Фактори небезпеки землетрусів:

• руйнування будівельних конструкцій будинків та споруд;

• руйнування на потенційно – небезпечних об’єктах, нафто – та газопро­водах, утворення завалів;

• руйнування систем життєзабезпечення та розлами земної кори. Додат­ковою небезпекою є повторні поштовхи.

Наведемо декілька прикладів:

16 грудня 1902 року землетрус у Ферганській долині повністю зруйнував місто Андижан, загинуло 4,5 тисяч чоловік.

28 грудня 1908 року в районі острова Сицилія землетрус супроводжував­ся цунамі висотою морських хвиль 14 м.

1976 р. в Китаї стався землетрус, який забрав 250 тисяч людських життів.

Під час землетрусу у Вірменії, який стався 7 грудня 1988 року і мав силу майже 7 балів, загинуло 25 тисяч осіб, близько 100 тисяч травмовано.

У 1988 році катастрофічний землетрус стався у Азербайджані – було по­вністю зруйноване місто Степанакерт.

25 травня 1995 року стався землетрус в північній частині острова Са­халін, поблизу селища Нєфтєгорськ. Цей землетрус був не самим масштаб­ним, але самим руйнівним в усьому світі за співвідношенням числа людей, які загинули і які проживають в даному населеному пункті – близько 2/3. Економічні збитки склали 100 млрд. доларів, рухнули 17 із 22 панельних п’ятиповерхових 80-квартирних будинків, школа, столова, пекарня, магазин, будинок МВС;

Під руїнами залишилось від 2,5 до 3 тис. чол.; загинуло 1958 чол;

В двох із 17 п’ятиповерхівок, які було зруйновано, почались пожежі че­рез витікання газу;

Зруйновані всі мости, газопровід, нафтопровід.

Локальний землетрус потужністю до 6 балів 2002 року з епіцентром біля с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області, внаслідок яко­го зазнали значних пошкоджень будівлі соціально-культурного призначення та житлові будинки (близько 150 будівель приватного сектора) у смт. Микулинці.

Деякі рекомендації при землетрусах:

- при землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час – тільки декілька секунд, найдовше – хвилину при дуже сильному землетру­сі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберегти спокій та самовладання. Якщо діяти спокійно і свідомо, то є більше шансів залишитися неушкодженим. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам’ятаючи, що найбільш небезпечні предмети, що падають;

- знаходячись у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце, заховатися під стіл чи ліжко. Можна стати у заглибини внутрішніх дверей чи у кут кімнати. Слід пам’ятати, що частіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон, печей та важких предметів, наприклад, холодильників, які можуть перекинутися чи зрушити з місця;

- не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають вздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце;

- знаходячись всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу; буде безпечніше залишити неукріплений одно- чи двоповерховий цегляний будинок, ніж залишатися в ньому. Виходьте з будинку якнайшвидше, але остерігаючись падаючих предметів;

- не глід стрибати з вікна без необхідності. Це може призвести до травми навіть за відсутності загрози руйнування будинку;

- знаходячись на тротуарі поблизу високого будинку, слід увійти у під’їзд чи відійти на відкрите місце, щоб уникнути ударів падаючих уламків;

- знаходячись в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад.

Необхідно залишатися в машині до припинення поштовхів;

- коли здригання ґрунту закінчаться особливо важливо зберігати спокій, негайно розпочати надавання допомоги потерпілим та пораненим.

Друга за важливістю справа – гасіння пожеж. Після цього можна приступати до оцінки втрат та відновлювальних робіт.

- опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо вона потрібна, зупинити кровотечу, накласти пов’язку. Необхідно надати допомогу тим, хто поряд, заспокоїти їх. Важливо подбати про встановлення зв’язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком).

Пам’ятайте: допомога прийде, головне – дочекатися її.

Заощаджуйте сили. Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.

Під час землетрусу чи при безпосередній загрозі його виникнення підприємства та установи усі роботи завершують, проводиться безаварійна зупинка виробництва.

Селевий потік – грязекам’яний чи водокам’яний потік, який мчить з великою швидкістю вниз за течією гірської ріки чи ущелини. Селеві потоки виникають у гірських районах внаслідок сильних дощів чи інтенсивного танення снігів на вершинах гір, а також внаслідок виникнення гірських озер при сповзанні льодовиків, обвалах, зсувах. З часом перемичка руйнується (розмивається) і зірвана вода разом з гірськими породами летить вниз, знищуючи все на своєму шляху.

