Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі

^{Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі лю­дей.}

^{За масштабами та інтенсивністю є такі пожежі:}

• ^{окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах) або у не­великих ізольованих групах будівель;}

• ^{суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і спо­руд на певній ділянці забудови (понад 50 %);}

^{вогневий шторм — особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний по­тік нагрітих продуктів горіння, в який з великою швидкістю (до 50 км/год) надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;}

• ^{масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.}

^{Залежно від місця виникнення розрізняють такі пожежі:}

• ^{на транспортних засобах;}

• ^{степові й польові;}

• ^{у населених пунктах;}

• ^{підземні пожежі в шахтах, рудниках;}

• ^{торф'яні та лісові, а також пожежі в будинках, спорудах (зовнішні внутрішні).}

^{Пожежна безпека — стан об'єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключаються можливість виникнення і розвиток пожежі, дія на людей небезпечних факторів пожежі, забезпечується захист матеріальних цінностей. Забезпечити пожежну безпеку об'єкта досить складно і тому до цього забезпечення необхідно підходити комплексно.}

^{Профілактика.}

^{Основними системами комплексу заходів і засобів що, забезпечення пожежної безпеки об'єкта є: система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів.}

^{Усі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна розподілити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.}

^{Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацію добровільних пожежних дружин (ДПД) та пожежно-технічної комісії (ПТК), проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта в цілому та ін.}

^{До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами, при реконструкції приміщені будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлені тощо.}

^{Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи стороніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт тощо.}

^{Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткувань а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).}

^{Система запобігання пожежі — це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі (горюча речовина, окисник та джерело займання). Окисник разом із горючою речовиною утворює так зване горюче середовище, здатне горіти після видалення джерела займання. Тому система запобігання пожежі включає такі два основні напрями: запобігання утворенню горючого середовища та виникнення в цьому середовищі (чи внесення в нього) джерела займання.}

^{Запобігання утворенню горючого середовища досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обме­женням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; організацією контролю за складом повітря у приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; застосуванням в установках з горючими речовинами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій та ін.}

^{Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела займання досяга­ється: використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел займання; використанням електроустаткування, що відповідає класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень і зон, груп і категорій вибухонебезпечної суміші; виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використанням устаткування, що задовольняє вимогам електростатиної іскробезпеки; використанням швидкодійних засобів захисного вимкнення, заземленням устаткування; ліквідацією умов для самоспалахування речови і матеріалів тощо.}

^{Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.}

^{Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими напрямами:}

^{Обмеження розмірів та поширення пожежі: розміщення будівель і споруд на території об'єкта з дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; правильне планування приміщень, відділень (у лікарні) у межах будівлі; вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості; улаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння тощо.}

^{Обмеження розвитку пожежі: обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться у приміщенні; використання оздоблювальних будивельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухонебезпечності; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів тощо.}

^{Забезпечення безпечної евакуації людей та майна: вибір такого об'ємно - планувального та конструктивного способу зведення будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів факторів пожежі; застосування конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, для збереження несівних та огороджувальних функцій протягом усього часу евакуації; вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; застосування аварійного вимкнення устаткування і комунікацій; улаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації; улаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утримання.}

^{Створення умов для успішного гасіння пожежі: встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики; забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; улаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ.}

^{Аналіз середньорічних показників причин виникнення пожеж у різних га­лузях виробництва та в побуті дає змогу виявити, що 46,1 % з них пов'язані з необережним поводженням з вогнем, 22,3 % — з порушеннями правил монта­жу та експлуатації електромереж і електрообладнання, 7,2 % — з пустощами дітей, 5,7 % — з підпалами, 19,7 % — з іншими причинами (несправність ви­робничого устаткування, порушення технологічного процесу тощо).}

^{Найбільша кількість пожеж виникає у житловому секторі (до 75—80 % від загальної кількості) і зумовлює великі матеріальні збитки, які становлять де­сятки мільйонів гривень. Не можна не визнати, що і в установах Міністерства охорони здоров'я кількість пожеж досить значна (до 250—500 упродовж кож­них 5 років), причому завдана ними матеріальна шкода сягає 1—2 млн. гри­вень.}

^{Серед основних причин, що зумовлюють пожежі в лікувальних закладах та інших установах охорони здоров'я, слід назвати такі:}

1. ^{Порушення організаційного і технічного забезпечення системи пожеж­ної безпеки.}

2. ^{Порушення правил пожежної безпеки медичним і допоміжним (техніч­ним) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.}

^{Допершої групи причин пожеж у закладах охорони здоров'я слід віднести порушення, що випливають з недотримання організаційних заходів та вимог.}

^{Перш за все це недостатній рівень системного вирішення завдань пожежної безпеки в установі. Сюди належать недостатній рівень опрацювання організа­ційних завдань, організаційно-методичних заходів і технічного забезпечення пожежної безпеки.}

