22.Сутність та основні поняття української культури.

Українська культура — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.

Українська культура має свою типову структуру, свою генезу, свій зміст і стиль і цим чітко відрізняється від культур інших народів. Феноменальність української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. Сьогодні все нові й нові факти свідчать про унікальність, своєрідність, базовість, ґрунтовність та феноменальність нашої культури.

Для української національної культури основоположною і базовою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття християнства у X столітті.

Українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм.

23.Історико – культурне становлення. Зв'язок минулого і сучасного української культури.

Внаслідок труднощів історичного життя України у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Це сталося, тому що в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівку козацької старшини було зрусифіковано, укр. сусп-во розвивалося значною мірою без повноцінної нац.культурної еліти.

Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства — селяни, козаки, ремісники. Укр. культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київ. Русі, став можливим підйом укр. культури і в XVI — XVII ст., і культурне відродження в XIX ст.

Базовими рисами майб-го стали висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які форм-ть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири , життєві цінності, закладатимуть підвалини відпов-ї соц-ї поведінки.

За час своєї незалежності Укр. подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – 123 країни визнали нас, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної У цьому – джерело нашої внутр-ї стабільності і міжнаціональної злагоди.

24.Цінності і ціннісні орієнтації українців, їх діяльнісна (праксеологічна) свідомість.

Ці́нність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи сусп-ва, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе.

Ціннісні орієнтації є духовним ядром кожної особистості, вони також сприяють внутр. злагодженості та самовпевненості.

Проблема ціннісно-смислової сфери особ-ті, зокрема її ціннісних орієнтацій, являться однією з ключових. Це викликано тим, що внаслідок змін, які відбулися в нашому сусп-ві і спонукали до відмови від стереотипів, перед особистістю відкрилась можливість постановки власних цілей і визначення реальних умов їх досягнення.

Ціннісні орієнтації характер-ть ставлення особистості до найбільш важливих цілей життєдіял. та до способів досягнення цих цілей. З точки зору сусп-го розвитку, система цінностей, що визначає світосприйняття більшості людей певного суспільства, може виступати як фактор, який сприятиме процесу розвитку сусп-ва, так і деструктивним чинником, який виступає як сила протидії тим змінам, що відбув-ся.

Сучасний період розвитку укр-ї держави, соц-х інститутів та суспільних відносин визнач-ся як період трансформаційних процесів, пошуку власного шляху розвитку та зміни цінностей.

Важливість сім’ї як традиційної цінності визнають 94-97% дорослого населення, причому 82% відзначають її “дуже важливу” роль. З одного боку, більшість сімей за сучасних умов опинилась у скрутному становищі “стратегії виживання”. З іншого боку, роль сім’ї як підтримуючого середовища для кожної особ-ті значною мірою зростає. Дослідж. життєвих орієнтацій населення Укр. за останні 5 років засвід-ть досить сталу тенденцію до пріоритету цінності сім’ї серед осн.сфер життя. Це природно, оскільки саме сім’я забезп. базисні потреби людини і сусп-ва. Сім’я регулює важливі міжособистісні стосунки, створює умови для повноцінного відтворення населення і соціалізації нового покоління, гарантує турботу та захист, соціальну підтримку та безпеку, визначає соц. статус. Тому для більшості людей на перше місце виступає турбота про забезп-ня “нормального” рівня життя для себе та своєї сім’ї.