- •Об’єкт та предмет культурології. Структура культурологічного знання.
- •Методологія культурологічного пізнання. Функції культурології.
- •Місце культурології в сучасній системі економічної освіти.
- •Поняття «культура» етимологія слова та понятійні альтернативи.
- •Походження людини і генезис культури проблеми, концепції, методологічні підходи.
- •Первісна культура та її визначальні риси.
- •Типологія культури, як наукова проблема.
- •Формаційний і класовий типи культур.
- •Історико – етнографічна типологія культур.
- •Історичні типи культур як змінюючи одна одну епохи в розвитку суспільства.
- •Національна культура і націоналізм.
- •12. Поняття мови культури. Мова як елемент соціалізації та аккультурації. Функції мови.
- •13. Типологія знакових систем природні, функціональні, конвенціональні, вербальні (природні) та знакові системи запису.
- •14. Елементи семіотики культури семантика, син тактика та прагматика.
- •15. Культура, як текст. Проблема символу в культурі
- •16. Структуралізм як методологія.
- •17.Генезис терміна і поняття «цивілізація». Співвідношення понять «культура» і «цивілізація» в історії соціально – гуманітарної думки.
- •18.Різноманітність підходів до визначення сутності цивілізації (соціологічний, етнопсихологічний, географічний, культурологічний) та багатоваріантність інтерпретації поняття «цивілізація».
- •19.Цивілізація як одиниця історичного процесу та розвитку культури.
- •20. Соціокультурна динаміка поняття, сутність та основні моделі.
- •21. Основні теорії та ідеї розвитку культури та сталих соціокультурних систем.
- •22.Сутність та основні поняття української культури.
- •23.Історико – культурне становлення. Зв'язок минулого і сучасного української культури.
- •24.Цінності і ціннісні орієнтації українців, їх діяльнісна (праксеологічна) свідомість.
- •25.Відродження та перспективи розвитку української культури доби будівництва української держави.
- •26.Сучасна соціокультурна ситуація, майбутнє культури, комізм, антропокосмізм, гуманізм, екологічний гуманізм. Творчість як основа самореалізації особистості.
- •27.Людина як об’єкт і суб’єкт культури.
- •28.Культуротворча сутність людини та її статус в Східній та Західній соціокультурній традиції.
- •29.Духовність особистості та суспільства.
- •30.Перспективи особистості в культурі та фактори її формування в українському суспільстві.
- •31.Походження та зміст поняття «естетика».
- •32.Становлення естетики як феномену культури та філософської дисципліни.
- •33.Предмет, основні категорії та проблеми естетики.
- •34.Місце естетики в системі гуманітарних наук та філософського знання.
- •35. Структура естетики та її функції.
- •36. Художня культура сутність та механізми її функціонування.
- •37. Історія розвитку Світової художньої культури. Загальна характеристика.
- •38. Мистецтво як феномен культури. Види, функції мистецтва.
- •39. Художній твір як форма буття мистецтва.
- •40. Проблеми художньої культури ххi ст.
- •41. Масове та елітарне мистецтво.
- •42. Психологічний підхід до проблеми культури.
- •43. Структуралістичний підхід до культури.
- •44. Ігрова концепція культури й. Хайзінга.
- •45. Природа спілкування і комунікації.
- •46.Тлумачення символів.
- •47.Компоненти (вербальні і невербальні) спілкування.
- •48.Феномен культур Сходу.
- •49.Людина в античній культурі.
- •50.Культура середньовіччя та доби Ренесансу.
- •51.Умови розвитку української культури.
- •52.Головні проблеми модернізації українського суспільства та розвитку культури в умовах глобалізації.
- •53.Охорона культурної спадщини в Україні основні завдання, напрямки, форми та механізми.
- •54.Зміст поняття «соціалізація» особистості.
- •55.Сутність соціалізації особистості.
- •57. Діалектичний зв'язок потворного та прекрасного.