^{Вимоги системності у вирішенні завдань пожежної безпеки випливають з необхідності створення як розгалуженої технічної основи пожежної безпеки, так і забезпечення її постійної функціональної готовності. У цьому питанні не можуть допускатися самоплинність або половинчатість. Готовність первинних протипожежних засобів (вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуари з піском тощо), оприлюднення їх місцезнахо­дження, наявність і технічна надійність технічних засобів зв'язку, оприлюд­нення згідно з вимогами пожежної безпеки планів евакуації хворих і персона­лу, постійна перевірка незахаращеності проходів та евакуаційних шляхів — усе це має поєднуватися з постійною роботою в аспекті роз'яснювальних захо­дів серед медичного персоналу і пацієнтів. Добре відомо, що недостатній рівень роз'яснювальних заходів щодо небезпеки від вогню може призвести до непо­правного лиха.}

^{Особливо небезпечним є недостатній контроль за дотриманням правил про­типожежної охорони у системі загальних вимог охорони праці та безпеки жит­тєдіяльності в лікувально-профілактичних закладах. Є багато прикладів того, що грубі порушення вимог пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах та установах охорони здоров'я, що виявляються у захаращеності приміщень, заваленості аварійних виходів, відсутності чітко розроблених і оприлюднених планів евакуацій хворих та медперсоналу з приміщень під час пожежі, чітко спланованих дій персоналу в умовах пожежної небезпеки, на­казу керівника підрозділу або лікувального закладу про заходи протипожеж­ної безпеки з призначенням відповідальних осіб та ін., неминуче ведуть до страшних втрат.}

^{До причин технічного порядку слід віднести відсутність вільного шляхово­го під'їзду до лікувального закладу, непродуманість забезпечення шляхового маневру на його території, що може мати вирішальне значення у випадку пожежі. Важливим є забезпечення лікувального закладу аварійною системою водопостачання.}

^{Керівництво закладу охорони здоров'я повинне постійно консультуватися зі службою пожежної безпеки під час проведення ремонтних і будівельних робіт як на етапі планування та проектування, так і на етапах виконання робіт, їх завершення і приймання.}

^{Особливої уваги керівництва закладу потребує стан загальнотехнічних служб, зокрема автогосподарства і складів, насамперед мастильних і паливних матеріалів, хімічних реагентів, у тому числі із сильно дійними токсичними речовинами (СДТР), розчинників, фарб, лаків, ЛЗР і будівельних матеріалів, білизни тощо.}

^{До причин пожеж організаційного плану слід віднести порушення трудової дисципліни, недотримання лікувального та пропускного режимів у лікувальних закладах. В останньому випадку йдеться про можливість проникнення до закладу сторонніх осіб, наміри яких можуть бути найрізноманітнішими. Особливо це має значення при проникненні сторонніх до господарських, передусім складських, приміщень. Недопустимим є вживання алкогольних напої на території лікувальних закладів та їх окремих служб і підрозділів. Виходячи з особливостей життя в країні у досить складний і непередбачуваний щодо політико-соціального становища період, завжди слід пам'ятати про можливі терористичні акції, у тому числі з використанням підпалів. Не менш важливим для запобігання пожежам є постійний контроль за дітьми і підлітками з числа пацієнтів. Альтернативою має бути ненав'язлива, коректна роз'яснювальна та виховна робота.}

^{До другої групи причин пожеж у закладах охорони здоров'я мають буті віднесені:}

1. ^{порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад при використанні автоклавів, при користуванні електроопалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропроводки, користування несправним електрообладнанням);}

2. ^{використання несправної або неправильне використання електродіагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінетів функціональної діагностики, рентгенодіагностичних кабінетів, лабораторій, фізіотерапевтичних кабінетів та ін.;}

3. ^{порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;}

4. ^{недотримання правил техніки безпеки в операційних (пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі пода­вання та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворенню, накопиченню статичної елект­рики та ін.);}

5. ^{неправильне зберігання та використання кисню в балонах;}

6. ^{порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів, спалюванні сміття та ін.;}

7. ^{порушення техніки безпеки на складах і в підсобних приміщеннях, особ­ливо при збереженні паливно-мастильних та легкозаймистих матеріалів;}

8. ^{порушення вимог безпеки праці і протипожежних правил робітниками під час проведення ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з використанням вогню (електрозварювання, ремонт електрокабельних і газових комунікацій та електрообладнання, проведення інших ремонтних робіт). Слід пам'ятати про недопустимість проведення будь-яких ремонтних робіт з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів без попереднього узгодження з протипо­жежними органами, оскільки, як свідчить сумний досвід у нашій країні та за її межами останнього часу, полімерні матеріали під час горіння здатні виді­ляти надзвичайно токсичні сполуки типу фосгену, які віднесені до бойових отруйних речовин.}

