Суть значення і основні принципи планування і прогнозування економічного і соціального розвитку с/г підприємств. Методи планування.

Планування – це діяльність, спрямована на розробку, оцінювання та відбір засобів для досягнення заздалегідь поставленої мети.

Розробка планів здійснюється виходячи з таких принципів:

• науковість планування;

• єдність інтеграції, диверсифікації та збільшення вироб­ництва;

• стратегія менеджменту;

• забезпечення пропорційності і збалансованості на основі визначення провідних ланок діяльності;

• єдність політики та економіки;

• розвиток матеріального й культурного рівня життя гро­мадян;

• поєднання і узгодження перспективних та річних планів;

• систематичний контроль за виконанням планів.

Принцип науковості планування полягає в тому, що плани повинні складатися з урахуванням наукових досяг­нень у галузі та механізмів дії економічних законів розвитку .суспільства і виробництва.

Принцип єдності інтеграції, диверсифікації та збільшен­ня виробництва передбачає використання позитивної дії кооперування та інтеграції з іншими підприємствами щодо виробництва та переробки окремих видів продукції. Інтеграція створює умови для оптимального поєднання окремих видів виробництва й інтересів учасників спільної діяльності, забезпечує ефективне використання засобів виробництва та підвищення продуктивності праці.

Принцип стратеги маркетингу — на сучасному етапі пере­ходу до ринкових відносин маркетинг є невід'ємною частиною виробництва. Тому, плануючи той чи інший вид діяль­ності, слід завжди враховувати механізми його дії.

Принцип забезпечення пропорційності і збалансованості на основі визначення провідних ланок діяльності передбачає виявлення головних напрямів, які є вирішальними в діяль­ності підприємства, враховуючи його земельні та потенційні ресурсні можливості. Він вимагає встановлення суворих кількісних і якісних співвідношень як між окремими взаємо­пов'язаними видами діяльності, так і між елементами вироб­ничого процесу на різних операціях технологічної лінії, які дають змогу забезпечити найповніше завантаження людей і машин у просторі та часі.

Принцип єдності політики і економіки виходить із того, що плани розвитку економіки тісно пов'язані з політикою держави і на різних етапах її соціального та економічного розвитку економіка характеризується різною суттю та напрямами. Держава регулює економічну політику щодо пріо­ритетних напрямів розвитку виробництва податковою та ціновою системами, інвестуванням в окремі галузі з метою сприяння їх розвитку.

Принцип розвитку матеріального й культурного рівня життя громадян полягає в тому, що на різних етапах соціально-економічного розвитку змінюється попит на окремі види товарів, продуктів та послуг. Це залежить від досягну­того рівня добробуту населення, у якого виникає потреба в більш якісних та цінних товарах і продуктах.

Принцип поєднання і узгодження перспективних та річ­них планів вимагає постійної узгодженості та взаємозв'язку між ними. У перспективних планах відображуються основні напрями діяльності й укрупнені показники розвитку. Річнім плани деталізують ці виробничі напрями, уточнюють кількіс­ні показники з урахуванням змін, які відбуваються на ринку, та досягнень науково-технічного прогресу.

Принцип систематичного контролю за виконанням планів передбачає своєчасне і постійне виявлення причин, які спри­чинюють відхилення у виконанні планів, та визначення шляхів усунення цих відхилень або коригування планів відповідно до обставин, що виникли внаслідок непередбаче­них умов. Повсякденний контроль дає змогу своєчасно вияв­ляти диспропорції, які виникають, й оперативно використо­вувати наявні резерви для прискорення темпів зростання виробництва та збуту продукції.

Методи планування. До найбільш поширених методів планування належать: балансовий, розрахунково-конструк­тивний, економіко-математичний і нормативний. Про них ми уже згадували вище. Тому зупинимося на них дуже коротко.

Балансовий метод — найбільш поширений, і його суть полягає у встановленні пропорцій між потребою в ресурсах для визначеної діяльності та можливостями їх забезпечення. При цьому розробляють таблиці балансу, які складаються із двох частин: витратної, яка відображує потреби, і прибуткової — наявність і надходження. За змістом баланси поділяють на три групи: натуральні, вартісні і праці. У нату­ральних йдеться про сільськогосподарські угіддя, техніку, енергоресурси, насіння, добрива, засоби захисту рослин і тварин, корми та ін.; у вартісних — про доходи і витрати праці — потребу та наявність робочої сили.

Розрахунково-конструктивний метод передбачає вико­ристання при плануванні багатоваріантних розрахунків та вибір із них найбільш сприятливих для визначеного виду діяльності. Даний метод застосовують при виборі спеці­алізації і поєднання галузей, формуванні машинно-трактор­ного парку, визначенні структури посівних площ, сівозмін, організації внутрішньогосподарських формувань, виборі сис­тем оплати праці тощо.

Економіко-математичний метод доповнює розрахунково-конструктивний. При використанні економіко-математичних моделей, комп'ютерної і електронно-обчислювальної техніки розширюються можливості вибору оптимальних рішень при плануванні тієї чи іншої позиції. Суттєво зменшується час на розрахунки, одержання даних щодо диспропорцій, які виникають при плануванні виходу продукції та витрат на її виробництво.

Розробити будь-який план, не користуючись норматива­ми, неможливо. У тій чи іншій зоні України уже склалися сталі, перевірені практикою нормативи щодо висіву насіння, затрат праці на одиницю роботи, голову худоби, одиницю продукції, витрат паливно-мастильних матеріалів та інших складових виробництва.

За допомогою нормативного методу планують розміри податків, створення фонду заробітної пла­ти, капіталовкладення у будівництво об'єктів, придбання техніки, інші показники. Цей метод підвищує ступінь обґрунтованості планів, значно спрощує розрахунки й скорочує час на їх виконання.