16. Структуралізм як методологія.

Структуралі́зм — методологія гуманітарних наук, яка намагається аналізувати певну специфічну галузь, наприклад, міфологію, як складну систему взаємопов'язаних частин. Цей підхід виник в лінгвістиці завдяки роботам Фердинанда де Сосюра.

Французькі інтелектуали знайшли для цього методу ширшу область застосувань, пристосувавши його до антропології, психоаналізу, літературознавства й архітектури. Таким чином структуралізм став не просто методом, а інтелектуальним рухом, який в 60-х роках XX-го століття прийшов на заміну екзистенціалізму. В 1970-х роках структуралізм потрапив під вогонь критики. Його звинувачували в жорсткості й антиісторичності.

Структуралісти вважають, що саме культуру влаштовано за принципами організації і функціонування природної мови. Вона сама є мовою в широкому значенні - складною, знаково-символічною системою. Її структури, залишаючись здебільшого прихованими від людини, тим не менше спрямовують її діяльність, подібно як форми мови організовують повсякденне мовне спілкування.

17.Генезис терміна і поняття «цивілізація». Співвідношення понять «культура» і «цивілізація» в історії соціально – гуманітарної думки.

Поняття "цивілізація" було відоме за античних часів як протиставлення античного суспільства варварському оточенню. У добу Просвітництва поняття "цивілізація" використовували для характеристики суспільства, заснованого на розумі, справедливості, освіті. У XIX ст. термін "цивілізація" вже використовувався для характеристики певної стадії соціокультурного розвитку людства.

Майже до XX ст. поняття "культура" і "цивілізація" вживалися як синоніми. Німецькі романтики відзначали, що культура "переростає" в цивілізацією, а цивілізація переходить у культуру.

Першим різницю між цими поняттями побачив І. Кант - культура сприяє самореалізації особистості, а цивілізація створює умови для вільного духовного розвитку людини.

Підходи до визначення поняття "цивілізація":

1) цивілізація використовується в значенні певного рівня розвитку людського суспільства (Л. Морган, Ф. Енгельс);

2) під цивілізацією розуміється певний культурно-історичний цикл у розвитку народів. У даному випадку цивілізація є синонімом культури (А. Тойнбі, М. Данилевський);

3) цивілізація позначає вищий ступінь розвитку культури, що пройшла свій апогей і стала на шлях занепаду. Такий підхід різко протиставляє цивілізацію і культуру (О. Шпенглер).

18.Різноманітність підходів до визначення сутності цивілізації (соціологічний, етнопсихологічний, географічний, культурологічний) та багатоваріантність інтерпретації поняття «цивілізація».

Підходи до визначення поняття «цивілізації»:

1) культурологогічний (Вебер, Тайнбі): цивілізація - особливий соціокультурний феномен, обмежений визначеними просторово-тимчасовими рамками, основу яких складає релігія.

2) соціологічний.: соціальне утворення, що має загальний часовий і просторовий параметр, зосереджене навколо міських центрів, завдяки дії механізмів їхніх зв'язків, у першу чергу соціально-політичних. (Уілкінсон)

3)етнопсихологічний. зв'язок поняття цивілізації з особливостями етнічної історії (Л. Гумільов). Специфіка культури і психології народу.

4)географічний. Впливає географічне середовище.

Основні варіанти інтерпретації поняття “цивілізації”:

1) локально-історичний (Н.Я.Данилевський, А.Тойнбі, Л.Уайт) цивілізація - якісно різні унікальні етнічні чи історичні громадські освіти;

2) історико-стадіальний (У.Ростоу, П.Сорокін, Д.Белл, О.Тоффлер) цивілізація - етапи прогресивного розвитку людства як єдиного цілого;

3) всесвітньо-історичний (К.Ясперс) цивілізація - ідеал прогресивного розвитку людства як єдиного цілого.