^{Варто враховувати, що пожежа у закладах охорони здоров'я практично за­вжди, зокрема при перекиданні вогню на складські приміщення, супроводжу­ється вивільненнями інших речовин, як правило, токсичних, отруйних, лег­козаймистих. З одного боку, це може сприяти посиленню пожежі, наприклад при загоранні резервуарів зі спиртом, ацетоном, толуолом, бензолом, іншими органічними розчинниками, паливними і мастильними матеріалами, а з іншо­го — наприклад при горінні складів аптек, лабораторій тощо, — стати джере­лом появи ще більш токсичних речовин з наслідками, які нерідко важко пе­редбачити. Такі аварії можуть стати осередком надзвичайних ситуацій для великих міст і цілих регіонів.}

^{В Україні розроблено досить великий перелік законодавчих актів, наказів, положень, інструкцій та інших офіційних матеріалів стосовно протипожежно­го захисту. Пожежна безпека має забезпечуватись шляхом проведення органі­заційних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечен­ня безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негатив­них екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.}

^{Разом з тим, узагальнюючи зміст численних офіційних матеріалів і видань щодо протипожежної профілактики, насамперед слід звернути увагу на основ­ні обов'язки керівників та посадових осіб, які повинні забезпечувати пожежну безпеку. До них належать такі:}

• ^{розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, в установі, в організації, впроваджувати досягнення науки і тех­ніки, позитивний досвід;}

• ^{відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і за­тверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах закладу, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;}

• ^{забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного по­жежного нагляду;}

• ^{організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;}

• ^{у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;}

• ^{утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;}

• ^{створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально- технічну базу;}

• ^{подавати на вимогу пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів;}

• ^{здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;}

• ^{своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також закриття доріг і проїздів на своїй території;}

• ^{проводити службове розслідування випадків пожеж;}

• ^{організовувати в закладах з цілодобовим перебуванням дітей і хворих нічні чергування обслугового персоналу;}

• ^{забезпечувати нічних чергових електричними ліхтарями;}

• ^{періодично перевіряти, чи знають вони свої обов'язки на випадок пожежі.}

^{Гарантування пожежної безпеки є складовою виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників закладів. Це має бути відображено у трудових договорах (контрактах) і статутах закладів. Керівник закладу повинен визначити обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо гарантування пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.} Обов'язки щодо гарантування пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо). У кожному закладі з урахуванням його пожежної безпеки наказом (інструкцією) має бути встановлений відповідний протипожежний режим. У тому числі визначені:

• можливість (місце) куріння, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

• порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітропроводів вентиляційних систем від го­рючих відкладень;

• порядок відключення від мережі електрообладнання в разі пожежі;

• порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

• порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожеж­них інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• порядок організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

• порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів й оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

• дії працівників у разі виявлення пожежі;

• порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відпові­дальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові-дні;

• працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо; ви­тяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на вид­них місцях.

У будівлях та спорудах, які мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. Необхід­ність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель та споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, ви­ходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі і т. ін. У дитячих дошкільних установах, навчальних закладах, лікувальних закла­дах зі стаціонаром, будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах відпочинку та інших аналогічних за призначенням об'єктах з масо­вим перебуванням людей (50 осіб і більше) як додаток до схематичного плану евакуації адміністрація зобов'язана опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників. Для об'єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні за­клади, інтернати, лікарні тощо) інструкції мають передбачати два варіанти дій: у денний та нічний час.

У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (при­міщень, споруд), штатного розпису персоналу адміністрація зобов'язана забез­печити своєчасне перероблення планів евакуації та інструкцій.

^{У закладі має бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників. У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначен}­ням номера телефону для виклику пожежної охорони.

Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з вимога­ми. Власники закладів, на яких застосовуються й переробляються сильнодійні отруйні речовини (СДОР) та джерела радіоактивного випроміню­вання, зобов'язані регулярно, погоджуючи з по­жежною охороною терміни, інформувати підроз­діли державної пожежної охорони про кількість таких речовин і матеріалів, їх токсичні власти­вості, особливості поведінки під час пожежі, по­відомляти інші дані, необхідні для забезпеченнябезпеки особового складу, який залучається до гасіння пожежі та проведення аварійно-ряту­вальних робіт у цих закладах.

Для працівників охорони (сторожів, вахте­рів, вахтових та ін.) адміністрацією має бути розроблена інструкція, в якій визначені їхні обов'язки щодо контролю за додержанням про­типожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій у разі вияв­лення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, а також вказано, кого з посадових осіб адміністрації необхід­но викликати в нічний час у разі пожежі.

Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси, службового й домашнього номерів теле­фону. Вони зобов'язані знати порядок дій у разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами пожежогасіння та прийоми гасіння.

Медперсонал, службовці, інші працівники закладу зобов'язані дотримува­тися встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, чинних у закладі, у разі виникнення (виявлення) пожежі — діяти відповідно до вимог.

Керівник закладу зобов'язаний вживати (у межах наданих йому прав) від­повідних заходів реагування на факти порушень чи невиконання посадовими особами та іншими працівниками закладу встановленого протипожежного ре­жиму, вимог правил пожежної безпеки та інших нормативних актів, що діють у цій сфері.

