Система тваринництва її елементи. Організаційно-економічна оцінка.
Система тваринництва – це сукупність технічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів ведення виробництва, спрямованих на збільшення виробництва продукції тваринництва і підвищення його ефективності.
До технічних заходів належать типи будівель, споруд для утримання худоби, системи машин і механізмів для виконання виробничих процесів, первинної переробки продукції тощо.
Зооветеринарні заходи включають організацію відтворення стада, поліпшення племінних якостей тварин, способи їх утримання, типи годівлі, засоби захисту від хвороб тощо.
До організаційно-економічних заходів відносіть обґрунтування спеціалізації тваринництва, структури стада та щільності поголів’я худоби, розмірів ферм і комплексів, розміщення їх на території підприємства, організації та оплати праці, планування розвитку галузей, внутрішньогосподарських і міжгосподарських зв’язків тощо.
Виділяють такі системи тваринництва:
пасовищна поділяється: на відгінно-пасовищну систему, коли худобу переганяють протягом року з одних сезонних пасовищ на інші; культурно-пасовищну систему, що поєднує цілорічне пасовищне утримання худоби на природних або поліпшених кормових угіддях з активним втручанням людини у виробничі процеси;
пасовищно-стійлова (стійлово-пасовищна) система виникла в районах, де цілорічне випасання худоби неможливе через природні умови, і тому зимова годівля тварин і догляд виконується людиною.
стійлова система характеризується високим рівнем втручання людини у виробничі процеси, це найбільш інтенсивна система тваринництва, часто замість цілорічного утримання використовують стійлово-табірну систему.
Економічна оцінка систем тваринництва:
продуктивність худоби;
вихід валової продукції і чистого доходу на 1 голову; на 1 га кормової площі; на 1 грн. виробничих затрат;
вихід продукції на 1 годину або затрати праці на 1 ц продукції в люд.-год.;
рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва.
Кормовий план і кормовий баланс. Методи розрахунку потреби в кормах.
Розрахунок потреби в кормах для тваринництва на певний період називається планом потреби в кормах. Його складають на рік, стійловий і пасовищний періоди, квартал, місяць. Основою для розрахунків потреби в кормах є дані про поголів’я тварин та обсяг виробництва продукції, норми годівлі тварин та норми витрат корму на одиницю продукції.
У практиці застосовують такі способи розрахунків потреби в кормах:
за плановою кількістю тварин і птиці у фізичних головах та нормами їх годівлі в натуральних кормах; за плановим поголів’ям тварин і птиці в умовних головах та нормою потреби корму на одну умовну голову в кормових одиницях;
за плановим обсягом виробництва тваринницької продукції та нормами витрат корму (у кормових одиницях) на одиницю різних видів продукції.
Потребу в кормах на календарний рік (з 1 січня по з1 грудня) обчислюють на основі середньорічного поголів’я тварин, які беруть з таблиці обороту стада, та річних норм їх годівлі.
Потребу в кормах на господарський рік обчислюють від урожаю планового до урожаю наступного року, що пов’язано зі строками надходження їх із земельних угідь. Розрахунки здійснюють за річними нормами годівлі та середнім поголів’ям тварин за господарський рік (беруть вихідне поголів’я на кінець планового року з обороту стада). На основі даних про потребу в кормах на господарський рік визначають посівні площі відповідних зернофуражних і кормових культур, включаючи і насінні ділянки, поділивши потребу в кормах на вихід їх з 1га цих культур. Перед цим спершу обчислюють, скільки кормів надійде з природних угідь, кількість побічної кормової продукції продовольчо-технічних культур і закупівлі кормів. Обчислену потребу в кормах у натурі за їх поживністю перераховують у кормові одиниці, що дає змогу підсумувати загальну кількість їх і визначити рівень кормо виробництва на 1га сільськогосподарських угідь та умовну голову тварин. Визначають також кількість протеїну та її відповідність зоотехнічним нормам.
Кормовий баланс – це зіставлення потреби в кормах з надходженням їх з різних джерел за видами і групами та ступінь забезпеченості ними тварин.
У балансі відображають потребу в кормах, надходження їх з різних джерел; надлишок чи нестачу; джерела покриття нестачі або спосіб реалізації надлишку. Джерелами надходження кормів, є посіви кормових культур, природні кормові угіддя, побічна продукція вирощування, відходи переробки продовольчих і технічних культур, купівля.
За даними балансу, зокрема у разі виявлення нестачі важливих видів кормів, вносять відповідні зміни у структуру посівних площ культур та намічають інші заходи для їх поповнення.