
- •1. Предмет історії філософії
- •2. Природа філософського знання, його місце у світогляді.
- •3. Духовне зростання людства крізь призму ясперівської концепції осьового часу
- •4. Західна та східна культурі парадигми. Проблеми сумісності.
- •5. Філософська культура Стародавнього Сходу. Основні особливості
- •7. Основні засади буддизму
- •8. Проблема страждання у буддизмі
- •9. Чотири буддистські благородні істини
- •10. Жень як центральна категорія конфуціанства.
- •11. Вчення Конфуція про виправлення імен.
- •12. Ґенеза, природа і розвиток античної філософії
- •13. Періодизація античної філософії.
- •14. Роль Гомера і Гесіода у формуванні давньогрецького світогляду
- •Гомер «Іліада», «Одіссея»
- •Гесіод «Теогонія», «Праці і дні»
- •14. Гомер і Гесіод.
- •15. Перші іонійці – натурфілософія мілетської школи
- •16. Філософія Фалеса.
- •20. Діалектика Геракліта Ефеського.
- •21. Геракліт і його вчення про Логос
- •24. Вчення про буття і небуття Парменіда.
- •Буття – Єдине
- •25. Апорії Зенона: логічне доведення відсутності руху.
- •26. Атомістична теорія Демокріта.
- •27. Софістика і зміщення осі філософського пошуку з космосу на людину.
- •28. Мудрець перед лицем смерті – Сократ.
- •29. Особливості філософського стилю Сократа – іронія і маневтика.
- •30. Переоцінка Сократом традиційних цінностей.
- •31. Постать Сократа. Історико-філософські наслідки.
- •33. Вчення Платона про ідеї
- •33. Структура платонівського світу ідей
- •34. Проблема людини у Платона – дуалізм душі і тіла.
- •35. Діалог Платона Федон.
- •36. Критика Аристотелем платонівського вчення про ідеї.
- •37. Філософська система Арістотеля
- •Історичний підхід
- •Класифікація наук
- •38. Арістотелівська теорія чотирьох типів причин
- •39. Психологія Арістотеля – вчення про три душі.
- •40. Етика Арістотеля
- •41.Дві парадигми природи мист-ва: Платон і Арістотель. Вчення Аріфстотеля про катарсис
- •42. Вчення Арістотеля про Катарсис
- •43. Александр Македонський і перехід від класичної до елліністичної епохи. Зміна орієнтирів.
- •44. Філософські напрямки елліністичної епохи(епікуреїзм,стоїцизи, еклектизм)
- •46. Основні риси філософії стоїків
- •Епіктет
- •Марк Аврелій 2 ст
- •47. Стоїцизм. Періодизація і загальна х-ка
- •48. 49. Філософія неоплатоніків. Вчення Плотіна про еманацію. Тріада неоплатонізму.
- •49. Вчення Плотіна про еманацію. Тріада неоплатонізму
- •51. Етика неостоїцизму – Сенека
- •52. Феномен християнства в історичному контексті.
- •53. Філософсько-богословські теорії Філона Александріївського. Теологічне переосмислення вчення про Логос. Гносеологічний принцип містичного екстазу
- •55. Періодизація патристики
- •56. Апологетика перших століть християнства. Фідеїзм Тертулліанна
- •57. Антагонізм граду земного і граду Божого у філософіїї Августина Блаженного
- •58. Філософські і богословські погляди Августина.
- •59. «Сповідь» Августина Блаженного.
- •60. Вчення про предестинацію Августина.
- •61. Августинове тлумачення проблеми співвідношення волі людини і волі Бога: проблема божественної благодаті. Вчення про предисценацію.
- •62. Пізня патристика. Северин Боецій.
- •64. «Розрада від філософії» Северина Боеція
- •"Бог- это само счастье, как высшее счастье".
- •65. Загальна характеристика схоластики та її періодизація.
- •66. Полеміка реалізму і номіналізму.
- •67. Рання схоластика. Ансельм Контерберійський.
- •68. Ансельм Кетерберійський і онтології доказу буття Бога
- •69. Зріла схоластика. Тома Аквінський.
- •70. Антропологія Томи Аквінського. Людина як compositum душі і тіла (вчення про людину).
- •72. Співвідношення віри і розуму, теології і філософії в ідейній спадщині Томи Аквінс.
- •74. Пізня схоластика. Вільям Оккам. “Бритва Оккама”
- •75. «Бритва Оккама» і специфіка пізньої схоластики
- •76. Антропоцентричність філософії епохи Ренесансу.
- •77. Натурфілософські ідеї мислителів доби Відродження.
- •79. Скептицизм Мішеля Монтеня
- •80. Зародження протестантизму. Мартін Лютер.