^{У лікарнях, санаторіях, будинках відпочинку та інших лікувально-профілактичних закладах при чисельності обслуговуючого персоналу більше 15 осіб з метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння у закладах створюються добровільні пожежні дружини, діяльність яких має здійснюватися відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини, затвердженого Наказом МВС України «Про затвердження Положення про добровільні пожежні дружини (команди) та Типового положення про пожежно-технічну комісію» № 521 від 27 вересня 1994 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку"» № 508 від 26 липня 1994 р.}

^{У закладах з кількістю 50 працівників і більше за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії, їхню роботу необхідно організовувати згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію, затвердженим вищезазначеним Наказом МВС України № 521 від 27 липня 1994 р.}

^{Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі — протипожежні інструктажі).}

^{Особи, яких беруть на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.}

^{Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання та перевірки знань з пожежного мінімуму встановлюється Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим Наказом МВС України «Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації, і Типового положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України» № 628 від 17 листопада 1994 р.}

^{Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.}

^{Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Обслуговий персонал лікувальних закладів зі стаціонаром, дитячих дошкільних закладів з цілодобовим перебуванням дітей, шкіл-інтернатів, санаторіїв, будинків відпочинку та інших оздоровчих закладів повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за програмою, затвердженою адміністрацією, з урахуванням специфіки об'єкта.}

^{Вимоги пожежної безпеки до територій, будівель, приміщень, споруд у лікувально-профілактичних закладах}

^{Територія закладів, протипожежні розриви між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо мають постійно утримуватися в чистоті та систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, які необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо мають відповідати вимогам будівельних норм, їх не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд, у тому числі інвентарних побутових приміщень, індивідуальних гаражів тощо.}

^{Забороняється влаштовувати звалища горючих відходів. Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, узимку очищатися від снігу. Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів. До всіх будівель і споруд закладу має бути забезпечений вільний доступ. Про закриття ділянок доріг або проїздів для ремонту (чи з інших причин) необхідно негайно повідомити підрозділи пожежної охорони. На період закриття доріг у відповідних місцях мають бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.}

^{На односмугових проїздах мають влаштовуватися роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди — закінчуватися розворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту пожежних машин. Основні дороги, проїзди, проходи повинні мати тверде покриття. Облаштовуючи проїзди для пожежних автомобілів до будівель, споруд та вододжерел по ґрунту, їх треба укріплювати шлаком, гравієм чи іншими місцевими матеріалами для зберігання можливості під'їзду будь-якої пори року. Ворота в'їзду на територію закладу, які відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), які дають змогу відчиняти їх вручну.}

^{Територія закладів та інших об'єктів повинна мати зовнішнє освітлення яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків і споруд. На території закладу на видних місцях мають бути встановлені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, в якій слід вказувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів та градирень (необхідність встановлення такої схеми на кожному, конкретному закладі визначається місцевими органами державного пожежного нагляду).}

^{Усі будівлі, приміщення і споруди також потрібно своєчасно очищати від горючого сміття, відходів і постійно утримувати в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.}

У разі перепланування приміщень, зміни їх функціонального призначен­ня, застосування нового технологічного устаткування необхідно дотримува­тися протипожежних вимог чинних нормативних документів будівельного та технологічного проектування. Не дозволяється зниження проектних меж вог­нестійкості конструкцій та погіршення умов евакуації людей. Розпочинати реконструкцію, перепланування приміщень, технологічне переоснащення чи впроваджувати нові технології дозволяється лише за наявності проектної до­кументації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки з позитивним результатом в органах державного пожежного нагляду.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, технологічне об­ладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх чинним в Україні нормативним актам з пожежної безпеки. Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимовий за­хист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання , проти­пожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і пе­рекриттях тощо) мають постійно утримуватися у справному робочому стані.

У разі перетинання протипожежних перешкод — стін, перегородок, пере­криттів, відгороджувальних конструкцій — різними комунікаціями зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, мають бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вог­нестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними норма­ми для цих перешкод.

Пошкодження вогнезахисних покриттів (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітроводів, металевих опор та перегородок слід негайно усувати.

Після вогнезахисної обробки (просочення) антипіренами дерев'яних конструкцій, тканин та інших горючих матеріалів необхідно скласти акт про проведення роботи підрядною організацією. Після закінчення термінів дії обробки (просочення) та у разі втрати або погіршання вогнезахисних властивостей обробку (просочення) треба повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки (просочення) слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акта перевірки. Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у тому числі вентиляційні камери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання продукції, устаткування, меблів та інших предметів, для влаштування голуб'ятень тощо.

Двері горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових, підвалів мають бути зачиненими. На дверях слід вказувати місце зберігання ключів. Вікна горищ, технічних поверхів, підвалів мають бути засклені. Приямки віконних прорізів підвальних і цокольних поверхів треба регулярно очищати від горючих відходів виробництва, сухого листя, трави тощо. Не допускається закривати їх наглухо, а також захаращувати або закладати віконні прорізи. Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, сходи на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель та споруд мають утримуватися постійно справними, бути пофарбованими.