За зовнішнім виглядом селевий потік – це шалено вируюча хвиля висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Багатьом гірським районам властиве переважання того чи іншого виду селю за вмістом переносимої твердої маси. Так, у Карпатах частіше зустрічаються водокам’яні селеві потоки невеликої потужності, на Північному Кавказі – переважно грязекам’яні, у Середній Азії – грязеві потоки.

Швидкість течії селевого потоку становить 2,5-4 м/с, але під час прориву, заторів вона може сягати 8-10 м/с і більше.

В 1921 році сель фронтом у 200 м пройшов по місту Алмати, знищуючи на своєму шляху будинки, дерева, мости. Було зруйновано 500 будинків, в місто занесено понад 5 млн. тон грязекам’яного матеріалу, пласт цього матеріалу мав товщину близько 2-х метрів.

З метою запобігання подібним лихам в 1966 році поблизу Алмати в урочищі Медео була споруджена гребля заввишки 100 м і шириною в основі 400 м, яка закрила вихід селевих потоків до міста. Ця гребля з успіхом витримала іспит в 1973 році, коли 15 липня на неї з двокілометрової висоти упав сель, котрий в три рази перевищував потужність селя 1921 р.

Методів прогнозу селю у теперішній час не існує. Разом з тим, для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити ймовірність виникнення селів.

Зсуви – це ковзне зміщення великих мас ґрунт у униз по схилу, яке виникає при порушенні рівноваги, викликаному різними причинами. Зсуви можуть бути на всіх схилах зі стрімкістю 20° і більше та в будь-яку пору року. Вони відрізняються не за лише швидкістю зміщення порід (повільні, середні, швидкі) але й за своїми масштабами. Швидкість повільних зміщень порід становить декілька десятків сантиметрів за рік, середніх – декілька метрів за годину чи добу і швидких – десятки кілометрів за годину і більше.

Зсуви, гірські обвали та обсипання – події часті в багатьох країнах світу. Вони здатні викликати великі завали чи обвали автомобільних та залізничних шляхів, руйнування населених пунктів, знищення сільськогосподарських угідь, лісів, спричиняти затоплення і загибель людей.

Величезний зсув у Норвегії забрав із собою 5 млн. кубометрів глинистих ґрунтів і викликав загибель 112 осіб, а також великої кількості худоби.

Захист від зсувів здійснюється відведенням підземних вод у колектори, зменшенням стрімкості берегів, де можливі зсуви, укріпленням берегів лісонасадженнями та інженерними засобами.

Вулкан – геологічне утворення, що виникає над каналами і тріщинами в земній корі, по яких викидаються постійно чи періодично з магматичних джерел на земну поверхню лава, уламки гірських порід, гарячі гази; найчасті­ше вулкани являють собою конусоподібне (чи куполоподібне) утворення, на вершині якого мається кратер чи западина у виді лійки.

Магма – розплавлена маса, що утворюється в нижній частині земної кори і верхній частині мантії на глибині 30-90 км. Гірська порода на цій глибині так розпечена, що повинна бути рідкою, але вона залишається твердою, її робить більш щільною величезний тиск верхніх пластів. Цей тиск зазвичай однаковий по всій поверхні магми; лише там, де дві плити труться одна об одну і зсуваються, він може послабшати. В цих місцях порода переходить з твердого стану в рідкий, розширюється, тисне на верхні шари та з надзвичай­ною силою виривається на поверхню. Відбувається виверження вулкану.

Незважаючи на великий історичний досвід, людство не знайшло надій­ного засобу зменшити катастрофічні наслідки виверження вулканів.

Шляхом спостережень вдалося з’ясувати розміри зон небезпечного впли­ву вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. До 400-500 км розповсюджується зона випадання кис­лотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танен­ня снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100-300 км.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативно­го впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативному впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від насе­лених пунктів шляхом створення штучного русла (відведення лавового по­току з гори Мауна-Лоа 1942 р., який загрожував місту Хило, за допомогою вибухівки, котру кидали з літака); можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою. В Ісландії 1973 р. застосовувалось охолодження лави при виверженні вулкана на острові Хеймей морською водою до температури нижче 100°С.