Тема: суб’єктивна сторона складу злочину

1. Поняття, ознаки і значення суб’єктивної сторони складу злочину.

Суб’єктивна сторона складу злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості і волі до суспільна небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Зміст суб'єктивної сторони складу злочину розкривають такі юридичні ознаки:

1) вина;

2) мета;

3) мотив;

4) емоційний стан особи в момент вчинення злочину.

Всі ознаки тісно пов'язані між собою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочину неоднакові. Вина особи – це основна, обов'язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину. Мета, мотив, емоційний стан особи в момент вчинення злочину –це факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, які мають значення обов'язкових ознак лише в тих випадках, коли названі в кримінальному законі як обов'язкові ознаки конкретного злочину.

Значення суб’єктивної сторони складу злочину:

1) вона виступає обов'язковим елементом будь-якого складу злочину, а її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного;

2) впливає на кваліфікацію злочинів і дозволяє відмежовувати подібні злочини за об'єктивними ознаками;

3) зміст суб'єктивної сторони істотно впливає на ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь суспільної небезпечності особи суб'єкта і тим самим на призначення покарання.

2. Поняття і значення вини

Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Основними елементами, які характеризують вину є:

1) зміст вини – це відображення в психіці особи об’єктивних ознак вчинення злочину, тобто фактичних ознак, які характеризують об’єкт і об’єктивну сторону злочину;

2) сутність вини – це соціальна природа вини, яка проявляється у вчиненому особою злочинному діянні. Соціальна сутність вини полягає у негативному ставленні особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, до тих цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом, а при необережній формі вини – в байдужому ставленні до цих благ;

3) форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи при вчиненні злочину. Вони характеризують психічне ставлення особи до діяння і його наслідків. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25). Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості та злочинної недбалості;

4) ступінь вини – це категорія кількісна. Ця категорія визначається: а) об’єк-тивними обставинами; б) характером суспільно небезпечного діяння; в) особливостями психічного ставлення особи до вчиненого; г) мотивом і метою; д) обставинами, що характеризують особу винного; е) поведінкою жертви.

Значення вини:

1) наше право виходить з принципу відповідальності за винне діяння і його наслідки, виключається відповідальність особи без вини;

2) відсутність вини означає відсутність суб’єктивної сторони складу злочину, а отже і самого складу злочину;

3) вина має важливе значення для кваліфікації злочину і визначення міри покарання за його вчинення.