У разі потреби встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґратів останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчинені (зняті). Установлювати глухі (незнімні) ґрати дозволяється в касах, складах, коморах та в інших випадках, передбачених нормами і правилами, затвердженими в установленому порядку.

Евакуаційні шляхи і виходи мають утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі гарантувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та спорудпроводів, металевих опор та перегородок слід негайно усувати. Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їх конструктивні й плану­вальні рішення, умови освітленості, забезпечен­ня незадимленості, протяжність шляхів евакуа­ції, їх облицювання (оздоблення) мають відпо­відати протипожежним вимогам будівельних норм.

У разі розміщення технологічного та іншого обладнання в приміщеннях повинні бути забез­печені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до буді­вельних норм. У приміщенні, яке має один ева­куаційний вихід, дозволяється одночасно роз­міщати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб. У багатоповерхових лікарнях палати для тяжкохворих та дітей потрібно розміщувати на нижніх поверхах. Палатні відділення дитячих лікарень слід розміщувати не вище п'ятого поверху, палати для дітей до 7 років — не вище другого поверху (за винятком випадків, що обумовлені будівельними норма­ми). Лікарні та інші лікувальні заклади з постійним перебуванням тяжкохво­рих, не здатних самостійно пересуватися, мають забезпечуватися носилками з розрахунку одні носилки на 5 хворих. Палатні відділення, пологові, операцій­ні, процедурні кабінети не допускається розміщувати в підвальних приміщен­нях та на цокольних поверхах. Відстань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід — не менше 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи й проходи. Подавання кисню хворим має здійснюватися, як правило, централі­зовано, з установленням балонів (не більше 10) за межами будівлі лікувально­го закладу у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів — понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни будівлі закладу в мета­левій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що сто­їть окремо на відстані не менше 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання киснем порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувального закладу. Установлення кип'ятильників, водонагрівачів і тита­нів, стерилізація медичних інструментів та перев'язувальних матеріалів, про­жарювання білизни, а також розігрівання парафіну й озокериту допускається лише у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях. Стерилізатори для кип'ятіння інструментів і перев'язувальних матеріалів повинні мати за­криті підігрівники (спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів мають бути него­рючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною поверхнею та днищем також слід встановлювати на негорючій основі.

У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів та старших медичних сестер допускається зберігання не більше 3 кг медикаментів і реактивів, що належать до легкозаймистих та горючих речовин (спирт, ацетон, ефір тощо), і тільки у спеціальних негорючих шафах, що замикаються. Під час зберігання має враховуватися їх сумісність.

Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом. При цьому не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами. В аптеках, які містяться у будівлях іншого призначення (у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри тощо) не повинна перевищувати 100 кг. В аптеках допускається зберігати не більше двох балонів з киснем, які мають знаходитись у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, бути надійно закріплені.

Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг потрібно розміщувати в окремо розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель має бути не менше 15 м. Якщо плівки менше 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів, вигороджених протипожежними стінами та перекриттям 1-го типу. В одній секції архівосховища допускається зберігати не більше 500 кг плівки. У кожній секції має бути самостійна витяжна вентиляція. Двері із секції повинні відчинятися назовні. У сховищах облаштовується природне освітлення із співвідношенням площі вікон до площі підлоги не менше як 1:8. Карниз даху над вікнами сховища має бути негорючим. Архіви повинні мати центральне опалення. У сільській місцевості за наявності печей топкові отвори та засувки слід улаштовувати з боку коридору. У приміщеннях сховища забороняється встановлювати електрощитки, пристрої для відключення, електричні дзвінки, штепсельні з'єднання. У неробочий час електропроводка у сховищах має бути знеструмлена.

Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їх кількість у приміщенні не перевищує 4 кг. У такому випадку плівки та рентгенограми необхідно зберігати в металевій шафі (ящику) не ближче 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не дозволяється курити та застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів. Архівосховища обладнуються металевими (або дерев'яними, обшитими залізом поверх негорючого теплоізоляційного матеріалу) фільмостатами (шафами), розділеними на секції завглибшки і завдовжки не більше 0,5 м. Кожна секція повинна щільно зачинятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до стін, вікон, стелі та підлоги має бути не менше 0,5 м.

Адміністрація лікувального закладу зобов'язана щодня після виписування хворих повідомляти місцеву пожежну частину про кількість хворих, котрі перебувають у кожній будівлі закладу.

