3. Біотичні шкідливі фактори

3.1. Отруйні тварини

До отруйних тварин належать тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини діляться на пасивно- та ак­тивноотруйні. Перші, як правило, не мають отруйних органів (залоз), а також органів активного нападу. До цієї групи належать деякі комахи, молюски, риби.

Наприклад, для людини певну небезпеку являють деякі види жуків, при роздушуванні яких та потраплянні на шкіру отруйних речовин розвиваються дерматити, а при проникненні у кишечник – загальне отруєння.

При потраплянні на шкіру людини волосин деяких гусениць з’являється почервоніння, яке супроводжується сверблячкою. Під час розчісування ви­никають болячки. При потраплянні волосин в очі фіксуються випадки кон’юнктивіту, а при проникненні в рот – стоматити.

Отруйна здатність деяких риб та молюсків має місце лише при спожи­ванні їх без дотримання заходів перестороги. Устриці та мідії звичайно не шкідливі для людини. Але вирощені у забруднених водоймах, вони при спо­живанні можуть викликати харчове отруєння, тобто здатні концентрувати різ­ні отрути, які знаходяться у воді.

Для активно-отруйних тварин характерна наявність спеціальних органів, які виробляють отруйні речовини, та органів нападу. Із тварин цієї групи най­небезпечніші для людини змії (різноманітні види гадюк, кобри, щитомордни­ки та ін.).

До активно-отруйних тварин належать також деякі види риб, напри­клад, скорпенові риби (морський їжак, морський дракон), що існують в Чор­ному морі. Вони завдають уколів вістрями та колючими плавцями, з якими пов’язані отруйні шкірні залози; у хвостоколів вістря розташовані на хвості; людина може постраждати, якщо наступить на рибу, яка лежить на дні чи за­ховалася у пісок, або візьме рибу у руки. У місці уколу розвивається тривалий болючий запальний процес.

Небезпечні для людини також медузи та актинії. Отруйним апаратом цих тварин є стрікальні клітини, всередині яких є капсули із отрутою та скруче­ною у пружину стрікальною ниткою. При дотику людини до щупалець акти­ній чи медуз скручена у капсулі нитка випрямляється і втикається у шкіру. В місці ураження виникає почервоніння шкіри у вигляді смуг різної довжини, що печуть, сверблять та болять. Іноді частішає серцебиття. Ступінь ураження залежить від виду медузи.

Усі численні види павуків мають отруйні залози, але для людини небез­печні лише ті, які можуть прокусити її шкіру. У фауні України це такі павуки як каракурт і тарантул. Каракурт існує у сухих степах України. Отруйною єлише самка. Найчастіше вони кусають людей навесні та влітку. Отрута каракурта діє на центральну нервову систему. Укус не болючий. Через 5...10 хвилин виникає різкий біль, який розповсюджується по всьому тілу. Хворий відчуває підсвідомий страх, не може стояти на ногах, у нього підвищується температура, зростає тиск крові. Такий стан триває декілька днів, можливий летальний наслідок.

У Криму, на Кавказі та у Середній Азії існують різні види скорпіонів (жовтий, італійський, кавказький та ін.), секрет особливих залоз яких є отруйним для людини. Тонке задньочерев’я (»хвіст«) скорпіонів закінчується гострим вигнутим «жалом», яке з’єднане з двома отруйними залозами. Скорпіони часто живуть у селищах, криючись у стінах будинків, під камінням у садках. В пошуках здобичі вони заповзають у будинки, де ховаються у взуття, одяг, меблі. Укус скорпіонів болючий, супроводжується великим набряком, почервонінням шкіри. Протягом першої години з’являються судоми, затрудняється дихання, ковтання, мова, з’являється біль в ділянці серця, нудота, задишка.

Широко розповсюджені осоподібні та бджоляні комахи, із яких найнебезпечніші для людини оси (шершень, звичайна оса та ін.) і бджоли, їх отруйний апарат складається з двох залоз (кислотної та лужної), з’єднаних з жалом. Оси часто залітають у житло людини, продуктові магазини тощо. Вони дуже дратівливі і миттєво завдають укусу, який супроводжується пекучим болем. На місці укусу виникає осередок запалення, іноді з’являється набряк. Місцеві явища зникають через кілька годин чи днів. Найважчі наслідки можуть виникати при ужалені слизових оболонок рота при випадковому проникненні туди оси (з фруктами чи варенням).