22. Які випромінювання відносяться до іонізуючих?

Ионизи́рующее излуче́ние — в самом общем смысле — поток микрочастиц, способных ионизировать вещество. В более узком смысле к ионизирующему излучению не относят ультрафиолетовое излучение и излучение видимого диапазона света, которое в отдельных случаях также может быть ионизирующим. Излучение микроволнового и радиодиапазонов не является ионизирующим, поскольку его энергии недостаточно для ионизации атомов и молекул в основном состоянии.

К ионизирующим (радиоактивным) излучениям относят рентгеновские и γ-излучения, являющиеся электромагнитными колебаниями с очень малой длиной волны, а также α- и β-излучения, позитронное и нейтронное излучения, представляющие собой поток частиц с зарядом или без него. Рентгеновское и γ-излучение вместе называют фотонным излучением.

Основное свойство радиоактивных излучений — ионизирующее действие. При прохождении их в тканях нейтральные атомы или молекулы приобретают положительный или отрицательный заряд и превращаются в ионы. Альфа-излучение, представляющее собой положительно заряженные ядра гелия, обладает высокой ионизирующей способностью (до нескольких десятков тысяч пар ионов на 0,01 м своего пути), но незначительным пробегом: в воздухе 0,02...0,11 м, в биологических тканях (2..,6)10-6 м. Бета-излучение и позитронное излучение — это соответственно потоки электронов и позитронов со значительно меньшей ионизирующей способностью, которая при одинаковой энергии в 1000 раз меньше, чем у β-частиц. Очень большой проникающей способностью обладает нейтронное излучение. Проходя через ткани, нейтроны — частицы, не имеющие заряда, вызывают в них образование радиоактивных веществ (наведенную активность). Рентгеновские лучи, возникающие при β-излучении или в рентгеновских трубках, ускорителях электронов и т. п., а также γ-излучение, испускаемое радионуклидами — ядрами радиоактивных элементов, обладают самой низкой способностью ионизировать среду, но самой высокой проникающей способностью. Их пробег в воздухе составляет несколько сот метров, а в материалах, применяемых для защиты от ионизирующих излучений (свинец, бетон),—десятки сантиметров.

23. Перерахуйте основні причини вибухів балонів для зберігання і транспортування зріджених газів і рідин.

Причинами аварій (вибухів) балонів, призначених для транспорту-

вання і зберігання стиснених, зріднених та розчинних газів під тиском,

вищим 0,07 МПа, є: дефекти та неточності, допущені при їх виготовленні;

перевищення тиску газу в балоні внаслідок його заповнення понад норму;

нагрівання балона; падіння та удари балонів; помилкове наповнення ба-

лона іншим газом та ін.

У процесі експлуатації балони підлягають періодичному опосвідчен-

ню, яке включає зовнішній огляд та випробування.

Якщо при огляді на стінках балонів виявлено корозію, тріщини,

вм’ятини, раковини глибиною понад 10% від номінальної товщини стін-

ки, то постає питання про вибракування таких посудин.

Усі балони, окрім ацетиленових, періодично випробовують спочатку

гідравлічним, а потім пневматичним способом: заповнюють їх стисненим

повітрям до робочого тиску і занурюють у воду для перевірки герметич-

ності.

Ацетиленові балони випробовують лише пневматичним способом за

допомогою азоту під тиском 3,5 МПа із зануренням у воду на глибину не

менше 1 м. Час перевірки визначається спеціальною інструкцією.

Для запобігання помилковому наповненню балонів іншими газами

передбачено розпізнавальне фарбування та маркування їх. Н

ами.

Балони з газами повинні знаходитись на відстані не менше 1 м від опа-

лювальних приладів і не менше ніж 5 м від джерела відкритого вогню.

Експлуатація балонів на підприємстві повинна здійснюватись відпо-

відно до ДНАОП 0.00-1.07-94(Правила будови і безпечної експлуатації

посуди, що працює під тиском). Працівники, які обслуговують балони,

повинні пройти спеціальну підготовку і мати відповідне посвідчення.