У будівлях лікувальних закладів не дозволяється:

— розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не пов'язані з лікувальними процесами (крім визначених нормами проектування), або здавати приміщення в оренду під інше призначення;

— застосовувати в оздобленні приміщень матеріали, які виділяють під час горіння токсичні речовини;

— здійснювати подачу кисню у лікарняні палати за допомогою гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, які мають нещільні місця у з'єднаннях;

— прокладати киснепроводи у підвалах, каналах, а також під будівлями і спорудами;

— улаштовувати топкові отвори печей у лікарняних палатах;

— розміщувати в підвальних приміщеннях та на цокольних поверхах майстерні, склади, комори для зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також легкозаймистих та горючих речовин;

— використовувати керогази, гасниці, примуси для стерилізації медичних інструментів;

— підігрівати парафін та озокерит безпосередньо на вогні (слід застосовувати спеціальні підігрівники);

— розміщувати хворих, коли їх кількість перевищує 25 осіб, у дерев'яних будівлях із пічним опаленням;

— встановлювати ліжка в коридорах, холах та на інших шляхах евакуації;

— користуватися прасками, електроплитками, іншими електронагрівними приладами у лікарняних палатах та інших приміщеннях, де перебувають хворі (мають бути виділені спеціальні приміщення);

— застосовувати настільні та інші гасові лампи (як виняток допускається застосування ліхтарів «летюча миша»).

Показником ефективності процесу евакуації є період часу, протягом якого люди можуть у разі необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом.

Безпека евакуації досягається за умови, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людини.

Критична тривалість пожежі — це час досягнення небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню в повітрі.

Під час організації і проведення заходів з масовим перебуванням людей слід дотримуватися таких вимог:

— при кількості людей понад 50 осіб використовувати лише приміщення, що забезпечені не менше ніж двома евакуаційними виходами та не мають на вікнах глухих ґрат;

— особи, яким доручено проведення масових заходів, перед їх початком зобов'язані ретельно оглянути приміщення і переконатися у повній готовності та справності протипожежних заходів (протипожежний інвентар, засоби зв'язку тощо);

— на одну особу в залах має бути виділена площа не менше ніж 0,75 м²;

— двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу з будівель (приміщень).

Допускається влаштування дверей, які відчиняються всередину приміщення, тільки у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб, а також у санітарних вузлах, на балконах, лоджіях, зовнішніх евакуаційних сходах (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).

У разі наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Килими, килимові доріжки та інше покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність тощо.

Сходові марші мають бути зі справними огорожами з поручнями, які не повинні зменшувати їх ширину, встановлену будівельними нормами.

На сходових клітках (за винятком незадимлюваних) дозволяється встановлювати прилади опалення, зазвичай на висоті 2,2 м від поверхні східців та сходових маршів, сміттєпроводи, електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує нормативної ширини проході сходами та маршами. У незадимлюваних сходових клітках допускається встановлення приладів опалення.

Сходові клітки і зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм і правил щодо влаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, за наявності у приміщенні людей повинні постійно освітлюватися електричним світлом.

У лікувальних закладах, приміщеннях інших громадських і допоміжних будівель, де можуть перебувати одночасно понад 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 м²) евакуаційні виходи мають бути позначені світловими покажчиками з написом «Вихід» білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення в основних джерелах електроенергії.

Світлові покажчики «Вихід» постійно мають бути справними. У глядацьких, виставкових та інших приміщеннях (залах) їх слід вмикати на весь час перебування людей (проведення заходу).

У разі відключення електроенергії обслуговий персонал будівель, де у вечірній та нічний час можливе масове перебування людей (театри, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, інтернати, дитячі дошкільні заклади тощо), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією з урахуванням особливостей об'єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об'єкті у вечірній чи нічний час).

Не дозволяється:

— улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні і підйомні двері, а також двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

— захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують їх нормативну ширину;

— забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

— застосовувати на шляхах евакуації горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів;

— розташовувати у тамбурах виходи, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для ведення торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю;

— захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи у суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;

— знімати драбини, що встановлені на балконах (лоджіях);

— улаштовувати на сходових клітках приміщень кіоски або ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати газопроводи, повітроводи, трубопроводи з легкозаймистими та горючими речовинами;

— улаштовувати в загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій;

— зберігати у шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

— розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски тощо;

— встановлювати телекамери у проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;

— робити засклення або закладання жалюзі вікон і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

— знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

— заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах усупереч пе-редбаченому за проектом;

— знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати двері у відчиненому положенні;

— зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

— розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;

— улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуації.

Вимоги до опалення у лікувально-профілактичних закладах

У дитячих та лікувальних закладах зазвичай має бути центральне опалення.

Забороняється розміщати хворих і нічні групи дітей у кількості понад 25 осіб у дерев'яних будівлях з пічним опаленням.

Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади необхідно старанно перевірити і відремонтувати. Несправні опалювальні пристрої забороняється допускати до експлуатації.

Особи, призначені відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт. Опалювальні установки маютьвідповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.