- •81. Емпіризм Френсіса Бекона
- •82. Суб’єктивістське перетлумачення людського пізнання. Протиставлення суб’єкта до об’єкта у філософії Рене Декарта.
- •84. Релігійна філософія Блеза Паскаля.
- •85. Суперечлива природа людини у Паскаля. Людина як «Мислячий очерет».
- •86. «Думки» Паскаля. Основні ідеї.
- •87. Феномен Просвітництва (від деїзму до атеїзму). Значення «Енциклопедії».
- •89. Особливості діалектичного методу Гегеля. Гегелівська тріада.
- •90. Філософська система ґ.В.Ф. Геґеля.
- •91. Суперечність між системою і методом у філософії Гегеля
- •92.Етичні погляди Канта.
- •93. Гносеологічна концепція Канта. Розум і Розсудок.
- •94. Особливості розвитку філософії в хiх ст. Започаткування некласичної парадигми (Особливості розвитку філософії в післяідеалістичному хх ст.)
- •95. Передекзистенціалізм Скорена Кєркегора. Вчення про 3 стадії людського існування.
- •96. Філософія життя. Загальна х-ка
- •98. Філософія позитивізму. Основні етапи
- •99. Екзистенційна філософія у хх столітті.
- •100. Філософія неотомізму.
1. Предмет історії філософії
Серед філософських дисциплін історії філософії належить особливе місце. Оскільки історичний підхід до предмета, дослідження його становлення і розвитку є одним із способів розкриття його суті, історія філософії допомагає осягнути суть самої філософії. Знаючи історію становлення ідей, історичні зразки витлумачення певних філософських проблем, можна краще зрозуміти й оцінити конкретну філософську концепцію. Зрозуміло, що і сучасна філософія не може правильно зорієнтуватися без певної суми знань з історії філософії.
Знання з історії філософії потрібні не тільки тим, хто вивчає філософію, а кожній культурній людині. Адже філософія є не тільки елементом культури, але й системою знання, впливу якої зазнали всі складові духовної культури — релігія, мистецтво, наука, право тощо. Платон, Августин (Блаженний) Аврелій, Декарт, Фрідріх Ніцше були філософами, але вплив їх учень виходить далеко за межі філософії.
Знання з історії філософії важливі ще й тому, що вона вчить світоглядному плюралізму та ідеологічній толерантності, сприяє звільненню від догматизму і духовному розкріпаченню особи. Кожна з філософських систем самодостатня, обґрунтована й оригінальна. Відмінності між ними не завжди зводяться до опозиції «істина — хибність».
Історія філософії вивчає філософію, її існування в реальній історії. Об'єктом її вивчення є реальний історико-філософський процес. А те, що вивчає історія філософії в цьому реальному процесі (предмет дослідження), метод, яким вона його вивчає, по-різному трактується істориками філософії.
Існують концепції, які цілком заперечують історичний підхід до філософії. На думку їх прихильників, філософські системи мовби співіснують в історичному просторі, а історія філософії постає співбесідою філософів поза часом. Кожна філософська система є певною відповіддю окремого мислителя на вічні філософські проблеми.
Однак філософія є не просто елементом культури, укоріненим у певну епоху. їй притаманна налаштованість на пізнання, науковість. Історію філософії можна розглядати як історію життя і творчості окремих філософів і як історичний розвиток певних філософських ідей, проблем.
2. Природа філософського знання, його місце у світогляді.
У своєму формуванні та розвитку світогляд пройшов певні історичні етапи, що дало підстави виділити три історичні його типи: міфологічний, релігійний, філософський. А для повноцінного уявлення про філософію як тип світогляду необхідно з'ясувати її суттєву відмінність від міфології та релігії.
Принципова відмінність релігії від міфології полягає в тому, що носієм міфологічного світогляду є рід чи інша тотальна спільнота, а релігія спрямована на особу.
Філософський світогляд. Філософія виникла водночас із релігією. Носієм філософського світогляду також є особа. Принципова відмінність філософського світогляду від попередніх типів полягає в тому, що він заснований на розумі, тоді як релігія — на вірі, міфологія — на страхові. По-друге, релігія та міфологія оперують чуттєвими образами, філософія — абстрактними поняттями. І нарешті, філософія цілком позбавлена функції та засобів соціального контролю. Міфологію та релігію індивід приймає в готовому вигляді, часто несвідомо і примусово, особиста творчість при цьому відсутня. Філософія ж є справою особи, вона ґрунтується на засадах свободи. Щоправда, марксистсько-ленінська філософія, будучи в СРСР офіційною ідеологією, виконувала функцію соціального контролю і примусово нав'язувалась, по суті була ерзацрелігією.