- •58. Піднесене та низьке.
- •59. Художня культура, як складова духовної культури.
- •60. Структура художньої діяльності.
- •61. Художня творчість, як джерело розвитку культури.
- •62. Зв'язок етики з іншими гуманітарними науками.
- •63. Соціальні функції моралі.
- •64. Історія етичної думки в Україні.
- •65. Поняття моральності в сучасному світі.
- •66. Основні глобальні проблеми людства і шляхи їх розв’язання.
- •67. Мораль, як основний аспект відносин сучасного суспільства
22.Сутність та основні поняття української культури.
Українська культура — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.
Українська культура має свою типову структуру, свою генезу, свій зміст і стиль і цим чітко відрізняється від культур інших народів. Феноменальність української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. Сьогодні все нові й нові факти свідчать про унікальність, своєрідність, базовість, ґрунтовність та феноменальність нашої культури.
Для української національної культури основоположною і базовою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття християнства у X столітті.
Українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм.
23.Історико – культурне становлення. Зв'язок минулого і сучасного української культури.
Внаслідок труднощів історичного життя України у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Це сталося, тому що в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівку козацької старшини було зрусифіковано, укр. сусп-во розвивалося значною мірою без повноцінної нац.культурної еліти.
Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства — селяни, козаки, ремісники. Укр. культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київ. Русі, став можливим підйом укр. культури і в XVI — XVII ст., і культурне відродження в XIX ст.
Базовими рисами майб-го стали висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які форм-ть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири , життєві цінності, закладатимуть підвалини відпов-ї соц-ї поведінки.
За час своєї незалежності Укр. подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – 123 країни визнали нас, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.
Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної У цьому – джерело нашої внутр-ї стабільності і міжнаціональної злагоди.
24.Цінності і ціннісні орієнтації українців, їх діяльнісна (праксеологічна) свідомість.
Ці́нність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи сусп-ва, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе.
Ціннісні орієнтації є духовним ядром кожної особистості, вони також сприяють внутр. злагодженості та самовпевненості.
Проблема ціннісно-смислової сфери особ-ті, зокрема її ціннісних орієнтацій, являться однією з ключових. Це викликано тим, що внаслідок змін, які відбулися в нашому сусп-ві і спонукали до відмови від стереотипів, перед особистістю відкрилась можливість постановки власних цілей і визначення реальних умов їх досягнення.
Ціннісні орієнтації характер-ть ставлення особистості до найбільш важливих цілей життєдіял. та до способів досягнення цих цілей. З точки зору сусп-го розвитку, система цінностей, що визначає світосприйняття більшості людей певного суспільства, може виступати як фактор, який сприятиме процесу розвитку сусп-ва, так і деструктивним чинником, який виступає як сила протидії тим змінам, що відбув-ся.
Сучасний період розвитку укр-ї держави, соц-х інститутів та суспільних відносин визнач-ся як період трансформаційних процесів, пошуку власного шляху розвитку та зміни цінностей.
Важливість сім’ї як традиційної цінності визнають 94-97% дорослого населення, причому 82% відзначають її “дуже важливу” роль. З одного боку, більшість сімей за сучасних умов опинилась у скрутному становищі “стратегії виживання”. З іншого боку, роль сім’ї як підтримуючого середовища для кожної особ-ті значною мірою зростає. Дослідж. життєвих орієнтацій населення Укр. за останні 5 років засвід-ть досить сталу тенденцію до пріоритету цінності сім’ї серед осн.сфер життя. Це природно, оскільки саме сім’я забезп. базисні потреби людини і сусп-ва. Сім’я регулює важливі міжособистісні стосунки, створює умови для повноцінного відтворення населення і соціалізації нового покоління, гарантує турботу та захист, соціальну підтримку та безпеку, визначає соц. статус. Тому для більшості людей на перше місце виступає турбота про забезп-ня “нормального” рівня життя для себе та своєї сім’ї.
