.

Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії.

• Друга частина містить різні положення щодо зобов'язань держав, що підписали і ратифікували Хартію, виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав.

• Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких, як правило, стандартно і є в наявності у всіх конвенціях Ради Європи: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст.16), тощо