Топлення печей повинні проводити спеціально призначені особи, які пройшли протипожежний інструктаж. Режим, час і тривалість топлення печей встановлюються розпорядженням керівника закладу з урахуванням місцевих умов. Топлення печей у будівлях та спорудах має припинятися не менше як за 2 год до закінчення роботи, а в лікарнях та на інших об'єктах з цілодобовим перебуванням людей — за 2 год до сну. Повітронагрівальні й опалювальні прилади слід розміщувати так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.

Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

— опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі — не рідше одного разу на три місяці;

— печей та осередків вогню безперервної дії — не рідше одного разу на два місяці;

— кухонних плит та кип'ятильників — один раз на місяць.

Результати чищення димоходів та печей необхідно фіксувати в журналі.

Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розриви (тобто знаходитись на певній відстані) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм. Біля кожної печі перед топковим отвором на підлозі 3 горючого матеріалу має бути прибитий металевий лист розміром не менше 0,5 х 0,7 м. Відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів — не менше 1,25 м. На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, мають бути відштукатурені та побілені.

Димові труби будівель з покрівлями з горючих матеріалів слід обладнувати надійними іскрогасниками. Золу і шлак, які вигрібають з топки, необхідно заливати водою та виносити в місця, спеціально для цього відведені. Не дозволяти висипати їх поблизу будівель. Улаштування тимчасових печей у приміщеннях, як правило, не дозволяється.

Під час експлуатації пічного опалення не допускається:

— залишати печі, які топляться, без нагляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям;

— користуватися печами й осередками вогню, які мають тріщини;

— розміщати паливо та інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

— зберігати незагашені вуглини та золу в металевому посуді, установленому на дерев'яній підлозі або підставці з горючого матеріалу;

— сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

— застосовувати для розпалювання печей легкозаймисті та горючі речовини; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети;

— використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

— здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топки;

— використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

— прокладати димоходи (борови) опалювальних печей по основах з горючих матеріалів;

— здійснювати топлення печей під час проведення в приміщеннях масових заходів;

— закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

— зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

— використовувати для димових труб азбестоцементні й металеві труби, улаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.

Забороняється розміщати котельні центрального опалення під приміщенням з постійним перебуванням хворих і дітей. Біля кожної форсунки котельної або теплогенерувальної установки, яка працює на рідкому паливі, має бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі — не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом). Паливо слід зберігати у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм. У котельних приміщеннях допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива: у вбудованих котельнях — об'ємом не більше 1 м3 (для мазуту), в окремо розташованих котельнях — об'ємом не більше 5 м3 (для мазуту) або 1 м3 (для легкого нафтового палива).

При встановленні зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування котелень та складів нафти і нафтопродуктів. У приміщенні котелень та інших теплогенерувальних установок забороняється:

— допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання та протипожежного інструктажу, не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень;

— залишати без нагляду працюючі котли і нагрівники;

— експлуатувати установки в разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподачі;

— розпалювати установки без їх попереднього продування;

— подавати паливо, коли форсунки або газові пальники згасли;

— працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю й регулювання, а також за їх відсутності;

— сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах;

— користуватися витратними баками, які не мають пристроїв для підведення палива в аварійний резервуар у разі пожежі (безпечне місце).

Вимоги до освітлення та нагрівальних приладів у лікувально- профілактичних закладах

Освітлення та нагрівальні прилади (можливість їх застосування, монтаж, налагодження та експлуатація) мають відповідати вимогам чинних Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС) та інших нормативних документів. Освітлення дитячих і лікувальних закладів має бути електричним.

Як аварійне освітлення (при відключенні електрики) дозволяється застосовувати тільки електричні ліхтарі чи ліхтарі «летюча миша». У будівлях дитячих та лікувальних закладів, де знаходиться понад 50 осіб, необхідно обладнувати аварійне освітлення.

Керівники закладів охорони здоров'я для обслуговування електроустановок повинні укласти договір зі спеціалізованою експлуатаційною організацією чи мати у штаті кваліфікованого електромонтера.

Електронагрівальні та інші електроприлади й апарати повинні мати гнучкі шланги, вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань.

При експлуатації електромереж та електроприладів забороняється підвішувати електропровід на гвіздки, заклеювати його шпалерами, застосовувати електропровід з пошкодженою ізоляцією, некалібровані (саморобні) запобіжники, обгортати електричні лампи папером чи матерією, використовувати електропроводку, ролики для підвішування одягу та ін.

Забороняється користуватися прасками, електроплитками та іншими електронагрівальними приладами у спальних кімнатах, лікарняних палатах та інших приміщеннях, де знаходяться діти і хворі.

Не можна залишати без нагляду включені в електромережу прилади (за винятком холодильників), а також користуватися цими приладами без підставок з негорючих матеріалів. Електричні мережі майстерень, складів, горищ та інших приміщень, не пов'язаних із цілодобовою роботою, потрібно обладнувати рубильниками чи двополюсними вимикачами для усунення напруги в неробочий час.

Рубильники (вимикачі) слід встановлювати із зовнішнього боку (поза приміщенням) у нішах чи металевих ящиках, які замикаються.

