Система внутрішньогосподарського планування, види і характеристика планів.

Планування на підприємстві – це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу.

Планування – це діяльність, спрямована на розробку, оцінювання та відбір засобів для досягнення заздалегідь поставленої мети.

Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне і поточне планування.

Перспективне планування буває довгострокове (охоплює період більше п’яти років) і середньострокове (на період від двох до п’яти років)

Поточне планування полягає в розробці річних планів, а також планів на коротші періоди (квартал, місяць).

За змістом планових рішень виділяють: стратегічне, тактичне та оперативно-календарне планування.

Стратегічне планування, як правило орієнтується на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку об’єкта господарювання. У результаті перспективного планування підприємство ставить перспективні цілі й розробляє засоби їх досягнення.

У результаті тактичного планування складається план економічного і соціального розвитку підприємства, що є комплексною програмою виробничої, господарської і соціальної його діяльності на певний період.

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у планування господарської діяльності фірми. Основним його завданням є конкретизація показників з метою повсякденної планомірної роботи підприємства та його структурних підрозділів.

Розрізняють такі етапи планування:

• аналіз досягнутого рівня розвитку економіки;

• науковий прогноз можливих і ефективних напрямів розвитку економіки і вибір оптимального напряму;

• розробка планів за всією номенклатурою показників на основі аналізу виконання попереднього плану і прогнозу наступного розвитку;

• контроль виконання плану.

Внутрішньогосподарське планування – це економічна єдність перспективних, річних та оперативних планів, які складаються в господарстві.

Система внутрішньогосподарського планування в системі державного регулювання АПК України

Система внутрішньогосподарського планування в системі державного регулювання АПК України

Значення і методика розробки робочих планів по основних періодах с/г робіт.

Оперативні плани складають на короткі проміжки часу – окремий виробничий період, місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну. В рослинництві розробляються оперативні робочі плани на періоди найважливіших сільськогосподарських робіт (весняних, догляду за посівами і насадженнями, збирання врожаю та ін.), а також плани-наряди на виконання робіт.

У робочих планах на періоди окремих сільськогосподарських робіт передбачається:

• перелік і обсяги робіт у хронологічній послідовності та агротехнічні вимоги до їх виконання. Вихідними даними для робочих планів є технологічні карти;

• кількість робочих днів, необхідних для виконання встановленого обсягу робіт в оптимальні агротехнічні строки;

• склад агрегатів, їх змінний, денний і сезонний виробіток;

• денна потреба в робочій силі, тракторах, машинах, комбайнах, транспортних та інших засобах, яка визначається шляхом ділення обсягу робіт на результат від множення агротехнічного строку на норму виробітку.

Для цього складають графіки потреби в ресурсах і визначають дні найбільшої напруги; потім їх вирівнюють, змінюючи в межах допустимих норм календарні строки виконання окремих процесів. За необхідності планують залучення додаткової техніки і обслуговуючого персоналу.