Гасове освітлення в закладах охорони здоров'я допускається тільки в тих випадках, коли ці заклади не підключені до місцевої чи державної електромережі. У цих випадках можна користуватися ліхтарями «летюча миша».

Забороняється користуватися настільними та іншими гасовими ліхтарями. Для зберігання гасу і заправлення гасових ліхтарів відводяться спеціальні приміщення поза будівлями, де знаходяться діти і хворі.

Гас має бути тільки освітлений; зберігати його необхідно лише у справній металевій тарі; використовувати скляну тару забороняється. Застосовувати бензин забороняється.

Засоби гасіння пожежі, їх призначення і класифікація

Є чотири основні способи припинення процесу горіння:

1. Охолодження горючих речовин або зони горіння: суцільним струменем води; розпиленими струменями води; перемішуванням горючих речовин.

2. Ізоляція горючих речовин або окисника (повітря) від зони горіння: шаром піни, шаром продуктів вибуху вибухонебезпечних речовин; утворенням розривів у горючій речовині; шаром вогнегасного порошку, вогнегасними смугами.

3. Розбавлення повітря чи горючих речовин: тонко розпиленими струменями води; газоводяними струменями; негорючими газами чи водяною парою; водою (для горючих та легкозаймистих рідин).

4. Хімічне гальмування (інгібування) реакції горіння: вогнегасними порошками, галогеновуглеводнями.

Засоби гасіння пожежі поділяють на первинні, автоматичні і спеціальні.

До первинних засобів гасіння пожежі належать пожежні відра і діжки з водою, ломовий інструмент (ніж, сокира, гак, лом, багор — розміщуються на пожежному щиті), ящики і відро з піском, совки і лопати, протипожежна тканина, ручні насоси, пожежні крани внутрішнього водопроводу з рукавами і стволами, ручні вогнегасники усіх типів.

Розміщують їх на спеціальних щитах. Щити встановлюють з таким розрахунком, щоб до найдальшої будівлі було не більше 100 м, а від сховищ із вогненебезпечними матеріалами — не більше 50 м, або з розрахунку — один щит на 5000 м2. Фарбують їх у сигнальний червоний колір, а написи на них та на щитах роблять контрастним білим кольором.

Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення. Вибір типу і визначення потрібної кількості вогнегасниківграничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні або об'єкті:

Клас А — пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір).

Клас В — пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються.

Клас С — пожежі газів.

Клас Б — пожежі металів та їх сплавів.

Клас Е — пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

Крім перерахованих параметрів береться до уваги також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Слід враховувати кліматичні умови експлуатації будівель та споруд, вибираючи вогнегасник з відповідною температурною межею використання.

Заклади охорони здоров'я повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників. Переносні вогнегасники необхідно розміщувати шляхом: навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення; встановлювання в пожежні шафи поруч із пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

Пожежна сигналізація, оповіщення та зв'язок.

Швидке виявлення та сигналізація про виникнення пожежі, своєчасний виклик пожежних підрозділів та оповіщення про пожежу людей, що перебувають у зоні можливої небезпеки, дають змогу швидко локалізувати осередок пожежі, провести евакуацію та необхідні заходи для гасіння пожежі.

Для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби можуть ві користовуватися телефони спеціального та загального призначення, радіозв'язок, централізовані установки пожежної сигналізації. Системи оповіщення про пожежу мають забезпечувати згідно з розробленими планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всій споруді, за необхідності — послідовно або вибірково в окремі його частини. Кількість оповіщувачів (динаміків), їх розміщення та потужність вибирається таким чином, щоб забезпечити необхідну чутність у всіх місцях перебування людей. Приміщення, з якої здійснюється керування системою пожежного оповіщення, належить розміщувати на нижніх поверхах будівель, біля входу на сходові клітки, у місцях цілодобового перебування чергового персоналу. Найшвидшим та надійним засобом виявлення і сповіщення про пожежу вважається автоматична установка пожежної сигналізації, яка має працювати цілодобово. Одним з основних елементів цієї установки є пожежні сповіщувачі — пристрої, що формують сигнал про пожежу. Розрізняють пожежні сповіщувачі ручної та автоматичної дії. Ручний пожежний сповіщувач вмикає людина, що виявила пожежу, шляхом натискання на пускову кнопку.

Автоматичні пожежні сповіщувачі спрацьовують без участі людини, від дії на них чинників, що супроводжують пожежу: підвищення температури, дим, полум'я. Пожежні сповіщувачі характеризуються порогом спрацювання — найменшим значенням параметра, на який вони реагують; інерційністю — часом від початку дії чинника, що контролюється, до моменту спрацювання; захищуваною площею — площею підлоги, яку контролює один сповіщувач. При виборі типу та принципу дії автоматичного пожежного сповіщувача необхідно враховувати призначення захищуваного приміщення, пожежну характеристику матеріалів, що в ньому знаходяться, первинні ознаки пожежі та умови експлуатації.